Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №336/1266/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.08.2026 Справа № 336/1266/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1908/26 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.

Є.У.№ 336/1266/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Мінгазова Р.В.,

Кухаря С.В.,

секретар Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначено, що 25.02.2016 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою шляхом акцентування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту – для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 75 000 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцентування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Банк виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Станом на 23.02.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 70 900,79 гривень.

22.02.2021 між АТ «Альфа -Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт». 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в сумі 70900,79 грн. та судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладання кредитного договору, користування кредитними коштами, а відтак – і набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Наданий позивачем екземпляр кредитного договору не містить підпису позичальника, а тому відсутні підстави для висновку про існування у відповідачки будь-яких кредитних зобов`язань перед Банком.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає помилковими висновку суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки до позовної заяви додані як копії оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки, так і довідка про умови кредитування, виписка по рахунку з кредитної картки позичальника, розрахунок заборгованості, які є первинними бухгалтерськими документами.

Копію ухвали апеляційного суду від 20 липня 2026 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у порядку спрощеного позовного провадження було направлено відповідачу 20.07.2026 року (а.с.131).

28 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє Левицька Ю.В. надала відзив на апеляційну скаргу, та вважає, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи.

В засідання апеляційного суду представники сторін і відповідачка ОСОБА_1 не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про участь у розгляді справи в режимі відео конференції не заявляли.

Заслухавши суддю доповідача по справі, учасників справи щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав, що 25.02.2016 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 , шляхом акцентування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За умовами угоди відповідачці був наданий кредит для особистих потреб та встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі до 75 000 грн.

Дослідивши оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії від 25.02.2016, акцепт пропозиції на укладення угоди від 25.02.2016, довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», заяву про відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.5,6), районний суд установив, що зазначені документи позичальницею ОСОБА_1 не були підписані.

Крім того, ці документи не містять номера договору.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду виписку по рахунку ОСОБА_1 по договору №63036105, проте вказана виписка не містить даних про дату зарахування кредитних коштів на рахунок позивачки, в ній відображені операції про рух коштів, починаючи з 25.06.2018 (а.с.32).

Судом першої інстанції правильно зазначено, що досліджена виписка не містить відомостей ким вона сформована, а тому не може бути прийнята як належний доказ користування відповідачем грошовими коштами.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд зазначив, що позивачем не доведено укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, як і не доведено належними доказами факт користування відповідачем кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зазначив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», як спеціальний закон, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з п.17.1. ст.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч.ч.19.1, 19.2 ст.19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

Згідно з ч.22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас долучений ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до позовної заяви розрахунок заборгованості, витяг по рахунку з кредитною карткою, Оферта та довідка про умови кредитування не є належними доказами, оскільки оферта та довідка не містять підпису позичальника, а розрахунок заборгованості і витяг по рахунку по суті є калькуляцією, якою кредитор здійснював нарахування відсотків. Більш того, розрахунок заборгованості не доводить факту перерахування грошових коштів безготівковим шляхом на банківський рахунок відповідача.

Оскільки ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не долучено до позовної заяви жодного з таких документів, а саме: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер, то колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на банківський рахунок відповідача.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Суд діє у спосіб, визначений ЦПК України та з власної ініціативи не може долучати до матеріалів справи докази або витребовувати їх.

Клопотання про витребування будь-яких письмових доказі сторони суду не заявляли, оригінал кредитного договору, який містить підписи позичальника, а також платіжне доручення про переказ кредитних коштів позичальнику позивач суду не надав, участі у засіданні апеляційного суду не приймав.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не підтверджують ані факту укладення кредитного договору, а ні факту видачі кредитних коштів відповідачу.

Посилання апелянта на те, що факт надання кредиту і розмір заборгованості підтверджуються наявним у матеріалах справи договором позики, який є дійсним в силу приписів ст.204 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованим з наведених вище підстав.

Наявний в матеріалах справи кредитний договір не містить номеру договору, не підписаний позичальником, позивачем не надано бухгалтерських документів (платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер, тощо), які підтверджують факт зарахування коштів на рахунок позичальника.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність доказів на підтвердження укладання кредитного договору між відповідачем та позивачем позбавляє суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді Р.В. Мінгазов

С.В.Кухар