Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №420/8380/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8380/26

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – товариства з обмеженою відповідальністю “РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК”, про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И Л А:

26 березня 2026 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) в Одеській № ОПШ055024 від 27.01.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про перевезення позивачем вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортної накладної на вантаж або інший визначений законодавством документ на вантаж. Позивач наголосив, що він у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вказує, що він є власником транспортного засобу, який передано в оренду ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК».

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що саме товарно-транспортна накладна, форма якої затверджена додатком 7 до Правил № 363, є єдиним товарно-супровідним документом, який визначає перевізника, в протилежному випадку - як у даній справі - у разі надання неналежно заповненої ТТН з відсутніми відомостями про перевізника - відповідальною особою є власник ТЗ. Щодо відсутності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної відповідач, з посиланням на зміст статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначив, що законодавцем врегульовано можливість відсутності товарно транспортної накладної лише для фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб, інших виключень Закон України “Про автомобільний транспорт” не містить.

ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» надало пояснення по справ, в яких зазначило, що на момент складення інспектором Укртрансбезпеки Акту №ОАР 044456 від 24.12.2025 зазначений транспортний засіб перебував в оренді ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» на підставі договору оренди транспортного засобу № 1 від 01.10.2025. Водій ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» надав інспектору два примірника ТТН № 272 від 24.12.2025. Недолік був виявлений лише в одному примірнику, в іншому примірнику недоліки не були виявлені (копія ТТН додана до письмових пояснень). Таким чином, відповідно до акту перевірки водій надав контролюючому органу усі документи, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі документи щодо підстави використання ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» транспортних засобів. Враховуючи викладене, на момент перевірки контролюючому органу було відомо про те, що саме ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» виступає автомобільним перевізником в спірних правовідносинах.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що У товарно-транспортній накладній долученій до відзиву на адміністративний позов відсутні відомості щодо автомобільного перевізника. У товарно-транспортній накладній, що подана разом з поясненнями третьої особи, графа «Автомобільний перевізник» заповнена власноруч, та зазначено ТОВ «Райдо Транс Логістик» ЄДРПОУ 39527448. Апелянт зазначив, що саме товарно-транспортна накладна, форма якої затверджена додатком 7 до Правил № 363, є єдиним товарно-супровідним документом, який визначає перевізника, в протилежному випадку - як у даній справі - у разі надання неналежно заповненої TTH з відсутніми відомостями про перевізника - відповідальною особою є власник ТЗ. Водій транспортного засобу не повідомляв посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки про належного автомобільного перевізника взагалі. Водієм було лише надано свідоцтва про реєстрацію ТЗ з визначеним власником ТЗ.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та напівпричепу марки INTER номерний знак НОМЕР_3 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Між позивачем та ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» 01.10.2025 укладено Договір оренди транспортного засобу № 1.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, орендодавець ( ОСОБА_1 ) передає в оренду, а орендар (ТОВ «Райдо Транс Логістік») приймає у строкове платне користування транспортні засоби:

Тип: вантажний-спеціалізований сідловий тягач, марки DAF (далі - транспортний засіб), модель FT XF 105.460, 2012 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2141 25.06.2019 року, на умовах визначених даним договором;

Тип напівпричіп спеціалізований н/пр самоскид, марки INTER (далі - транспортний засіб), модель NW, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2141 03.07.2019 року, на умовах визначених даним договором;

Тип вантажний спеціалізований сідловий тягач, марки DAF (далі - транспортний засіб), модель. ХР 105.510, 2013 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2141 30.05.2019 року, на умовах визначених даним договором;

Тип напівпричіп спеціалізований н/пр самоскид, марки INTER CARS (далі - транспортний засіб), модель NW, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2141 03.07.2019 року, на умовах визначених даним договором.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору оренди транспортного засобу № 1 від 01.10.2025 року орендодавець ( ОСОБА_1 ) передав у строкове платне користування орендарю (ТОВ «Райдо Транс Логістік»), а орендар прийняв у строкове платне користування вищевказані транспортні засоби.

Згідно банківської виписки за період з 01.10.2025 по 19.02.2026 позивач щомісяця отримує оплату за оренду транспортних засобів за вищевказаним договором оренди.

24.12.2025 року посадовими особами відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області, відповідно до направлення від 18.12.2025 № ЕНР 000264 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, та зупинено транспортний засіб марки DAF/INTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_15 / НОМЕР_3 , за результатом чого складено акт №OAP 044456 від 24.12.2025 року.

В акті зафіксовано, що водієм транспортного засобу був водій ОСОБА_2 , власник транспортного засобу - ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія належним чином оформленого ТТН №272 від 24.12.2025, а саме: в графі автомобільний перевізник відсутні відомості та код ЄДРПОУ, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказ МТУ №363 від 14.10.1997, у тому числі порушення, відповідність з які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3.2.1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього закону, а саме товаро-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 в графі «пояснення водія про причину порушення» зазначив «ознайомлений».

Для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР044456 від 24.12.2025 року Управлінням державного нагляду (контролю) в Одеській області на адресу ОСОБА_1 запрошення на розгляд справи на 27.01.2025 року з 10.00 до 11.00 год. за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1, каб. 203.

Запрошення направлене позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено особисто позивачу 14.01.2026 року.

Крім того, ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» отримало запрошення для розгляду справи від Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо розгляду справи за актом №ОАР 044456.

ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» надало до контролюючого органі відповідні заперечення, однак вказані заперечення не стосуються справи за актом №ОАР 044456, зміст заперечень стосується застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК» як до автомобільного перевізника згідно акту № ОАР078148 від 19.12.2025.

Постановою Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.01.2026 року №ОПШ055024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту перевірки № OAP044456 від 24.12.2025 року, за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» притягнуто ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ були відсутні, оскільки на момент проведення рейдової перевірки водій мав в наявності та пред`явив документи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт. Суд зазначив, що відповідачем не доведено достовірними доказами, що саме позивач у спірних правовідносинах, є перевізником.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» .

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

За приписами пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно пунктів 26 -27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажних документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Спірним питанням в межах розгляду цієї справи, як то вірно встановлено судом першої інстанції, є встановлення факту чи є позивач в даному випадку перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

В іншій постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

З обсягу встановлених судом обставин цієї справи випливає, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF/INTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_15 / НОМЕР_3 , за результатом чого складено акт №OAP 044456 від 24.12.2025 року.

В акті зафіксовано, що водієм транспортного засобу був водій ОСОБА_2 , власник транспортного засобу - ОСОБА_1 .

Актом перевірки зафіксовано порушення, а саме під час здійснення перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія належним чином оформленої ТТН №272 від 24.12.2025 року, що є порушенням ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3.2.1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього закону, а саме товаро-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ на вантаж.

З викладеного слідує, що у наданій водієм під час перевірки ТТН, позивач не зазначений як автомобільний перевізник, а інших доказів, які б підтверджували здійснення ним перевезення вантажу, відповідач не надав.

Дійсно, як вбачається з долученої відповідачем до акту перевірки ТТН, графа відомості про перевізника в ній не заповнена.

Разом із тим, із долученої відповідачем фотофіксації вбачається, що транспортний засіб марки DAF/INTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_16 , містив наліпку «РАЙДО».

Більш того, відповідач на розгляд цієї справи як учасника справи викликав ТОВ «Райдо Транс Логістик», що свідчить про обізнаність відповідача щодо того факту, хто є перевізником у межах спірних правовідносин.

Факт передачі в оренду позивачем транспортного засобу марки DAF/INTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_15 / НОМЕР_3 в оренду ТОВ «Райдо Транс Логістик» підтверджується договором оренди транспортного засобу № 1, актом прийому-передачі до договору оренди транспортного засобу № 1 від 01.10.2025 року та банківською випискою з щомісячними платежами за договором оренди.

З викладеного слідує, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач не досліджував документи, на підставі яких надавалась послуга перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної в контексті визначення особи, яка має правовий зв`язок із перевезенням вантажу та безпосередньо надавала відповідну послугу, а зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта проведення перевірки щодо відсутності передбачених законодавством документів.

Колегія суддів не заперечує того, що під час під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом). Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21.

З викладеного вбачається, що відповідач був зобов`язаний під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органі Укртрансбезпеки встановити дійсного автомобільного перевізника, проте він цього не здійснив та, як наслідок, протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу.

Тобто, відповідач не спростував доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративної відповідальності за встановлене порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує, що відповідачем не доведено, що позивач в межах спірних правовідносин є автомобільним перевізником в розумінні вимог Закону № 2344-III і, відповідно, що він є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 440/5385/24 від 30 вересня 2025 року.

Враховуючи викладене, вірним є висновки суду першої інстанції щодо того, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 31 березня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко