Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №943/1058/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1058/26

Провадження № 2/943/1244/2026

19 серпня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі, -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 між позивачкою та відповідачем народилася спільна дитини – ОСОБА_3 , на сьогоднішній день дитина досягла повноліття (18 років), проживає разом із позивачкою та перебуває на повному її утриманні. ОСОБА_4 вступила до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького на денній (стаціонарній) формі навчання. У зв`язку із тим, що дитина навчається за денною формою, вона зосереджена виключно на освітньому процесі, не має можливості офіційно працевлаштуватися і позбавлена будь-якого власного доходу для самозабезпечення, навчання дитини є платним та здійснюється на контрактній основі, вартість навчання складає 43 450 грн на рік, що є значним фінансовим навантаженням, зважаючи на це, що позивачка наразі працює без офіційного працевлаштування та має нестабільний заробіток, вона не мала підтвердженого доходу для самостійного підписання фінансових документів з навчальним закладом, через це договір про навчання вимушено уклала бабуся дитини – ОСОБА_5 , яка у міру своїх можливостей допомагає їхній сім`ї. Натомість, відповідач повністю ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку та не надає жодної добровільної фінансової допомоги, більше того, відповідач має стійку протиправну поведінку щодо утримання дитини, у Державній виконавчій службі на виконанні перебуває виконавче провадження про примусове стягнення з нього заборгованості по аліментах за минулі роки, де сума його боргу становить 150 000 грн. Станом на сьогодні кошти стягуються виконавцем примусово у розмірі 3000 грн. включно в рахунок погашення цього старого боргу. Разом із тим, наявність цього боргу та інші обставини не звільняють батька від обов`язку утримувати дитину під час навчання, зважаючи на розмір витрат на оплату контракту (43 450 грн на місяць), а також необхідність забезпечення дитини продуктами харчування, одягом, медикаментами та іншими базовими потребами, вона просить суд стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи із дня подання цієї позовної заяви до суду і до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Ухвалою судді від 25.06.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористався.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу приписів частини першої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судлм встановлено, що сторони по справі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вбачається зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року, виданого повторно Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади від 22.07.2022 року №2022/000144563, підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 з 16 липня 2009 року.

Крім того, як встановлено судом, що постановою начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцької І.В. ВП №71182469 від 06.03.2023 року було відкрито виконавче провадження за судовим наказом Буського районного суду Львівської області №943/1655/22 від 22.02.2023 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що місячно, починаючи із 20.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 18 років, а тому на даний час виплата їй аліментів за вищевказаним судовим наказом від 22.02.2023 року припинилася.

Згідно довідки від 04 червня 2026 року №411-1, виданої Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького, підтверджено, що ОСОБА_3 , є студентом першого курсу, факультету менеджменту, бізнесу та публічного адміністрування IV рівня акредитації, форма навчання – денна за рахунок кошів фізичної особи, закінчує навчання до 30 червня 2029 року.

Відповідно до Договору про навчання у закладі вищої освіти від 11 серпня 2025 року №С1-006-ЛЗСО-Д, підтверджено, що Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, державної форми власності, в особі ректора Парубчака Івана Орестовича, який діє на підставі Статуту, однієї сторони, вступник ОСОБА_3 та/або законний представник ОСОБА_5 , з іншої сторони, уклали договір про навчання, а також договір про надання платної освітньої послуги від 11 серпня 2025 року №С1-006 ЛЗСО-Д/1, де підтверджено, що загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 173 800,00 грн., де вартість одного семестру становить 21725 грн., тобто 43450,00 грн. щорічно протягом чотирьох років (11.08.2025-30.06.2029).

Крім того, як встановлено судом, що постановою начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцької І.В. ВП №71182469 від 06.03.2023 року було відкрито виконавче провадження за судовим наказом Буського районного суду Львівської області №943/1655/22 від 22.02.2023 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що місячно, починаючи із 20.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 18 років, а тому на даний час виплата їй аліментів за вищевказаним судовим наказом від 22.02.2023 року припинилася.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язку щодо дитини.

За рішенням суду кошти на дитину (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ч. 1 ст. 198 СК України).

Згідно частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3)існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4)наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цієї Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Вказане в сукупності свідчить про те, що суть аліментних зобов`язань полягає не в покладенні обов`язку на одного з батьків брати участь в утриманні дитини, а в забезпеченні дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її розвитку та виховання.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, визначаючи час з якого слід присудити аліменти, приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 191, 200 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі №208/3075/16 викладена правова позиція, відповідно до якої витрати на навчання дітей після досягнення ними повноліття покладаються на обох батьків незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Також відповідно до Постанови КЦС ВС від 04 грудня 2019 року в справі №320/383/19 додаткові витрати у вигляді щомісячних платежів, пов`язані з хворобою дитини, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Крім того, у своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Так, відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, і хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач як батько зобов`язаний приймати участь в утриманні своєї дитини на рівні із матір`ю, суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, а також враховуючи обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дитини, яка продовжує навчання, але не більше до 23 років, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дочки на період її навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. щомісячно, починаючи від дня подачі позовної заяви до суду (08.06.2026) та до закінчення навчання (30.06.2029), враховуючи щорічні витрати на навчання у належно підтвердженому позивачкою розмірі 43450,00 грн., що становить щомісячно 3620,83 грн. (43450/12) та інші базові потреби дочки (продукти харчування, одяг, медикаменти тощо), як і беручи до уваги законодавчий обов`язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, яка продовжує навчання.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду не було сплачено судовий збір, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо пільги щодо сплати судового збору відомо, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 1330,62 грн. (3500/6000х1331,20).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі, у розмірі 3 500, 00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи із 08.06.2026 року (з дня подачі позову) та до закінчення нею навчання (30 червня 2029 року).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1330,62 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: І. Б. Кос