Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №465/7627/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7627/26

Провадження 2-о/465/326/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Рудкова Д.І.,

з участю секретаря судового засідання Старух Ю.М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представниці заявниці, адвокатки Федькович Г.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокаткою Федькович Галиною Володимирівною, заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису та продовження обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

Представниця ОСОБА_1 - адвокатка Федькович Галина Володимирівна звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

В обґрунтування заяви зазначає, що 09.02.2026 року Франківський районний суд м.Львова задовольнив заяву ОСОБА_1 (раніше ОСОБА_3 ) до ОСОБА_2 про винесення обмежувального припису (справа № 465/942/26).

09.08.2026 р. строк дії обмежувального припису закінчується. Проте, враховуючи довготривалість та системність домашнього насильства з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 та їхньої дитини, яка теж пережила значний стрес, закінчення дії обмежувального припису не означає припинення існування загрози для заявниці та її неповнолітнього сина. Ті обставини, які стали підставою для застосування судом заходів захисту, не втратили своєї актуальності, а наслідки тривалого систематичного домашнього насильства продовжують безпосередньо впливати на психологічний стан постраждалих осіб.

За результатами психологічного обстеження у ОСОБА_1 наявні скарги та прояви, що свідчать про збереження значного психологічного напруження та наслідків травматичного досвіду, зокрема пригніченість, відчуття безнадії, негативне сприйняття себе, неможливість розслабитися, постійне відчуття втоми та зниженої енергії, порушення сну та апетиту, тривожні сновидіння, прискорене серцебиття, страх можливого найгіршого розвитку подій, постійну настороженість, нав`язливі спогади та образи, пов`язані з пережитими травмуючими ситуаціями, а також уникнення ситуацій, які можуть нагадувати про пережите насильство.

Зазначений психологічний стан має значення не лише як підтвердження тяжкості наслідків раніше вчиненого насильства, але й як обставина, що свідчить про те, що заявниця досі не відновила відчуття безпеки та обґрунтовано побоюється поновлення контакту з кривдником після припинення дії встановлених судом обмежень.

Окремої уваги потребує психоемоційний стан неповнолітнього ОСОБА_4 , який протягом тривалого часу перебував у ситуації, пов`язаній із насильницькою поведінкою батька щодо матері. Згідно з висновком психолога від 05.08.2026 р, під час психологічного обстеження ОСОБА_5 повідомляв про неодноразове переживання психотравмуючих ситуацій, під час яких, за його словами, батько застосовував фізичне насильство щодо матері, кричав на неї, кидав її на ліжко та силоміць утримував, не даючи можливості рухатися. Такі обставини викликали у дитини сильне емоційне напруження, почуття страху та безпорадності.

Крім того, психологом встановлено, що у взаєминах із батьком у дитини сформувалося відчуття страху перед його реакціями, схильність підлаштовуватися під його очікування та уникати поведінки, яка, на думку дитини, може викликати осуд, покарання або емоційне відкидання. Проте, варто звернути увагу саме на динаміку психоемоційного стану дитини після припинення безпосереднього контакту з батьком. Як зазначено у висновку психолога, після припинення такого контакту простежується позитивна динаміка психоемоційного стану ОСОБА_5 : він став спокійнішим, знизився рівень емоційної напруги, нормалізувався процес засинання, зменшилася потреба у постійному пошуку фізичного контакту з дорослими, покращилася поведінкова саморегуляція.

Враховуючи викладене, припинення дії встановлених судом обмежень та поновлення можливості безпосереднього контакту ОСОБА_2 із дитиною на цьому етапі може створити для ОСОБА_5 додаткове психоемоційне навантаження та поставити під загрозу досягнуту позитивну динаміку його психологічного стану.

14.08.2026 року ОСОБА_2 в судове засідання не заявився,хоча був належно повідомлений про дату і час розгляду заяви, шляхом оголошення про виклик особи у судове засідання,яке було розміщена на сайті Франківського районного суду м.Львова.

До початку судового засідання заявниця та її представниця подали заяву про слухання заяви у їх відсутності, просили задоволити заяву повінстю.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За змістом п.п. 2, 3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

За змістом ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно вимог ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Пунктом четвертим частини першої статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать: формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, визнаються жорстоким поводженням з дитиною. А дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров`я та розвиток у зв`язку жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, має статус дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

При розгляді справи встановлено, що 16.07.2013 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №377. За час шлюбу в подружжя народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), батьком яких є заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Рішенням Фрнаківського районного суду м.Львова від 08.12.2025 року шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - розірвано.

Судом встановлено, що 09.02.2026 року Франківський районний суд м.Львова задовольнив заяву ОСОБА_1 (раніше ОСОБА_3 ) до ОСОБА_2 про винесення обмежувального припису (справа № 465/942/26), термін якого закінчися 09.08.2026 року

Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин та за наслідками оцінки ризиків в їх сукупності, суд вважає, що вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства носить тривалий та систематичний характер та в подальшому існує ризик можливого продовження таких дій ОСОБА_2 , а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а саме слід видати обмежувальний припис строком на шість місяців з метою захисту заявниці та її неповнолітнього сина від домашнього насильства, і запобігання можливим повторним спробам вчинення такого з боку ОСОБА_2 Вказане грунтується також на тому, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство як відносно заявниці ОСОБА_3 , так і відносно їх неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, є постійним свідком вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 .

Згідно правового висновку, зробленого Верховним Судом у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані убезпечити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних провадженнях.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст.ст.1, 18, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задоволити.

Видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатись до постраждалих осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалих осіб;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя Д.І.Рудаков