Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №646/3621/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 646/3621/26

провадження № 22-ц/818/4800/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Пилипчук Н.П., Савенко М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Зябкіна Вадима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року в складі судді Сіренко Ю.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року адвокат Зябкін Вадим Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача частину матеріальної шкоди у розмірі 11419,08 грн., витрати на проведення оцінки в сумі 5250,00 грн., судовий збір, а також стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» частину матеріальної шкоди у розмірі 16273,62 грн., та судовий збір.

Підставою подачі позовної заяви було те, що відповідачі своїми діями, під час відшкодування шкоди, спричиненої адміністративним правопорушенням, порушили права Позивача, які гарантовані діючим законодавством України, чим нанесли останньому значну матеріальну та моральну шкоду.

Встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177ЦПК України, 03.06.2026 року суддею постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зокрема через порушення вимог ч.3 ст. 175 та ч.4 ст. 177 ЦПК України, а саме:

за змістом позовних вимог позивачем заявлено 2 (дві) вимоги майного характеру, а саме: 1) про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача частину матеріальної шкоди у розмірі 11419,08 грн., витрати на проведення оцінки в сумі 5250,00 грн. та судовий збір та 2) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» частину матеріальної шкоди у розмірі 16273,62 грн., та судовий збір.

Тобто, суд першої інстанції констатував, що при зверненні до суду з вищевказаним позовом позивачем заявлено 2 (дві) вимоги майнового характеру, за кожну з яких ним повинно бути сплачено судовий збір.

На підставі викладеного, враховуючи сплату позивачем судового збору за одну вимогу, суд першої інстанції вважав за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків – 3 дні з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали сторона позивача отримала 05.06.2026 року в електронному кабінеті.

09 червня 2026 року адвокат Зябкін В.В., діючий в інтересах позивача ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву, в якій наголосив на тому, що позовна заява містить лише одну вимогу, але, у зв`язку з тим, що діє спеціальний закон про страхування цивільно-правової відповідальності, представником позивача позовні вимоги були розбиті на окремі частини відповідно до відповідальності кожного відповідача. На підставі викладеного просив відкрити провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .

Враховуючи, що станом на 18.06.2026 року зазначені в ухвалі недоліки щодо сплати судового збору щодо кожної вимоги окремо не усунуто, ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 18 червня 2026 року позовну заяву повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою суду адвокат Зябкін В.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, просив ухвалу скасувати, відкрити провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та призначити справу до розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції необгрунтовано зазначено про наявність двох вимог, оскільки позовна заява містить одну вимогу (матеріальну шкоду). Роздроблення позовних вимог на окремі частини відповідно до відповідальності кожного відповідача було зумовлено дією спеціального закону про страхування цивільно-правової відповідальності. Тому, вважає, що у даній позовній заяві відсутні окремі вимоги майнового характеру.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 , просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача частину матеріальної шкоди у розмірі 11419,08 грн., витрати на проведення оцінки в сумі 5250,00 грн., судовий збір, а також стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» частину матеріальної шкоди у розмірі 16273,62 грн., та судовий збір. Тобто, позовні вимоги було заявлено до двох різних відповідачів, які мають різні адреси, різні суми заборгованості та різні підстави виникнення вказаних заборгованостей.

Разом із поданням позовної заяви позивачем сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 1331, 20 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 03.06.2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки порушені вимоги ч.3 ст. 175 та ч.4 ст. 177 ЦПК України, а саме не надано доказів слати судового збору за окрему вимогу до кожного відповідача.

На виконання ухвали суду адвокат Зябкін В.В., діючий в інтересах позивача ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву, в якій наголосив на тому, що позовна заява містить лише одну вимогу, але, у зв`язку з тим, що діє спеціальний закон про страхування цивільно-правової відповідальності, представником позивача позовні вимоги були розбиті на окремі частини відповідно до відповідальності кожного відповідача. На підставі викладеного просив відкрити провадження за позовною заявою ОСОБА_1 (а.с. 84).

Квитанцій про сплату судового збору щодо кожної окремої вимоги суду не надані.

18.06.2026 ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова позовну заяву повернуто позивачу, оскільки після отримання ухвали про залишення без руху, він у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, а саме не сплатив судовий збір за звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з кожного з відповідачів.

Судова колегія погоджується в таким висновком суду.

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди в загальному розмірі 32 942, 70 гривень до двох відповідачів, які зареєстровані за різними адресами та відповідно мають різну суму заборгованості.

Таким чином, заявлена матеріально-правова вимога позивача підлягає вартісній оцінці щодо кожного боржника.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Якщо в позові об`єднано дві і більше вимоги до кількох відповідачів, судовий збір сплачується за кожну вимогу щодо кожного відповідача окремо.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21, зокрема зазначила, що можливість подання кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дає змогу виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов`язаний і другий аргумент, який випливає з можливості подання окремих позовів, а саме – якщо би позивач подавав окремі позови, то мав би сплатити судовий збір за кожен із них.

Тобто, правові позиції Верховного Суду чітко визначають, що під час підрахунку кількості вимог та суми судового збору, враховується не лише єдність підстави, а й суб`єктний склад правовідносин. Якщо ж відповідачів декілька і до них заявлені майнові вимоги, це вважається самостійними вимогами майнового характеру.

На підставі викладеного та враховуючи, що позивач не доплатив судовий збір за другу самостійну вимогу майнового характеру до другого відповідача, висновок суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, підстави ж для задоволення апеляційної скарги представника позивача відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без руху позовної заяви позивача, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року, – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

М.Є. Савенко