Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №461/5595/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/5595/26

1-кп/461/569/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисниці - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження (кримінальну справу) відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мостиська Львівської області, українця, громадянина України, зі середньою освітою, тимчасово не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

01.06.2026, приблизно о 23:00 год., у ОСОБА_4 , який перебував за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, буд. 11, виник прямий умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, тобто вчинення дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, шляхом поширення неправдивих відомостей, що створюють обстановку загального страху.

Так, ОСОБА_4 , у вказаному місці та у зазначений час зі свого мобільного телефону марки «iPhone 13» модель «ML933KK/A», серійний номер « НОМЕР_1 », IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , темно-синього кольору зі встановленою сім-картою оператора мобільного зв`язку «Лайфсел» з номером: НОМЕР_4 , здійснив повідомлення на лінію «102» про замінування приміщення Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Свободи, 28, точно і достовірно знаючи, що поширена ним інформація є неправдивою і розуміючи, що такі повідомлення порушують громадську безпеку та призвів до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки зазначеного повідомлення, а також усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачив їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, довів свої протиправні дії до кінця та усвідомлено, навмисно вчинив вказане кримінальне правопорушення.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху або інших дій, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 був допитаним у судовому засіданні, після роз`яснення йому суті обвинувачення визнав себе винним, підтвердив вищезазначені обставини та надав суду показання про те, що все викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності та ним не оспорюється.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху або інших дій, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, і ці його дії кваліфікує його за ч. 1 ст. 259КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно перерахував на потреби Збройних Сил України 70000 гривень.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Так, зокрема у ході судового розгляду обвинувачений надав визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Водночас, суд враховує положення ч. ч. 1, 2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що йому слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 259 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Суд вважає, що за обставин, які склалися, саме такий вид покарання, а не жоден інший, передбачений санкцією статті, матиме найкращий виправний та виховний вплив на обвинуваченого.

Водночас, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому його необхідно на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання, призначивши іспитовий строк 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався, підстав для обрання такого до набрання законної сили цим вироком суд не вбачає.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрати на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

2. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк 1 (один) рік.

3. На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

4. Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 19.08.2026.

5. Речові докази у справі, а саме:

- мобільний телефон марки «iPhone 13», ІМЕІ-1: НОМЕР_2 та ІМЕІ-2: НОМЕР_3 , чорного кольору, із SIM-картою оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» номер НОМЕР_4 , що міститься в чохлі бампері синього кольору (пароль 850741), який поміщений у спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» номер «RIC 2141631», із нанесенням характеризуючих написів, після набрання вироком законної сили - конфіскувати на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

- кофту (толстовку/худі) чорного кольору з капюшоном та шорти чорного кольору з биркою «Staff», після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- диски DVD-R, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити при таких.

6. Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

7. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6