Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №337/1243/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №337/1243/26

Суддя: Кухар С. В.

Дата документу 19.08.2026 Справа № 337/1243/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/1243/26

Провадження №22-ц/807/1719/26

Головуючий в 1-й інстанції – Калугіна Г.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету «Запорізька політехніка» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2026 року, ухвалене у місті Запоріжжі (повний текст рішення складено 18 травня 2026 року) у справі за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Національний університет «Запорізька політехніка» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.09.2022 року між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено Договір про навчання у закладі вищої освіти № 10841352. Невід`ємним додатком до нього є Договір № 035.04-1/35 від 14.09.2022 року про надання освітніх послуг, що передбачає фінансові зобов`язання щодо оплати освітньої послуги. 13.09.2022 року Наказом НУ «Запорізька політехніка» № 415-С Відповідача було зараховано з 26.09.2022 студентом на 1 курс за освітнім рівнем «бакалавр» на денну форму навчання, спеціальність 035 «Філологія», Гуманітарного факультету. 06.08.2024 року Відповідача Наказом НУ «Запорізька політехніка» № 429-С «Про особовий склад студентів» відраховано з університету за порушення умов контракту. На момент подання позовної заяви сума заборгованості Відповідача становить: 19 100,00 грн., що підтверджується рахунком з особистої картки. Позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного університету «Запорізька політехніка» суму заборгованості по оплаті за навчання у розмірі 19 100,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Національний університет «Запорізька політехніка» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач перебував у складі студентів НУ «Запорізька політехніка» з 26.09.2022 по 06.08.2024, у зв`язку із чим доведеним є невиконання взятих на себе відповідачем зобов`язань щодо сплати вартості навчання передбачених п.3.3 укладеного договору за 2023-2024 навчальний рік. Доказів ненадання позивачем освітніх послуг відповідачем не доведено.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Фельського С.Л. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.09.2022 між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено Договір про навчання у закладі вищої освіти № 10841352.

Того ж дня, 14.09.2022 між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 035.04-1/35, який є невід`ємним додатком до Договору № 10841352 від 13.09.2022.

Згідно з п. 2 Договору № 035.04-1/35 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 57 300,00 грн (по 19 100,00 грн за один навчальний рік).

Згідно з п. 3 Договору № 035.04-1/35 замовник вносить плату безготівково шляхом перерахування грошових коштів на рахунок закладу у строки: за перший семестр (рік) 2022-2023 навчального року до 20 вересня, (одноразово) за весь строк навчання – до 20 вересня, щороку – до 20 серпня, щосеместрово: осінній семестр – до 20 серпня, весняний семестр – до 20 січня, щомісяця – до 20 числа кожного місяця, який передує звітному.

13.09.2022 року Наказом НУ «Запорізька політехніка» № 415-С Відповідача було зараховано з 26.09.2022 студентом на 1 курс за освітнім рівнем «бакалавр» на денну форму навчання, спеціальність 035 «Філологія», Гуманітарного факультету.

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з надання послуги позивачем та оплати зазначеної послуги відповідачем.

На підтвердження надання освітніх послуг представником Позивача надано лише копію витягу з виконання навчального плану, з якого вбачається, що ОСОБА_1 навчався 1-й та 2-й семестр 2021/2022 н.р., у подальшому відповідач не отримав жодного результату підсумкового контролю за кожним з зазначеного переліку навчальних дисциплін. Зазначене не узгоджується з умовами договорів від 13.09.2022 № 10841352 та від 14.09.2022 № 035.04-1/35 й наказу НУ «Запорізька політехніка» від 13.09.2022 № 415-С, згідно до яких Відповідача було зараховано студентом на 1 курс лише з 26.09.2022.

Проте, Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт навчання протягом 2022-2023 н.р. на 1 курсі навчання, за який ним була внесена повна оплата в розмірі 19100,00 грн, що також підтверджується особистою карткою студента.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт виконання ним зобов`язання за Договором про навчання у закладі вищої освіти від 13.09.2022 № 10841352, невід`ємною частиною якого є Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 14.09.2022 № 10841352, протягом 2023-2024 н.р., а саме не доведено факт надання освітніх послуг Відповідачу за цей період. За змістом пункту 3 договору № 035.04-1/35 позивач набув право на відмову у наданні платної освітньої послуги після спливу строку, визначеного для оплати, а саме з 21.08.2023 року. Отже, з зазначеного моменту відповідно до приписів статті 46 Закону України «Про вищу освіту» у Позивача виникло право відрахування студента внаслідок порушення строку оплати вартості послуги, визначеного договором. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту надання відповідачу освітньої послуги у період 2023-2024 навчальний рік., а також доказів узгодження сторонами питання щодо подальшого надання позивачем освітньої послуги у 2023-2024 н.р. за умови несплати Відповідачем її вартості. За таких умов підстава для настання відповідальності ОСОБА_1 за порушення умов договору настала 21.08.2023. Позивач не надав доказів відвідування відповідачем занять протягом 2023-2024 навчальний рік. За таких умов суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем потреби у відрахуванні ОСОБА_1 саме після закінчення 2023-2024 н.р. (06.08.2024), вартість навчання в якому не була оплачена до його початку, та як наслідок покладення надмірної відповідальності за порушення Відповідачем умов договору шляхом стягнення вартості освітньої послуги, отримання відповідачем якої позивач у визначений законом спосіб не довів.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 525-526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані, зокрема, дотримуватись умов договору про надання освітніх послуг.

Частиною шостою статті 79 Закону України «Про освіту» передбачено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Плата може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами - щомісяця, щосеместру, щороку. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Згідно з п. 3 Розділу ІІІ Договору № 035.04-1/35 укладеного між позивачем та відповідачем замовник вносить плату за надання освітньої послуги безготівково шляхом перерахування грошових коштів на рахунок закладу у строки: за перший семестр (рік) 2022-2023 навчального року до 20 вересня, (одноразово) за весь строк навчання – до 20 вересня, щороку – до 20 серпня, щосеместрово: осінній семестр – до 20 серпня, весняний семестр – до 20 січня, щомісяця – до 20 числа кожного місяця, який передує звітному.

Як вірно вказав суд першої інстанції, позивач набув право на відмову у наданні платної освітньої послуги після спливу строку, визначеного для оплати, а саме з 21.08.2023 року, з зазначеного моменту у Позивача виникло право на відрахування студента внаслідок порушення строку оплати вартості послуги, визначеного договором.

Доказів надання відповідачу освітньої послуги у період 2023-2024 навчальний рік, а також доказів узгодження сторонами питання щодо подальшого надання позивачем освітньої послуги у 2023-2024 н.р. за умови несплати Відповідачем її вартості, матеріали справи не містять.

За таких умов відсутні підстави для стягнення вартості оплати за навчання за період 2023-2024 навчальний рік, як послуги, яка не була надана відповідачу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять заперечень з приводу стягнення витрат на правничу допомогу, тому висновки суду в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету «Запорізька політехніка» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 серпня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua