Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №308/5565/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5565/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження у складі судді Шепетко І.О., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила:

- встановити факт відсутності розбіжності у написані імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в паспорті громадянина України № НОМЕР_1 виданим 28.08.2023, орган, що видав 2101 та у свідоцтві про народження ОСОБА_2 Серії НОМЕР_2 , номер у реєстрі 461/2009 вчинено 02 числа 09 місяця 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда, Угорська Республіка на підставі якого оформлено паспорт громадянина України;

- встановити факт того, що запис у графі (рубриці) у свідоцтві про народження Серія НОМЕР_2 , номер у реєстрі 461/2009 вчинено 02 числа 09 місяця 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану м.Кішварда, Угорська Республіка, та у його перекладі з угорської мови на українську мову засвідчене відділом іноперекладів Закарпатської торгово-промислової палати 15 лютого 2022 року: «Ім`я при народженні: ОСОБА_3 » відповідає запису української національної традиції, а саме «Власного імені: ОСОБА_4 », «по батькові ОСОБА_5 » та належить громадянці України «Прізвище: « ОСОБА_6 , Власне ОСОБА_7 , по батькові ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України про встановлення факту, що має юридичне значення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу що вимога встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що запис у графі (рубриці) у свідоцтві про народження вчинено 02 числа 09 місяця 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда, Угорська Республіка, та у його перекладі з угорської мови на українську мову засвідчене відділом іноперекладів Закарпатської торговопромислової палати 15 лютого 2022 року: «Ім`я при народженні: ОСОБА_3 » відповідає запису української національної традиції а саме: «Власного імені: ОСОБА_4 », «По батькові: ОСОБА_5 » та належить громадянці України «Прізвище: ОСОБА_8 , Власне Ім`я: ОСОБА_4 , по батькові: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відноситься до встановлення розбіжностей в написанні прізвища, ім`я, по батькові, є окремою вимогою, якій суд першої інстанції не надав оцінки, чому саме така вимога не може буте розглянута окремо від першої вимоги. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що заявник фактично не згоден з діями Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо відмови у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон з підстав невідповідності зазначення імені особи в свідоцтві про народження та паспорті громадянина України, то апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Головне управління державної міграційної служби України в Закарпатській області є орган у якому заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту, а саме отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, проте звернення до суду з позов про зобов`язання вчинити певні дії не вирішить саме те питання з яким заявник звернулася до суду, і саме встановлення юридичного факту, а не визначення правомірності дії є належним способом захисту немайнових прав дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява не підлягає розгляду цим судом в порядку цивільного судочинства, оскільки питання, порушене заявником, не належить до компетенції цивільного суду та не підлягає розгляду у порядку окремого провадження. Роз`яснено заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.3 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Судом встановлено, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявник просила:

- встановити факт відсутності розбіжності у написані імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в паспорті громадянина України № НОМЕР_1 виданим 28.08.2023, орган, що видав 2101 та у свідоцтві про народження ОСОБА_2 Серії НОМЕР_2 , номер у реєстрі 461/2009 вчинено 02 числа 09 місяця 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда, Угорська Республіка на підставі якого оформлено паспорт громадянина України;

- встановити факт того, що запис у графі (рубриці) у свідоцтві про народження Серія НОМЕР_2 , номер у реєстрі 461/2009 вчинено 02 числа 09 місяця 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану м.Кішварда, Угорська Республіка, та у його перекладі з угорської мови на українську мову засвідчене відділом іноперекладів Закарпатської торгово-промислової палати 15 лютого 2022 року: «Ім`я при народженні: ОСОБА_3 » відповідає запису української національної традиції, а саме «Власного імені: ОСОБА_4 », «по батькові ОСОБА_5 » та належить громадянці України «Прізвище: « ОСОБА_6 , Власне Ім`я ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зі змісту заяви вбачається, що заявник покликається на ч. 2 ст. 315 ЦПК, в той же час просить встановити відсутність факту, а саме розбіжностей в написанні прізвища, ім`я, по батькові в паспорті та свідоцтві про народження та відповідності такого написання українським традиціям. Тобто фактично заявник стверджує про відсутність розбіжностей в написані імені та по батькові та як наслідок просить встановити, що таке ім`я належить певній особі. Разом з тим, суд звертає увагу, що належність імені підтверджуються документами, що посвідчують особу.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де також вказано, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація,яка видала документ,не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином незастережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги заявника зводяться до встановлення належності свідоцтва про народження та паспорта одній особі, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 ЦПК України, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Так само й не підлягає встановленню факт про відповідність надання імені українським традиціям, оскільки традиції не тягнуть за собою виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Слідування традиціям - це усвідомлене або звичне відтворення елементів культури (звичаїв, обрядів, цінностей, вірувань), які передаються від покоління до покоління, збереження зв`язку з минулим, що регулює суспільні стосунки та формує національну чи сімейну ідентичність.

Крім того, зі змісту заяви випливає, про що правильно зазначив суд першої інстанції, заявник фактично не згоден з діями Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо відмови у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон з підстав невідповідності зазначення імені особи в свідоцтві про народження та паспорті громадянина України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі та роз`яснив позивачу його право на звернення до адміністративного суду, у зв`язку тим, що питання, порушене заявником, не належить до компетенції цивільного суду та не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому не заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: