Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №646/913/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 646/913/25

провадження № 22-ц/818/4041/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Пилипчук Н.П., Кружиліної О.А.

учасники справи:

позивач – Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

відповідач - ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного Акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року у складі судді Серпутько Д.Є.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» звернулось до суду з позовом (уточненим а.с. 108-112) про стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП 30.01.2022 року, що трапилась за участю автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «ВМW» державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 59 037,81 гривні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.01.2022 року о 20.20 год. у місті Харкові на перехресті вулиці Кооперативної та провулка Костюринського, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «BMW» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Під час ДТП було пошкоджено автомобіль швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_3 , чим Позивачу було спричинено матеріальну шкоду. 27.12.2022 року Червонозаводським районним судом міста Харкова було винесено постанову по справі № 646/1393/22 (провадження №3/646/763/2022) про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, якою, крім іншого, встановлено, що: «З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 223631 від 09.12.2022 року вбачається, що 30.01.2022 року о 20:20 год в м. Харкові на перехресті вул. Кооперативної та пров. Костюринського ОСОБА_1 керував т.з. BMW д.н.з. НОМЕР_4 , не надав дорогу т.з. Renault д.н.з. НОМЕР_5 (карета швидкої медичної допомоги), який рухався зв спеціальним звуковим сигналом, внаслідок чого відбулося зіткнення.» Суд провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрив у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Згідно Акту виконаних робіт № 501 вартість матеріальної шкоди заподіяної особі, що володіє автомобілем Renault державний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , становить - 59037,81 грн.

У зв`язку з тим, що винним у ДТП, яка сталась 30.01.2022 року є водій автомобіля «BMW» державний номер НОМЕР_8 ОСОБА_3 , внаслідок дій якого позивачу нанесена матеріальна шкода, останній звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року позов Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» страхове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 59037,81 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» судовий збір у розмірі 3028 грн.

У задоволенні позовних вимог комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення відшкодування матеріальної шкоди – відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що розмір завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП становить 59037,81 грн, а сума страхового відшкодування, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 203787280 від 27.04.2021, становить 130000,00 грн, тобто в повному обсязі покриває розмір завданої матеріальної шкоди, законне право позивача на відшкодування завданої йому матеріальної, а тому підлягає стягнення договірне страхове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 59037,81 грн з відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь позивача.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Страхова Група «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова Група «ТАС».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем був порушений порядок отримання страхового відшкодування, оскільки позивачем не надано пошкодженого транспортного засобу для огляду, а тому позивач втратив право на отримання страхового відшкодування. Страховик відшкодовує оцінену шкоду, тобто вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування зносу, визначеного Звітом суб`єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу. Оскільки вказану експертизу про визначення розміру матеріального збитку завданого автомобілю позивача проведено не було, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача майнової шкоди.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 позивач є власником спеціалізованого т/з меддопомоги Renault державний номер НОМЕР_3 (а.с. 14).

30.01.2022 року о 20.20 год. у місті Харкові на перехресті вулиці Кооперативної та провулка Костюринського, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «BMW» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №223661 (а.с.12-13).

27.12.2022 року Червонозаводським районним судом міста Харкова було винесено постанову по справі № 646/1393/22 (провадження №3/646/763/2022) про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, відповідно до якої, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП – закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 113).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 203787280 від 27.04.2021, відповідно до якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн (а.с. 49-50).

Відповідно до акту надання послуг № 501 від 14.09.2022 загальна вартість робіт складає 59037,81 грн з яких: регулювання кутів установки коліс – 630 грн; зняття та установка генератора, ремонт – 2134,50 грн; малярські роботи – 48103,31 грн; зняття та встановлення ШРКШ – 4085 грн; зняття та встановлення ШРКШ – 4085 грн. (а.с. 15)

З копії відповіді ПП «ЕНЕРГОСЕРВІСДОЗОР», щодо ремонту автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_3 , малярські роботи на суму 48103,31 грн складаються з: капот (верхня сторона) - 6000 грн; капот ( нижня сторона) – 6000 грн; петля капота ліва - 1500 грн; петля капота права - 1500 грн; бризковик лівий (металева частина) – 4356 грн; бризковик правий (металева частина) – 4356 грн; лонжерон лівий - 4356 грн; лонжерон правий – 4356 грн; крило переднє ліве – 4356 грн; крило переднє праве – 4356 грн; бампер передній - 6967 грн 31 коп. (а.с. 71).

11.02.2022 року позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування № 20549 та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду № 20548, в яких виклав обставини настання страхового випадку (а.с. 79,80)

ПАТ СГ «ТАС» листом № 081129122 від 30.05.2022 року відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування (а.с. 47).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтями 34 - 36 вказаного Закону встановлено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц).

Також у справі № 201/16373/16-ц (постанова від 22.02.2022 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Враховуючи, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, тому суд дійшов правильного висновку, що саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Як визначено у ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові КЦС ВС від 26.10.2022 року у справа № 645/6088/18 говориться, що не притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність її вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою–третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

27.12.2022 року Червонозаводським районним судом міста Харкова було винесено постанову по справі № 646/1393/22 (провадження №3/646/763/2022) про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, відповідно до якої, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП – закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Судова колегія враховує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 646/1393/22 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення саме по собі не спростовує встановлених судом фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди. Зміст відповідної постанови свідчить про дослідження судом обставин події та встановлення факту порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху, що в межах даного цивільного спору підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 203787280 від 27.04.2021, відповідно до якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн.

Відповідно до акту надання послуг № 501 від 14.09.2022 загальна вартість робіт складає 59037,81 грн з яких: регулювання кутів установки коліс – 630 грн; зняття та установка генератора, ремонт – 2134,50 грн; малярські роботи – 48103,31 грн; зняття та встановлення ШРКШ – 4085 грн; зняття та встановлення ШРКШ – 4085 грн.

З копії відповіді ПП «ЕНЕРГОСЕРВІСДОЗОР», щодо ремонту автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Renault державний номер НОМЕР_3 , малярські роботи на суму 48103,31 грн складаються з: капот (верхня сторона) - 6000 грн; капот ( нижня сторона) – 6000 грн; петля капота ліва - 1500 грн; петля капота права - 1500 грн; бризковик лівий (металева частина) – 4356 грн; бризковик правий (металева частина) – 4356 грн; лонжерон лівий - 4356 грн; лонжерон правий – 4356 грн; крило переднє ліве – 4356 грн; крило переднє праве – 4356 грн; бампер передній - 6967 грн 31 коп.

11.02.2022 року позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування № 20549 та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду № 20548, в яких виклав обставини настання страхового випадку.

Листом № 081129122 від 30.05.2022 року ПАТ СГ «ТАС» відмовило позивачу у здійсненні страхового відшкодування, мотивуючи свою відмову відсутністю можливості встановити факт настання дорожньо-транспортної пригоди, її обставини, а також визначити розмір заподіяної шкоди.

Враховуючи, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС», а встановлений договором страхування ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, становив 130 000 грн, що перевищує фактичний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди у сумі 59 037,81 грн, який належними та допустимими доказами не спростований, судова колегія доходить висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають вимогам закону та спрямовані на реалізацію права позивача на повне відшкодування завданої шкоди. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше – застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконанню договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості (пункт 42). Вказаного висновку Верховний Суд дійшов керуючись принципами, що викладені в абзаці третьому підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021) Конституційного Суду України, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц;

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу позивача, не підтверджений висновком експерта, судова колегія відхиляє. Відповідач не надав доказів необґрунтованості заявленого до стягнення розміру страхового відшкодування, та не доведено та не підтверджено жодними доказами, що виявлені механічні пошкодження транспортного засобу позивача не перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка має ознаки страхового випадку.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду у справі№ 910/4321 від 06.12.2021.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем транспортного засобу для огляду судова колегія відхиляє. Відповідно до статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо організації огляду пошкодженого майна покладений на страховика. Водночас АТ «СГ «ТАС» не надало належних та допустимих доказів вжиття всіх передбачених законом заходів для проведення такого огляду, зокрема доказів отримання позивачем повідомлень про необхідність надання транспортного засобу для огляду та узгодження часу і місця його проведення. Саме по собі направлення листа без підтвердження його вручення не свідчить про належне виконання страховиком своїх обов`язків. За таких обставин посилання апелянта на ненадання транспортного засобу для огляду не спростовують обґрунтованості позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.А. Кружиліна

Н.П. Пилипчук