Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/1010/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1010/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №160/1010/26

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської міської ради,

третя особа Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 27.11.2013 №44/43 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Дніпра» (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради: від 20.02.2019 №45/42; від 24.04.2019 №21/44; від 25.09.2019 №118/48; від 22.07.2020 №97/59; від 10.02.2021 №11/3; від 26.05.2021 №90/7; від 20.10.2021 №74/11; від 22.03.2023 №64/35; від 18.12.2024 №65/60; від 29.01.2025 №51/62) в частині пункту 20.5. рішення міської ради, яким Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради» є уповноваженим представником власника об`єктів (елементів) благоустрою міста у договірних відносинах із суб`єктами сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг щодо реалізації наступних потреб:

- розташування тимчасових споруд для підприємницької діяльності, штучних архітектурно-об`ємних елементів, у тому числі, але не виключно, кіосків, павільйонів, контейнерів, вагончиків, торговельних автоматів, водоматів, поштоматів, платіжних терміналів тощо.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне встановлення обставин справи судом першої інстанції. Апелянт наголошує, що суд не врахував розмежування правового статусу тимчасових споруд та малих архітектурних форм. Вказує, що розміщення тимчасових споруд відноситься до будівельних робіт. Зазначає, що згідно з підпунктом 1 пункту «б» статті 31 № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно- будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Отже, апелянт вважає, що за своєю природою та правовим регулюванням повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з видачі паспортів прив`язки відносяться до делегованих повноважень в галузі будівництва.

Також скаржник вважає, що законодавство не передбачає можливості наділення комунальних підприємств повноваженнями щодо реалізації розташування тимчасових споруд. Визначення КП Дніпровські активи уповноваженим представником у пункті 20.5 Правил благоустрою порушує вимоги статті 19 Конституції України та частини 9 статті 59 Закону № 280/97-ВР, що, на думку скаржника, узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 24.10.2025 у справі № 380/17007/23.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Відповідач наголошує, що твердження скаржника про надання КП «Дніпровські активи» повноважень щодо «реалізації розташування тимчасових споруд» є безпідставними. Порядок розміщення тимчасових споруд (ТС) та видача паспортів прив`язки чітко врегульовані п. 18.1.1 Правил № 44/43 та Порядком № 244 через уповноважений орган з питань містобудування та архітектури. Натомість пункт 20.5 Правил № 44/43 лише уповноважує КП «Дніпровські активи» виступати представником власника об`єктів благоустрою у договірних відносинах щодо користування земельними ділянками та елементами благоустрою. Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів порушення оскаржуваним рішенням прав чи законних інтересів позивача, що відповідно до ст. 5, 264 КАС України, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Третя особа до суду надіслала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві третя особа посилається на те, що згідно зі ст. 144 Конституції України, ст. 16, 18, 30, 73 Закону № 280/97-ВР та ст. 10, 13, 16, 20, 34, 40 Закону № 2807-IV, органи місцевого самоврядування мають повні самоврядні повноваження щодо організації благоустрою, забезпечення самоврядного контролю, утримання територій загального користування та визначення на договірних засадах обсягів пайової участі власників ТС в утриманні об`єктів благоустрою. Зауважує, що оскаржуваний пункт Правил не наділяє КП «Дніпровські активи» повноваженнями органу з питань містобудування та архітектури з питань розміщення тимчасових споруд, яким є Головне архітектурно-планувальне управління Дніпровської міської ради. Також, зазначає, що посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 24.10.2025 у справі № 380/17007/23 є нерелевантним, оскільки у тій справі оцінювалися повноваження виконавчого комітету щодо надання дозволу на розміщення тимчасових споруд замість органу архітектури, тоді як у цій справі йдеться виключно про договірні засади користування елементами благоустрою, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 820/6649/17.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзивів на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Рішенням Дніпровської міської ради від 27.11.2013 №44/43 затверджено Правила благоустрою території міста Дніпра (далі – Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил «Призначення, сфера дії, учасники правил благоустрою міста»:

1.1.1. Правила благоустрою території міста Дніпра є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення інклюзивного для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. (підпункт 1.1.1 у редакції рішення від 25.09.2019 №118/48).

1.1.2. Правила регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті.

1.1.3. Правила є обов`язковими для виконання на території міста Дніпра органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання усіх форм власності, неприбутковими організаціями, установами, закладами незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами-підприємцями (ФОП), органами самоорганізації населення, об`єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.

1.1.4. Правила забезпечують державні, громадські та приватні інтереси.

Відповідно до п. 20.5 Правил Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради» є уповноваженим представником власника об`єктів (елементів) благоустрою міста у договірних відносинах із суб`єктами сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг щодо реалізації наступних потреб:

- улаштування сезонних майданчиків об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та літніх майданчиків ресторанного бізнесу, у тому числі під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу, або виготовлених з полегшених конструкцій, малих архітектурних форм, інших елементів вуличної торгівлі, у тому числі, але не виключно, окремо розташованих лотків, ємностей, палаток, наметів, візків, холодильного обладнання, низькотемпературних лотків-прилавків, морозильних камер, шаф, вітрин та ларі, засобів для здійснення виїзної (виносної) торгівлі, іншого торговельного обладнання для роздрібної торгівлі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автокав`ярень, лавок-автопричепів тощо;

- улаштування експозиційно-виставкових майданчиків і майданчиків для розважально-інформаційних та маркетингових заходів, у тому числі, але не виключно, вітрин, виносних столів, стендів, тентів, наметів із зразками товарів і продукції тощо, розташування нестаціонарних об`єктів сфери відпочинку та розваг, луна-парків, зоопарків, батутів, атракціонів, павільйонів з розважальним устаткуванням, тентів, наметів тощо, розміщення технічних засобів проведення маркетингових заходів, екранів, сцен та помостів для публічних виступів, стендів, механізмів, обладнання, інформаційних конструкцій, зразків товарів, продукції, звуковідтворювальних пристроїв, колонок, динаміків тощо,

- улаштування майданчиків з надання в експлуатацію, прокат та/або інше тимчасове користування засобів, обладнаних у тому числі електродвигуном, електросамокатів, велосипедів, скутерів, сігвеїв, сегвілів, гіроскутерів тощо;

- розташування тимчасових споруд для підприємницької діяльності, штучних архітектурно-об`ємних елементів, у тому числі, але не виключно, кіосків, павільйонів, контейнерів, вагончиків, торговельних автоматів, водоматів, поштоматів, платіжних терміналів тощо;

- розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, малих архітектурних форм, штучних архітектурно-об`ємних елементів з метою ведення господарської (комерційної) діяльності у святкові дні та/або під час проведення масових заходів розважального, концертного, презентаційного характеру;

- розміщення спеціального технологічного обладнання, у тому числі, але не виключно, обладнання для регулювання температурного режиму, інших засобів, устаткування, апаратури, приладів, пристроїв для забезпечення потреб роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду, позивач викладає незгоду з рішенням Дніпровської міської ради від 27.11.2013 №44/43 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Дніпра» (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради: від 20.02.2019 №45/42; від 24.04.2019 №21/44; від 25.09.2019 №118/48; від 22.07.2020 №97/59; від 10.02.2021 №11/3; від 26.05.2021 №90/7; від 20.10.2021 №74/11; від 22.03.2023 №64/35; від 18.12.2024 №65/60; від 29.01.2025 №51/62) в частині пункту 20.5. рішення міської ради, яким Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради» є уповноваженим представником власника об`єктів (елементів) благоустрою міста у договірних відносинах із суб`єктами сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг щодо реалізації наступних потреб:

- розташування тимчасових споруд для підприємницької діяльності, штучних архітектурно-об`ємних елементів, у тому числі, але не виключно, кіосків, павільйонів, контейнерів, вагончиків, торговельних автоматів, водоматів, поштоматів, платіжних терміналів тощо.

Пункт 20.5 Правил в оскаржуваній позивачем частині викладено у відповідній редакції згідно з рішенням Дніпровської міської ради від 29.01.2025 №51/62.

Не погоджуючись з правомірністю рішення Дніпровської міської ради від 27.11.2013 №44/43 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Дніпра» (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради: від 20.02.2019 №45/42; від 24.04.2019 №21/44; від 25.09.2019 №118/48; від 22.07.2020 №97/59; від 10.02.2021 №11/3; від 26.05.2021 №90/7; від 20.10.2021 №74/11; від 22.03.2023 №64/35; від 18.12.2024 №65/60; від 29.01.2025 №51/62) в частині пункту 20.5. рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки чинне законодавство не забороняє органам місцевого самоврядування регулювати розміщення тимчасових споруд з урахуванням особливостей відповідних населених пунктів, у тому числі шляхом прийняття відповідних регуляторних актів. Крім того, судом не встановлено порушень процедури прийняття Дніпровською міською радою пункту 20.5 Правил благоустрою території міста Дніпра в редакції рішення від 29.01.2025 № 51/62. Також, суд дійшов висновку, що доводи представників відповідача та третьої особи в частині відсутності факту порушеного права позивача оскаржуваним рішенням в частині пункту 20.5 не відповідають суті спору, заявленого на розгляд суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону № 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи доводи апелянта та відповідача, третьої особи, викладені у відзивах, колегія суддів відзначає, що спірні правовідносини полягають у розмежуванні містобудівних повноважень щодо розміщення ТС та самоврядних (господарсько-правових) повноважень щодо використання та утримання об`єктів і елементів благоустрою комунальної власності.

Так, згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.

Відповідно до ст. 18 цього Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Згідно зі ст. 73 Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст. 30 Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі – Закон № 2807-IV), до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 10 Закону № 2807-IV, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою.

Цей нормативний припис забезпечує додаткове надходження коштів для поліпшення зовнішнього благоустрою, санітарного стану, забезпечення чистоти та порядку, підвищення контролю за виконанням правил благоустрою на території міста, отже, інтереси територіальної громади у цьому випадку є дотриманими.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 2807-IV, на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Статтею 20 Закону № 2807-IV визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

За своєю юридичною природою комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 10 Закону № 2807-IV серед іншого встановлено, що до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

В силу ст. 12 Закону № 2807-IV, суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об`єктів благоустрою населеного пункту Законом № 2807-IV віднесено, зокрема, території загального користування: парки, майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці тощо, прибудинкові території, інші території в межах населеного пункту (ст. 13).

Відповідно до ст. 34 Закону № 2807-IV, правила благоустрою території населеного пункту – це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 ст. 40 Закону № 2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Закон № 2807-IV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Правила благоустрою території міста Дніпра (далі – Правила) затверджені рішенням Дніпровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 (зі змінами).

Правила є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (п. 1.1.1 Правил).

Пунктом 20.5, який є предметом спору у цій справі, визначено таке:

«...Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради є уповноваженим представником власника об`єктів (елементів) благоустрою міста у договірних відносинах із суб`єктами сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг щодо реалізації таких потреб: – улаштування сезонних майданчиків об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та літніх майданчиків ресторанного бізнесу, у тому числі під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу або виготовлених з полегшених конструкцій, малих архітектурних форм, інших елементів вуличної торгівлі, у тому числі, але не виключно, окремо розташованих лотків, ємностей, палаток, наметів, візків, холодильного обладнання, низькотемпературних лотків-прилавків, морозильних камер, шаф, вітрин та ларі, засобів для здійснення виїзної (виносної) торгівлі, іншого торговельного обладнання для роздрібної торгівлі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автокав`ярень, лавок-автопричепів тощо; – улаштування експозиційно-виставкових майданчиків і майданчиків для розважально-інформаційних та маркетингових заходів, у тому числі, але не виключно, вітрин, виносних столів, стендів, тентів, наметів із зразками товарів і продукції тощо, розташування нестаціонарних об`єктів сфери відпочинку та розваг, луна-парків, зоопарків, батутів, атракціонів, павільйонів з розважальним устаткуванням, тентів, наметів тощо, розміщення технічних засобів проведення маркетингових заходів, екранів, сцен та помостів для публічних виступів, стендів, механізмів, обладнання, інформаційних конструкцій, зразків товарів, продукції, звуковідтворювальних пристроїв, колонок, динаміків тощо; – улаштування майданчиків з надання в експлуатацію, прокат та/або інше тимчасове користування засобів, обладнаних у тому числі електродвигуном, електросамокатів, велосипедів, скутерів, сігвеїв, сегвілів, гіроскутерів тощо; – розташування тимчасових споруд для підприємницької діяльності, штучних архітектурно-об`ємних елементів, у тому числі, але не виключно, кіосків, павільйонів, контейнерів, вагончиків, торговельних автоматів, водоматів, поштоматів, платіжних терміналів тощо; – розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, малих архітектурних форм, штучних архітектурно-об`ємних елементів з метою ведення господарської (комерційної) діяльності у святкові дні та/або під час проведення масових заходів розважального, концертного, презентаційного характеру; – розміщення спеціального технологічного обладнання, у тому числі, але не виключно, обладнання для регулювання температурного режиму, інших засобів, устаткування, апаратури, приладів, пристроїв для забезпечення потреб роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності...».

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт стверджує, що саме абзацом четвертим пункту 20.5 Комунальному підприємству «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради надано повноваження «щодо реалізації розташування тимчасових споруд».

Колегія суддів вважає, що таке твердження не відповідає дійсності з огляду на таке.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі – Порядок № 244).

Пунктом 18.1.1 Правил № 44/43 встановлено, що порядок розміщення та утримання тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) у місті Дніпрі встановлюється міською радою разом із комплексною схемою розміщення ТС у місті на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 № 244.

Пунктом 2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації з відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Згідно з пунктами 2.4 та 2.5 Порядку розміщення тимчасових споруд відповідний орган з питань містобудування та архітектури, утворений у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви перевіряє відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки або самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу; розміщення ТС самовільно забороняється.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24, 2.25 Порядку розміщення тимчасових споруд паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС). Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку розміщення тимчасових споруд перелік документів для отримання паспорта прив`язки ТС є вичерпним.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порядок розміщення тимчасових споруд визначено у п. 18.1.1 Правил № 44/43, у той час як п. 20.5 лише надає право визначеному комунальному підприємству регулювати відносини, що виникають між власником тимчасової споруди та власником земельної ділянки, на якій вона розташована, - Дніпровською міською територіальною громадою.

Відтак, суд зазначає, що оскаржуваний пункт 20.5 Правил благоустрою території міста Дніпра (в редакції рішення від 29.01.2025 № 51/62) не має стосунку до процедури видачі паспортів прив`язки ТС та не передає КП «Дніпровські активи» містобудівних повноважень органу архітектури. Зазначений пункт Правил передбачає повноваження КП «Дніпровські активи» на укладення договорів від власного імені із суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами всіх форм власності про використання останніми об`єктів та елементів благоустрою на територіях, які віднесено до сфери контролю, відповідно до визначеної законом процедури.

Окремо колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 820/6649/17, де викладено наступні висновки:

«Чинне законодавство не забороняє органам місцевого самоврядування регулювати розміщення тимчасових споруд з урахуванням особливостей відповідних населених пунктів, у тому числі шляхом прийняття відповідних регуляторних актів.

Харківська міська рада наділена повноваженнями приймати рішення, якими регулюються правовідносини, пов`язані з виникненням та реалізацією права тимчасового користування окремими елементами благоустрою з метою визначення процедури та уповноваженого (робочого) органу, що є доцільним та не суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Положення встановлює правовий механізм та підстави надання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності на території міста Харкова, визначає організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів на право розміщення таких об`єктів.

Отже, КП «Сучасне місто» надає право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності м. Харкова для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності згідно зі своїм Статутом та відповідно до оспорюваного Положення. При цьому частина чистого прибутку у розмірі 95% КП сплачується до місцевого бюджету. Таким чином, вказаний платіж сплачується безпосередньо до міського бюджету міста Харкова, є складовою частиною доходів загального фонду бюджету міста.»

Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.10.2025 у справі № 380/17007/23, в обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів вважає зазначений висновок нерелевантним до предмета цього спору та таким, що не відповідає обставинам цієї справи.

У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відзиву КП «Дніпровські активи» про те, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у справі № 380/17007/23, стосувалися правомірності перебрання виконавчим комітетом повноважень щодо надання дозволів на розміщення ТС за відсутності оформленого паспорта прив`язки, що не є предметом розгляду у даній справі.

Натомість, у справі № 160/1010/26 застосуванню підлягає стала правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.12.2019 у справі № 820/6649/17, згідно з якою чинне законодавство не забороняє органам місцевого самоврядування врегульовувати правовідносини, пов`язані з виникненням та реалізацією права тимчасового користування окремими елементами благоустрою з метою визначення процедури та уповноваженого суб`єкта (комунального підприємства), що не суперечить Закону № 3038-VI та Порядку № 244.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що рішення Дніпровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43, яким затверджено Правила благоустрою території міста Дніпра (далі – Правила, зі змінами), в частині п. 20.5 цих Правил, прийняте з порушенням норм ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 19 Конституції України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Дніпровська міська рада діяла в межах повноважень, визначених законом, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням наведених правових норм, висновків Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №160/1010/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов