Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №332/138/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.08.2026 Справа № 332/138/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/138/26

Провадження №22-ц/807/1730/26

Головуючий в 1-й інстанції – Сінєльнік Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року, ухвалене у місті Запоріжжя у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 09.08.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений договір №103413272 за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 5 100,00 грн. строком на 30 днів на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 5 100,00 грн. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором відповідач порушив норми законодавства та умови договору. 30.11.2021 року було укладено договір факторингу №30-11-65, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103413272. 10.03.2023р. було укладено договір №10-03/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103413272. Таким чином, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" наділено правом вимоги до Відповідача за договором №103413272 від 09.08.2021 року. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором відповідач порушив норми законодавства та умови договору, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 44 752,50 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 5 100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 39 142,50 грн., заборгованість за комісіями – 510,00 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погашає. Посилаючись на вищевикладене товариство просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №103413272 від 09.08.2021 року у загальному розмірі 44 752,50 грн., витрати на сплату судового збору та понесені витрати на правову допомогу.

Рішенням позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", задоволено частково.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором №103413272 від 09.08.2021 у розмірі 22 822,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати на правову допомогу в розмірі 8 160,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом та витрат на професійне правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити розмір заборгованості відповідно до фактичних обставин справи та відмовити у стягнення витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що умовами договору передбачено користування кредитом протягом 30 днів з відсотковою ставкою 1,25% на день, при цьому доказів пролонгації кредитного договору позивачем не надано, а тому стягнення відсотків поза межами строку кредитування є незаконним. Витрати на правничу допомогу є невспівмірними із вимогами заявленими у позові.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.08.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 1034133272 .

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5100,00грн.

Відповідно до п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 09.08.2021.

Відповідно до п. 1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.09.2021

П. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1912,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови виконання щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту № 103413272 (додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 103413272 від 09.08.2021), в якому погоджені умови кредитування, строк та порядок повернення суми кредиту та процентів за користування ним.

Згідно довідки про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ "МІЛОАН".

Відповідно до квитанції 1729896868 від 09.08.2021, підтверджено видачу на платіжну картку відповідача кредитних коштів в сумі 5100 грн.

16.12.2021 року було укладено договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3932403 .

10.01.2023 року було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3932403 від 05.06.2021 року.

Перехід права вимоги, зокрема, до відповідача також підтверджується копією акта прийому-передачі Реєстру боржників, та витягом з реєстру боржників .

Таким чином, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3932403 від 05.06.2021 року.

Згідно з розрахунком, станом на 10.03.2023 заборгованість відповідача за договором №103413272, становить 44 752,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 100 грн., заборгованість по процентам 17 212,50 грн., заборгованість по комісії 510 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору 21 930,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами станом на 10.03.2023 у розмірі 39 142,50 грн.

Згідно з розрахунком, станом на 30.11.2021 заборгованість відповідача за договором №103413272, в межах строку кредитування (з врахуванням автопролонгації (на 60 днів), становить 22 822,50 грн., з яких : заборгованість за тілом кредиту 5100 грн., заборгованість по процентам 17 212,50 грн., заборгованість по комісії 510 грн.

Договором №103413272 від 09.08.2021 встановлено строк дії договору 30 днів (з 09.08.2021 до 08.09.2021), проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Розділом 2 Договору визначені умови пролонгації строку кредитування .

Строк кредиту може бути продовжено: 1) за ініціативою Споживача; 2) в порядку автопролонгації.

В рамках даної справи вбачається автопролонгація договору на 60 днів, тобто до 06.11.2021 включно. п. 2.3.1.2. Договору передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгаций). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Пози0чальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

За таких умов застосовується стандартна процентна ставка в розмірі 5% в день, згідно умов пп. 1.6., 2.3.1.2 Договору.

Отже, проценти за 90 днів користування кредитними коштами становлять суму 17 212,50грн.

Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором №103413272 позивачем доведено, розмір заборгованості за тілом кредиту – 5100,00 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Датою спливу визначеного договором строку кредитування (з 09.08.2021 до 08.09.2021) з врахуванням автопролонгації (на 60 днів), є 07.11.2021, станом на яку розмір заборгованості за відсотками за кредитним договором №103413272 від 09.08.2021, згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора становить 17212,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , а не у розмірі 39 142,50 грн. З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором №103413272 від 09.08.2021 у розмірі 22 822,50 грн., з яких: 5 100,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 17 212,50 грн. заборгованість по відсоткам, 510 грн. заборгованість по комісії. Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягнув з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджені копією договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги № 3729 від 03.11.2025 року, витяг з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (51%) у сумі 8160,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

09.08.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 1034133272.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5100,00грн.

Відповідно до п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 09.08.2021.

Відповідно до п. 1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.09.2021

П. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1912,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Договір підписано шляхом використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R53704 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі первісного кредитора та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до умов укладеного договору, кредит надається клієнту шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальника.

Факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не оскаржується.

30.11.2021 року було укладено договір факторингу №30-11-65, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103413272.

10.03.2023 року було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103413272 від 09.08.2021 року.

Таким чином, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" наділено правом вимоги до Відповідача за договором №103413272 від 09.08.2021 року.

Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконував у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики №103413272 від 09.08.2021 року у сумі 5100,00 грн, тобто в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу.

Що стосується заборгованості за відсотками, то слід зазначити наступне.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, за договором позики №103413272 від 09.08.2021 року надано кредит в сумі 5100,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % на добу, тому розмір відсотків за таким договором складає 1912,50 грн. (5100,00*1,25%*30) і саме такий розмір відсотків підлягає стягненню за судовим рішенням.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №103413272 від 09.08.2021 у розмірі 7522,50 грн., з яких: 5 100,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1912,50 грн. заборгованість по відсоткам, 510 грн. заборгованість по комісії.

Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову підлягає розподіл витрат на правничу допомогу. З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2689,46 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором №103413272 від 09.08.2021 у розмірі 7522,50 грн., з яких: 5100,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1912,50 грн. заборгованість по відсоткам, 510,00 грн. заборгованість по комісії.

Стягнути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу в розмірі 2689,46 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 серпня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова