Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №335/6631/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.08.2026 Справа № 335/6631/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/6631/26

Провадження №22-ц/807/1741/26

Головуючий в 1-й інстанції – Гашук К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року, постановлену у місті Запоріжжя у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, в якому просив стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України на свою користь 3% річних в сумі 6 912,74 грн., інфляційні витрати в сумі 52 377,16 грн., а всього суму 59 289,90 грн, яка є наслідком прострочення зобов`язання, через невиконання судового рішення з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року цивільну справу № 335\6631/26 (провадження № 2/335/3495/2026) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, передано на розгляд до Печерського районного суду місті Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у даній справі заявлено про стягнення коштів з державного бюджету в особі ДКС України, як органу уповноваженому на виконання судового рішення, а також зважуючи на акцесорний характер позову, він може бути подано за зареєстрованим місцем перебування позивача.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для застування правил альтернативної підсудності розгляду справи не встановлено, позовна заява ОСОБА_1 не підсудна Вознесенівському районному суду м. Запоріжжя за територіальної юрисдикцією та підлягає передачі на розгляд до відповідного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, а саме до Печерського районного суду місті Києва.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виняток із вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачем у позові Державну казначейську службу України.

Згідно з інформаційною довідкою № 2900484 від 18.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567646, зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Між тим, відповідно до ч.4 ст. 28 ЦПК України, позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У цій справі вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заявлені з підстав тривалого невиконання державою в особі ДКС України прийнятого судом в порядку цивільного судочинства рішення про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Позовні вимоги заявлені в цій справі пов`язані з невиконання рішення суду з відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тому на них поширюється дія ч.4 ст. 28 ЦПК України, з відповідною можливістю подачі позову за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Отже, висновок суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду місті Києва, є помилковим.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259,367,374,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 серпня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова