Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №596/1029/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа № 596/1029/26

Провадження № 1-кп/596/277/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Гусятин в режимі відеоконференції кримінальне провадження №120242540030003809, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 18.12.2024 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крогулець Гусятинського району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта середня, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, обіймав посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого згідно вимог ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2023 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянин ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації.

Надалі, 30 листопада 2024 року старшого солдата ОСОБА_4 , відповідно до витягу з наказу № 331 від 30 листопада 2024 року прийнято на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, старший солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

06 грудня 2024 року, у старшого солдата ОСОБА_4 , який перебував в районі зосередження роти резерву військової частини НОМЕР_1 у межах АДРЕСА_2 , виник умисел на самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 з метою тимчасового ухилення від військової служби.

Тоді ж, о 16 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року, старший солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив зосередження роти резерву військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 .

У період з 16 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року по 16 год. 33 хв. 22 липня 2026 року старший солдат ОСОБА_4 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 , що в районі АДРЕСА_2 та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

Таким чином, старший солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, о 16 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року самовільно залишив зосередження роти резерву військової частини НОМЕР_1 , що в районі АДРЕСА_2 та в подальшому проводив час на власний розсуд, що не пов`язано з проходження військової служби до 16 год. 33 хв. 22 липня 2026 року, тобто до моменту застосування стосовно нього ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому, вважав недоцільним досліджувати докази в кримінальному провадженні.

Суду пояснив, що 30 листопада 2024 року його зараховано до військової частини та прийнято на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 . 06 грудня 2024 року він самовільно залишив зосередження роти резерву військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 , тому що в військовій частині між військовослужбовцями постійно відбувались конфлікти і бійки. Він хвилювався за своє здоров`я і життя, тому вирішив самовільно покинути військову частину.

Так, в період з 06 грудня 2024 року по 22 липня 2026 року перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 та свої службові обов`язки не виконував. Весь цей час він перебував по місцю проживання. 22 липня 2026 року його затримано на підставі ухвали суду та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Про вчинене він шкодує, він усвідомлював, що є військовослужбовцем і не мав права самовільно залишати військову частину.

Просив суворо не карати та взяти до уваги, що він бажає продовжувати проходження військової служби.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи.

Учасники судового провадження не оспорювали обставин винуватості ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, а тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів (показань свідків, письмових доказів) щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану «поза розумним сумнівом», і кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 407 КК України є вірною.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень закону, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає повне визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, характеризується посередньо за місцем проживання, стан його здоров`я, що підтверджується документально.

Так, згідно консультативного висновку спеціаліста КНП «ТОКПНЛ» ТОР від 05.06.2026 №785 ОСОБА_4 було встановлено діагноз: полінестропатія нижніх кінцівок змішаної етіології, сенсорна форма з чутливими порушеннями та змінами на ЕПМГ. 04.06.2026 консультований психіатром, діагноз: легкий когнітивний розлад органічного генезу.

На обліку в лікаря-психіатра не перебуває.

Перебуває на обліку в лікаря-нарколога в КНП «Гусятинська КЛ» з діагнозом: F10.2. Згідно акту огляду №171 спеціальної медичної комісії КНП «ТОМЦСНЗ`ТОР від 21.07.2026, ОСОБА_4 виявляє розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 16.02.2023 №77/7, солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби.огляд проведено 16.02.2023.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 07.07.2026 №2026-0706-1632-1400-0, старший солдат ОСОБА_4 , військова частина НОМЕР_1 , призваний з 16.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 07.07.2026 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах(установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Судом також враховується підвищена суспільну небезпечність кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень), в тому числі, пов`язаних із самовільним залишенням військовослужбовцями військової частини або місця служби, вчинення яких в умовах воєнного стану негативно впливає на боєготовність та боєздатність підрозділів Збройних Сил України та створює загрозу національній безпеці держави, її територіальній цілісності і суверенітету.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3233-IX від 13.07.2023).

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд не знаходить, оскільки відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність, у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленою санкцією відповідної статті чи призначення іншого, більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією статті, як і прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, не допускається.

Тому твердження сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ст.75 КК України не ґрунтуються на вимогах положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

На переконання суду, саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_4 буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень), забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також не суперечитиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Як встановлено, ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22.07.2026 у справі №607/4068/26 щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20.09.2026 з визначенням застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з 22.07.2026, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного покарання за цим вироком обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також, з врахуванням призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше 18.10.2026.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експерта відсутні у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,7,9, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу обрання запобіжного заходу, тобто з 22.07.2026, зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, продовжити до набрання вироком законної сили, але не довше 18.10.2026.

Прийняте на тимчасове зберігання особисте майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «Nomi» синього кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 із Sim-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_5 ; зарядний пристрій до мобільного телефону чорного кольору; ключ від будинку на шнурку зеленого кольору; медальйон жовтого кольору із хрестиком; гаманець чорного кольору; фотографії підозрюваного ОСОБА_4 в кількості 7 штук, які було упаковано та поміщено до спеціалізованого сейф-пакета Національної поліції України № ІСR0218565, що зберігається в камері схову вилученого майна відділення поліції № 3 (м. Гусятин) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області - повернути ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_6