Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №684/421/26 — Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/421/26

Провадження № 1-кп/684/24/2026

ВИРОК

іменем України

19 серпня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12026243100000276, внесеного 18 червня 2026 року

до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Цимбалівка, Старосинявського району, Хмельницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, одруженої, з середньою освітою, на утриманні має двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі ОСОБА_6 зазначене кримінальне провадження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2025 року, яка набрала законної сили 28 червня 2025 року, визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, та постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2025 року, яка набрала законної сили 01 липня 2025 року, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУПАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, умисно не виконала вищевказані рішення суду.

Так, в порушення статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої суд ухвалює рішення іменем України і воно є обов?язковим до виконання, ОСОБА_3 діючи умисно, достовірно знаючи про наявність цих постанов суду та будучи ознайомленою з ними, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, керувала транспортними засобами за наступних обставин.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вона позбавлена права керувати транспортним засобами, 18 червня 2026 року близько 09 години 00 хвилин, керувала транспортним засобом марки «Audi», моделі «Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Грушевського, 2, с-ще Стара Синява Хмельницького району Хмельницької області, де була зупинена працівниками ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області, за порушення п. 2.1. а) та п. 2.5. Правил дорожнього руху, на підставі чого відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення від 18 червня 2026 року серії ЕПР1 №696074 за частиною другою статті 130 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7394494 від 18 червня 2026 року за частиною четвертою статті 126 КУпАП, які направлено до Старосинявського районного суду Хмельницької області, для розгляду.

Своїми діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України визнала повністю, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначивши час, місце, спосіб і мету вчинення. Зокрема вказала, що у зв`язку з сімейними обставинами мала необхідність сісти за кермо. При цьому вказала, що знала про те, що вона позбавлена права керування транспортним засобом і не має права ним керувати, але думала що все буде добре. Коли її зупинили працівники поліції, вона одразу їм пояснила про відсутність у неї посвідчення водія, оскільки воно вилучене, та одразу ж визнала свою вину. Щодо покарання не висловлювався. Не заперечувала проти розгляду справи в порядку частини третьої статті 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, а також суд установив, що учасники судового провадження не оспорюють дані обставини, правильно розуміють їх зміст та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, роз`яснивши положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, суд, за клопотанням прокурора, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу, стосуються речових доказів, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, дії обвинуваченої містять склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України і становлять умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена і вона підлягає покаранню за вчинення.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд бере до уваги досудову доповідь, відповідно до якої ризики вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченою та небезпеки її для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюються як середні, виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства.

За змістом частин першої та другої статті 50, частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є нетяжким злочином, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона не є особою з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та лікаря - нарколога, за місцем проживання характеризується позитивно, одружена, має двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, проте є особою молодого віку та працездатною, не перебуває на обліку у Хмельницькому районному секторі №8 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області, раніше не судима, засуджує вчинені нею дії.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини першої статті 382 КК України.

Водночас, враховуючи ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння, зокрема, визнання вини, щире каяття, те, що вона надавала органу досудового розслідування та суду послідовні показання, якими викривала свої дії, а також досудову доповідь та позицію прокурора, яка просила призначити покарання із застосуванням іспитового строку, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, забезпечує співмірність діяння та кари.

Підстав для застосування статті 69 КК України суд не встановив.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, підстав для їх застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті100 КПК України.

Керуючись статтями 368-371, 373-376, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини першої статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ- автомобіль марки «Audi» моделі «Q7» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_3 та переданий їй на відповідальне зберігання - залишити власнику ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1