Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №495/2932/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа № 495/2932/26

Номер провадження 2/495/2822/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Мишка В.В.

при секретарі судового засідання – Федоровій Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Білгород-Дністровська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Кузьменко Михайло Борисович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Третя особа Білгород-Дністровська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стислий виклад позиції позивача

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що згідно свідоцтва про народження, позивачка – ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Гардабані Грузія, батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.11.1975 Гардабанським районним бюро РАЦС Грузинської РСР.

Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів

міста Білгород-Дністровський 22.05.1992 видано ордер № 308 серії НФ на ім`я

ОСОБА_5 з сім`єю в кількості 2 осіб (дочка – ОСОБА_6 ) на

право заняття житлового приміщення площею 28,9 кв.м, що складається з двох ізольованих кімнат в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

14.05.1994 ОСОБА_6 взяла шлюб з

ОСОБА_7 , прізвище дружини після одруження – ОСОБА_8 .

16.12.2004 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано (актовий запис відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області № 41), прізвище дружини після розірвання шлюбу – ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (мати позивачки), що

підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Від шлюбу позивачки з ОСОБА_7 народився син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 спільний син залишився

проживати разом з матір`ю та бабусею за адресою АДРЕСА_1 .

Згодом, після досягнення повноліття, в 2014 році відповідач переїхав на

постійне місце проживання до батька в Російську Федерацію. З часом ОСОБА_2 було набуто громадянство Російської Федерації, а 29.01.2021 отримано паспорт, виданий ГУ МВС Росії по Краснодарському краю за № 03 21 866578.

Згідно даних реєстрації місця проживання, ОСОБА_2 зареєстрований 02.07.2024 в АДРЕСА_2 . При цьому місцем реєстрації відповідача в Україні залишалася адреса АДРЕСА_1 .

Отже, з 2014 року (більше 12 років) відповідач вибув на постійне місце

проживання в інше жиле приміщення, розташоване на території іншої держави.

ОСОБА_2 не вживав жодних заходів щодо догляду за квартирою, ніколи не надавав кошти на її утримання та не проявляв жодного інтересу до вказаного житлового приміщення. Комунальні послуги за обслуговування квартири сплачуються в повному обсязі позивачкою за власний рахунок без участі відповідача.

Крім того, у вищевказаній квартирі не зберігаються речі відповідача та з його боку

ніяк не проявляється намір відноситися до вищевказаного житлового приміщення як

до свого постійного місця проживання, перешкоди з боку позивачки йому не

чинилися.

Враховуючи, що відповідач – ОСОБА_2 з 25.01.2014 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИМАН» від 16.03.2026 за вих. № 13, а також паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 , сторона позивача вважає, що вказана

особа втратила право на користування зазначеним житловим приміщенням.

Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

10.04.2026 року Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням її підготовчого розгляду.

08.05.2026 Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та призначений її розгляд по сутті справи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кузьменко М.Б. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Представник третьої особи Білгород-Дністровської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, прични неявки суду не відомі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом, згідно свідоцтва про народження, позивачка – ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Гардабані Грузія, батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.11.1975 Гардабанським районним бюро РАЦС Грузинської РСР.

Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів

міста Білгород-Дністровський 22.05.1992 видано ордер № 308 серії НФ на ім`я

ОСОБА_5 з сім`єю в кількості 2 осіб (дочка – ОСОБА_6 ) на

право заняття житлового приміщення площею 28,9 кв.м, що складається з двох ізольованих кімнат в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

14.05.1994 ОСОБА_6 взяла шлюб з ОСОБА_7 , прізвище дружини після одруження – ОСОБА_8 .

16.12.2004 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано (актовий запис відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області № 41), прізвище дружини після розірвання шлюбу – ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (мати позивачки), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Від шлюбу позивачки з ОСОБА_7 народився син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 спільний син залишився

проживати разом з матір`ю та бабусею за адресою АДРЕСА_1 .

Згодом, після досягнення повноліття, в 2014 році відповідач переїхав на постійне місце проживання до батька в Російську Федерацію. З часом ОСОБА_2 було набуто громадянство Російської Федерації, а 29.01.2021 отримано паспорт, виданий ГУ МВС Росії по Краснодарському краю за № 03 21 866578.

Згідно даних реєстрації місця проживання, ОСОБА_2 зареєстрований

02.07.2024 в АДРЕСА_2 . При цьому місцем реєстрації відповідача в Україні залишалася адреса АДРЕСА_1 .

Отже, з 2014 року (більше 12 років) відповідач вибув на постійне місце

проживання в інше жиле приміщення, розташоване на території іншої держави. ОСОБА_2 не вживав жодних заходів щодо догляду за квартирою, ніколи не надавав кошти на її утримання та не проявляв жодного інтересу до вказаного житлового приміщення. Комунальні послуги за обслуговування квартири сплачуються в повному обсязі позивачкою за власний рахунок без участі відповідача.

Крім того, у вищевказаній квартирі не зберігаються речі відповідача та з його боку ніяк не проявляється намір відноситися до вищевказаного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, перешкоди з боку позивачки йому не чинилися.

Враховуючи, що відповідач – ОСОБА_2 з 25.01.2014 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИМАН» від 16.03.2026 за вих. № 13, а також паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 , сторона позивача вважає, що вказана особа втратила право на користування зазначеним житловим приміщенням.

Нормативне обґрунтування

Ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною першої статті 316 ЦК України встановлено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). При цьому згідно статті 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, в разі відчуження власником свого майна.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Ст. 72 цього Кодексу передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Початок перебігу строку відсутності визначається з дня не проживання особи в займаному приміщенні.

Виходячи з аналізу даної норми для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеннями необхідними є дві умови: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У системному аналізі статей 383, 391 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України, слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України, а також ст. 71,72 ЖК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності жилого приміщення, будинку, квартири тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405,406 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 369/6361/15-ц, провадження № 61-7233св19 досліджував питання щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Відповідно до вказаної постанови ВС зазначив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

У ч.2 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зазначено, що зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Положеннями ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні закріплено, що судове рішення, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказом, судом встановлено відсутність відповідача за місцем реєстрації з 2014 року, що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, не зняття з реєстрації відповідача порушує право власності позивача.

Таким чином, встановивши, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартирі понад встановлені чинним законодавством строки, більш п`яти років, оплату комунальних послуг не здійснює, та доказів того, що створені перешкоди для вселення відповідача у вказану квартиру протягом останнього року матеріали справи також не містять, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 71,72,150 ЖК України, ст. ст. 319, 391, 405,406 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, су

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Білгород-Дністровська міська рада про визнання осіб такими, що втратив право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Повний текст заочного рішення складений 17.08.2026.

Суддя Віталій МИШКО