Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №941/248/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 941/248/26

провадження № 22-ц/4809/1405/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Попович Олени Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року у складі судді Колесник С. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В лютому 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ «ПУМБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість в сумі 106 501 грн 39 коп та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позовна заява мотивована тим, щоміж АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено два кредитні договори: 13 серпня 2019 року № 2001378289801 на суму 43 005 грн та 09 лютого 2022 року № 1002090096501 на суму 57 500 грн.

Банк свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав, однак відповідач належним чином та своєчасно кредитні зобов`язання не виконував, унаслідок чого станом на 05 січня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 106 501,39 грн, з яких за кредитним договором від 13 серпня 2019 року № 2001378289801 – 87 463,96 грн (42 588,71 грн - заборгованість за кредитом, 44 875,25 грн - заборгованість за процентами), а за кредитним договором від 09 лютого 2022 року № 1002090096501 – 19 037,43 грн (13 931,02 грн – заборгованість за кредитом, 0,41 грн – заборгованість за процентами, 5 106 грн – заборгованість за комісією).

АТ «ПУМБ» направляло відповідачу письмові вимоги про погашення заборгованості, однак у визначений строк її не погашено, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001378289801 від 13.08.2019 у розмірі 87 463 грн 96 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення сторонами кредитних договорів від 13 серпня 2019 року та 09 лютого 2022 року і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджений письмовими доказами та не заперечувався стороною відповідача.

За кредитним договором від 13 серпня 2019 року суд першої інстанції визнав доведеними неналежне виконання зобов`язань та розмір заборгованості, а тому стягнув її в повному обсязі.

Відмовляючи у стягненні комісії за кредитним договором від 09 лютого 2022 року суд першої інстанції виходив з нікчемності умови про щомісячну комісію, оскільки договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг, за які вона справляється.

Водночас заборгованість за тілом кредиту та процентами за кредитним договором від 09 лютого 2022 року суд першої інстанції визнав підтвердженою, а тому вважав, що вона підлягає стягненню з вирахуванням фактично сплаченої боржником комісії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Попович О. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог про заборгованості за кредитним договором № 2001378289801 від 13.08.2019 у розмірі 87 463 грн 96 коп та судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про погодження сторонами умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, адже матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме ті Умови публічної пропозиції АТ «ПУМБ» були чинними на момент укладення кредитного договору від 13 серпня 2019 року, були доведені до відома ОСОБА_1 та прийняті ним.

Надана банком публічна пропозиція затверджена лише 26 жовтня 2021 року та набрала чинності з 01 листопада 2021 року, тобто більш ніж через два роки після укладення договору, при цьому заява позичальника від 13 серпня 2019 року не містить конкретного розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, а сама публічна пропозиція не підписана відповідачем, у зв`язку з чим не може вважатися складовою кредитного договору.

Публічна пропозиція банку неодноразово змінювалася, а тому без доказів того, з якою саме редакцією умов відповідач був ознайомлений і погодився, неможливо достовірно встановити зміст договірних зобов`язань щодо процентів та інших платежів, а тому безпідставним є стягнення 44 875,25 грн заборгованості за процентами.

Оскільки обов`язок зі сплати процентів належним чином сторонами не погоджувався, кошти в розмірі 69 689,01 грн були безпідставно списані банком як проценти та підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту, як наслідок, заборгованість за тілом кредиту відсутня, а отже відсутня і загальна заборгованість перед банком.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Від адвоката Попович О. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 12 серпня 2026 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що13 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001378289801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою беззастережно прийняв публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення відповідного договору, розміщену на офіційному вебсайті банку.

На підставі цієї заяви відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні та надано кредитну картку з кредитним лімітом 10 000 грн, який у подальшому збільшено до 43 005 грн, із реальною річною процентною ставкою 47,88 %.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту кредит надано у формі кредитної лінії для загальних споживчих цілей строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією за відсутності заперечень сторін, із фіксованою процентною ставкою.

Крім того, 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1002090096501 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою також беззастережно прийняв публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ».

За умовами цього договору відповідачу надано кредит на споживчі цілі у розмірі 57 500 грн строком на 24 місяці, з процентною ставкою 0,010 % та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22 %.

Згідно з паспортом споживчого кредиту строк кредитування становив 24 місяці – з 09 лютого 2022 року по 09 лютого 2024 року.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 09 лютого 2022 року № TR.55852774.89420.8810, відповідно до якої 57 500 грн перераховано на рахунок ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунками АТ «ПУМБ», станом на 05 січня 2026 року заборгованість за кредитним договором № 2001378289801 від 13 серпня 2019 року становила 87 463,96 грн, з яких 42 588,71 грн – заборгованість за кредитом та 44 875,25 грн – заборгованість за процентами; заборгованість за комісією відсутня.

За кредитним договором № 1002090096501 від 09 лютого 2022 року заборгованість становила 19 037,43 грн, з яких 13 931,02 грн – заборгованість за кредитом, 0,41 грн – заборгованість за процентами та 5 106 грн – заборгованість за комісією.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині позовних вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001378289801 від 13.08.2019 в розмірі 87 463 грн 96 коп, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи, наявними в підсистемі «Електронний суд», підтверджується, що 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001378289801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою беззастережно прийняв публічну пропозицію ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення відповідного договору на умовах, визначених цією пропозицією. На підставі зазначеної заяви відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні та надано кредитну картку з початковим кредитним лімітом 10 000 грн, який у подальшому збільшено до 43 005 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом становила 47,88 %.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим АТ «ПУМБ», за кредитним договором № 2001378289801 від 13 серпня 2019 року станом на 05 січня 2026 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 87 463,96 грн, з яких 42 588,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 44 875,25 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що наданими доказами підтверджується факт укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, фактичного отримання та використання ним кредитних коштів в розмірі 43 005 грн, а також погодження реальної річної процентної ставки – 47,88 %.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту користування кредитними коштами, не довів належного виконання ним зобов`язань щодо їх повернення та не надав обґрунтованого контррозрахунку, який би спростовував визначений банком розмір заборгованості.

Отже, з огляду на підтвердженість факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, погодження умов кредитування та неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення кредиту і сплати процентів, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з нього на користь АТ «ПУМБ» 87 463,96 грн заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2019 року.

Суд відхиляє довід апеляційної скарги про відсутність належних і допустимих доказів погодження сторонами умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки він спростовується змістом підписаної ОСОБА_1 заяви № 2001378289801 від 13 серпня 2019 року, в якій визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Підписавши заяву, відповідач підтвердив своє волевиявлення на укладення договору саме на зазначених у ній умовах, у тому числі щодо сплати процентів, відтак відсутність окремого доказу ознайомлення відповідача з конкретною редакцією Умов публічної пропозиції не спростовує факту погодження сторонами процентної ставки, оскільки така умова безпосередньо зафіксована у підписаній ним заяві.

Доводи апеляційної скарги про те, що надана банком публічна пропозиція затверджена лише 26 жовтня 2021 року та не могла регулювати відносини сторін, суд відхиляє, оскільки обов`язок ОСОБА_1 зі сплати процентів та їх розмір визначені безпосередньо у підписаній ним заяві від 13 серпня 2019 року, яка підтверджує його волевиявлення щодо погодження відповідних умов кредитування, а тому відсутність його підпису на окремому тексті публічної пропозиції не спростовує факту погодження процентної ставки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Попович Олени Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник