Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №683/2936/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2936/25

Провадження № 22-ц/820/1203/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року (суддя Цішковський В.А.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 08.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 10839233, який підписано останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 15000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконав.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 67125 грн.

13 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 10Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №100839233 від 08.07.2021, а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67125 грн, а також судові витрати по справі.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором кредиту №100839233 від 08.07.2021 в сумі 22125 грн, з яких 15000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5625 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за період з 08.07.2021 по 07.08.2021, 1500 грн – заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 798,42 грн судового збору та 1648 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за період з 08.08.2021 по 06.10.2021 грн у розмірі 45000 грн, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Звертає увагу на те, що станом на 07.08.2021 кредит не було повернуто, і відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, платежі на погашення кредиту не вносив взагалі. Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.

Вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 06.10.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 100839233 від 08.07.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, ТОВ «Діджи-Фінанс» оскаржує судове рішення лише в частині відмови у стягненні відсотків за період з 08.08.2021 по 06.10.2021, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог товариства відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України. Адже, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору про споживчий кредит №100839233 від 08.07.2021, укладеного між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Так, згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Як вбачається з п. 5.1. договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 16-19).

Згідно з копією платіжного доручення від 08 липня 2021 року № 29676271, перераховано кошти за наступними реквізитами, зокрема: дата – 2021-07-08, платник – ТОВ «Мілоан», банк платника – Приватбанк, код банку – 14360570, дебет рахунку № 29249827590695, сума – 15000 грн, отримувач – ОСОБА_1 (код 3228907990), банк отримувача – pb, код банку – MASTERCARD, кредит рах. № 516798*69, призначення платежу: кошти згідно договору 100839233 (а.с. 32).

Відповідно до наданої позивачем відомості про щоденні нарахування і погашення за договором № 100839233, за відповідачем значиться заборгованість за кредитним договором у розмірі 67125 грн, з яких 15000 грн заборгованість по тілу кредиту, 50625 грн заборгованість по відсотках, 1500 грнзаборгованість по комісії (а.с. 14).

13.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 10Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає/відступає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги. (а.с. 22-24).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 13Т, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100839233 в розмірі 67125 грн, з яких : 1500 грн заборгованість за тілом; 50625 грн заборгованість за відсотками; 1500 грн комісія (а.с. 13).

25 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій позивач проінформував відповідача про наявну заборгованість по договору в розмірі 67125 грн та рекомендував сплатити її (а.с.34).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 08.08.2021 по 06.10.2021, суд першої інстанції виходив із того, що сторони погодили строк дії договору до 07.08.2021, тому після зазначеної дати позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Надаючи оцінку доводам позивача в апеляційній скарзі про підставність стягнення відсотків за користування позичальником кредитними коштами за період з 08.08.2021 по 06.10.2021, апеляційний суд враховує таке.

Положеннями договору про споживчий кредит №100839233 від 08.07.2021 передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить15000 грн, кредит надається строком на 30 днів з 08.07.2021 до 07.08.2021.

Згідно п. 1.5.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом: 5625 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно із п. 1.7 кредитного договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 кредитного договору про споживчий кредит, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Положеннями п. 2.3 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.

Згідно з п. 2.3.1.1. кредитного договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Пунктом 2.4.2 кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3, 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 договору.

Згідно із п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Таким чином, умовами договору про споживчий кредит № 100839233 від 08.07.2021 передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

Із наданого стороною позивача розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення) вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 15000 грн, однак останній погашення кредиту не здійснював. Крім того, відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після спливу пільгового 30-ти денного періоду кредитування.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності у ОСОБА_1 несплачених відсотків за користування кредитом за період з 08.08.2021 по 06.10.2021 у межах 90-денного строку нарахування (з урахуванням пролонгації), що узгоджується з умовами кредитного договору, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у стягненні таких відсотків.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за період з 08.08.2021 по 06.10.2021 грн у розмірі 45000 грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення таких вимог.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» в повному обсязі, слід змінити розподіл судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а саме судовий збір підлягає збільшенню до 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

За подачу апеляційної скарги скаржнику слід було сплатити судовий збір в розмірі 2435,97 грн (оскаржує 67,04%), тому, на користь скаржника з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2435,97 грн.

Стосовно заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

В апеляційній скарзі скаржник просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Діджи Фінанс» в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги долучено договір про надання правової допомоги №42649746 –АБ від 05 січня 2026 року, копію додаткової угоди № 100839233 від 31 березня 2026 року до договору №42649746 –АБ від 05 січня 2026 року; детальний опис робіт; копію акту про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 31 березня 2026 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 4000 грн.

Апеляційна скарга разом із додатками надсилалася на поштову адресу відповідача.

Однак, заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи, що за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанцій, апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі та враховуючи відсутність заперечень сторони відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, в розмірі 4000 грн, які є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за період з 08.08.2021 по 06.10.2021 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість по відсотках за кредитним договором № 100839233 від 08 липня 2021 року за період з 08.08.2021 по 06.10.2021 у розмірі 45000 грн.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року в частині вирішення питання про судові витрати змінити, збільшивши судовий збір до 2422 грн 40 коп та розмір витрат на правничу допомогу - до 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2435 грн 97 коп та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай