Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №404/11740/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/11740/24

провадження № 22-ц/4809/1533/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького (суддя Варакіна Н. Б.) від 09.07.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта», страховик) вказавши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 07.09.2024 по вулиці Ю. Коваленка в м. Кропивницькому сталась ДТП за участю належного йому автомобіля марки Toyota Prius, реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням та Toyota Prado реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , якого надалі постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.09.2024 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль зазнав механічних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , як власника автомобіля Toyota Prado реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПАТ «НАСК«ОРАНТА» відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220395985 від 16.04.2024. Згідно зполісом, за шкоду, заподіяну майну, страхова сума складає 160000,00 грн.

10.09.2024 позивач звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування, згідно з якою той сплатив страхове відшкодування в розмірі 32402,00 грн.

Однак, згідно зі звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 14.09.2024, проведеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті ДТП, як власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08.10.2024 складає 65778,28 грн, а вартість відновлювального ремонту - 130248,90 грн.

З огляду на те що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивач вважає, що є підстав для виплати йому страховиком страхового відшкодування в розмірі вартості ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові, тобто без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Відтак він звернувся до страховика з вимогою про доплату страхового відшкодування у розмірі 97846,90 грн (130248,90 - 32402,00 = 97846,90), яку відповідач залишив без відповіді.

Крім того, позивач стверджував, що протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервових переживаннях, моральному дискомфорті і фізичних стражданнях, пов`язаних з афективним психологічним станом і переживаннями, які йому довелося пережити внаслідок ДТП, та які до тепер він відчуває, а також у зв`язку з істотністю для позивача та його сім`ї матеріальної шкоди, ігноруванням відповідачем його права на отримання відшкодування завданих збитків, необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення свого права та відновлення автомобіля.

Відтак позивач просив суд стягнути з відповідача 97846,90 грн матеріальної шкоди, 30000,00 грн моральної шкоди, 6600,00 грн витрат на залучення експерта, 2244,40 судового збору та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

2.Короткий зміст рішення суду

09.07.2025 Фортечний районний суд міста Кропивницького ухвалив рішення, який позов ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнив частково, стягнув з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 33376,2 грн страхового відшкодування, а взадоволенні вимог про стягнення 64469,72 грн страхового відшкодування та 30000,00 грн моральної шкоди – відмовив. Крім того, в порядку розподілу судових витрат стягнув з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 413,14 грн судового збору, 2251,26 грн витрат на проведення оцінки транспортного засобу та 5116,50 грн витрат нау ДТП правничу допомогу.

Частково задовольняючи вимогу про стягнення неповністю сплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право на отримання від страховика страхового відшкодування завданої йому майнової шкоди у зв`язку з пошкодженням у ДТП його автомобіля у розмірі витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Взявши до уваги те, що згідно з наданим позивачем до суду звітом про оцінку колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку, завданого позивачу, визначається як сума вартості відновлювального ремонту (130248,90 грн) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (0,7) і становить 65 778,28 грн, а тому, врахувавши вже сплачене страховиком страхове відшкодування в сумі 32402,00 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці в сумі 33 376,2 грн.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що страховик несе відповідальність за моральну шкоду, завдану невиконанням своїх зобов`язань за договором страхування. При цьому суд встановив, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем виконав, але позивач не згодний з сумою страхового відшкодування, тому не можна вважати, що діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, такі докази у справі відсутні, відтак відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив з принципу пропорційного відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Оскільки позивач довів письмовими доказами понесені ним витрати на сплату судового збору, на проведення оцінки транспортного засобу та витрати на професійну правничу допомогу, то суд присудив йому часткову грошову компенсацію пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09.07.2025 у справі № 404/11740/24, просить скасувати вказане рішення й ухвалити нове.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що, на думку заявника, суд не врахував особливості правовідносин між потерпілим і страховиком, які унормовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

10.09.2024, задля визначення суми збитку, комісаром аварійним, в присутності позивача було проведено огляд транспортного засобу TOYOTA PRIUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Будь-яких заперечень стосовно переліку пошкоджень, виявлених під час огляду, позивач не мав. За наслідками проведеного огляду зроблено розрахунок страхового відшкодування, за яким сума збитку становила 32402,00 грн.

На виконання положень пункту 36.2 ст. 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик ознайомив позивача з визначеною сумою, а. той погодився з розміром та способом здійснення страхового відшкодування, 27.09.2024 підписав Узгодження на суму відшкодування у розмірі 32402,00 грн.

01.10.2024 страховик, згідно з затвердженим страховим актом № ОЦВ – У – СП -24-11-17337/1 здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 32402,00 грн. Факт переказу на користь позивача страхового відшкодування у погодженому розмірі, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання та про добровільну відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважається припиненими належним його виконанням.

Під час розгляду справи в суді було з`ясовано, що автомобіль позивач продав, а тому додаткових витрати на його ремонт він не поніс, у справі немає доказів того, що позивач витратив кошти на ремонт автомобіля у більшій сумі, ніж отримав страхове відшкодування.

Отже, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, стверджуючи, що всі позовні вимоги є безпідставними.

4.Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 360 ЦПК України).

01.10.2025 Кропивницький апеляційний суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НАСК «Оранта» на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09.07.2025 у справі № 404/11740/24. Цією ж ухвалою суд роз`яснив ОСОБА_1 право надати до суду відзив на апеляційну скаргу та встановив йому для цього строк тривалістю десять днів (а. с. 121).

До Кропивницького апеляційного суду від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Позиції учасників справи у судовому засіданні 17.12.2025

Учасники справи належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, зокрема:

-апелянт отримав судову повістку-повідомлення, яка була доставлена до його електронного кабінету ЄСІТС 03.11.2025 о 23:30:04, що підтверджується відомостями довідки про доставку електронного документа (а. с. 131). Також 06.11.2025 судову повістку отримав представник апелянта - ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067030911030 (а. с. 133);

-позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку-повідомлення 08.11.2025, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R0670309160660 (а. с. 134);

-третя особа ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення, яка була доставлена до його електронного кабінету ЄСІТС 03.11.2025 о 23:30:04, що підтверджується відомостями довідки про доставку електронного документа (а. с. 132).

У призначений час, 17.12.2025 об 11:00, учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення, а датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі № 404/11740/25, яка переглядається в апеляційному порядку, Фортечний районний суд міста Кропивницького ухвалив рішення від 09.07.2025, яким позовну вимогу ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнив частково, а в задоволені вимоги про відшкодування моральної шкоди – відмовив повністю.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 рішення суду не оскаржували, відтак погодилися з ним.

Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» у своїй апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції скасувати вказане рішення місцевого й ухвалити нове, але доводи апеляційної скарги стосуються лише вирішення справи в частині вимоги позивача про відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди і взагалі не містить будь-яких доводів стосовно рішення суду про моральну шкоду.

Встановлений ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципі диспозитивності судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цей принцип діє на всіх стадіях процесу.

З огляду на зміст положень ст. 367 ЦПК України слід дійти висновку, що Кодексом встановлено обмеження щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, якими обґрунтовано у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги, що апеляційна скарга, яку подав відповідач, не містить доводів про незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду в частині вирішення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, але при цьому поставлено питання про скасування рішення в цілому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що фактично відповідач оскаржує рішення лише в частині, з якою він незгоден – часткове задоволення вимоги про відшкодування майнової шкоди. Відтак колегія суддів переглядає вказане рішення лише в частині, яка оскаржується.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.09.2024 у справі № 404/8252/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за таких обставин: 07.09.2024 о 13:00 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», реєстраційний номер НОМЕР_2 на вулиці Юрія Коваленка, 14, у м. Кропивницькому, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , власника автомобіля Toyota Prado, реєстраційкий номер НОМЕР_2 , застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220395985 від 16.04.2024.

Згідно з полісом, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн, розмір франшизи – 0,00 грн.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.03.2023 власником автомобіля «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 – позивач у справі.

10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП, яка сталася 07.09.2024 за участю застрахованого транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

27.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до страховика ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220395985 від 29.04.2024, вказавши орієнтовний розмір завданих йому збитків у сумі 80000,00 грн.

01.10.2024 страховик виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 32402,00 грн за договором № 220395985 від 29.04.2024 без ПДВ.

08.10.2024 ОСОБА_1 , не погоджуючись із розміром виплаченого страхового відшкодування, замовив у суб`єкта оціночної діяльності звіт про оцінку колісного транспортного засобу, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті ДТП, як власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08.10.2024 складала 65778,28 грн, а вартість відновлювального ремонту - 130248,90 грн.

Вартість оцінки колісного транспортного засобу сплачена позивачем становить 6600,00 грн.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 979 ЦК України законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ч. 1 ст. 980 ЦК України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

На час виникнення спірних правовідносин, тобто на дату настання страхового випадку – 07.09.2024, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безпосередньо врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-ІV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону № 1961-ІV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-ІV).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-ІV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 9.1 ст. 9 Закону № 1961-ІV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV).

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону № 1961-ІV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-ІV).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-ІV).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі предметом позову є вимога позивача про повне відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, у формі відшкодування оцінених витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що з урахуванням передбаченої полісом № 220395985 від 29.04.2024 страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн та оціненого розміру вартості відновлювального ремонту його автомобіля пошкодженого внаслідок настання страхового випадку - 1300248,90 грн, страховик зобов`язаний відшкодувати завдані йому збитки у повному розмірі, тобто у розмірі вартості відновлювального ремонту його автомобіля, а натомість він виконав своє зобов`язання лише частково, сплативши страхове відшкодування в сумі 32402,00 грн.

У суді першої інстанції, заперечуючи проти вимоги про стягнення страхового відшкодування, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що потерпілий і страховик узгодили розмір страхового відшкодування та порядок його виплати після чого страховик виконав своє зобов`язання перед потерпілим у повному обсязі, сплативши шляхом переказу страхове відшкодування в сумі 32402,00 грн, відтак вимога позивача про додаткове стягнення страхового відшкодування безпідставна.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та дослідження наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Склад фактів, які підлягають встановленню, визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, а дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

Суд першої інстанції на підставі досліджених ним доказів у справі правильно встановив, що 07.09.2024 у м. Кропивницькому з вини ОСОБА_3 , який керував забезпеченим згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado 150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася ДТП внаслідок якої належний ОСОБА_6 автомобіль «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Цю подію страховик ПАТ «НАСК «Оранта» визнав страховим випадком згідно зі ст. 6 Закону № 1961-ІV, тобто ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У мотивувальній частині рішення від 09.07.2025 Фортечний районний суд міста Кропивницького дав оцінку правовій підставі виникнення цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за завдану ним шкоду майну ОСОБА_6 , помилково вказавши норму п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, якою встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Проте, як встановлено постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.09.2024 у справі № 404/8252/24, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, належний позивачу автомобіль не рухався, а відтак не впливав на автомобіль під керуванням ОСОБА_3 .

Отже, суд неправильно визначився з нормою права, яка є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 . До цих правовідносин застосовуються положення ч. 2 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України, а не помилково вказане судом положення п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

Однак положення ст. 1187 ЦК України не є ключовими у вирішенні цієї справи, оскільки спір виник між потерпілим і страховиком, а не між потерпілим та особою, яка заподіяла шкоду, так, як останній застрахував свою відповідальність.

У п. 35 постанови Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018 у справі ЄУН: 755/18006/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296543) вказано: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відхиляючи доводи позивача про обов`язок страховика заподіювача шкоди відшкодувати в повному обсязі завдані потерпілому збитки (а саме повну суму оцінених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля) місцевий суд обґрунтовано вказав на те, що відповідно до ст. 29 Закону № 1961-ІV страховик зобов`язаний відшкодувати такі витрати з урахуванням зносу, розрахованого відповідно до закону.

Водночас суд не звернув уваги на викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача про те, що він сплатив позивачу узгоджене між ними страхове відшкодування відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV, а також не врахував докази, які надав відповідач, зокрема на вимогу ухвали суду від 18.06.2025 про витребування доказів – страхову справу № 24-11-17337 (а. с. 82 – 90).

З матеріалів вказаної страхової справи вбачається:

-10.09.2024 ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП (а. с. 83);

-того ж дня, 10.09.2024, аварійний комісар ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_6 здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу, про що склав протокол (акт), який позивач підписав без застережень (а. с. 85);

-згідно з виконаним відповідачем розрахунком страхового відшкодування (оціненої шкоди, зменшеної на суму визначеного законодавством податку на додану вартість) сума страхового відшкодування становить 32402,00 грн (а. с. 87);

-27.09.2024 ОСОБА_6 у письмовій формі узгодив зі страховиком розмір страхового відшкодування за страховим випадком (ДТП, яка сталася 07.09.2024) за договором ОСЦПВВНТЗ № 220395985 в сумі 32402,00 грн. Згідно із заявою потерпілого «узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання Страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими» (а. с. 88).

Суд першої інстанції не врахував підтверджений письмовим доказом факт узгодження між ПАТ «НАСК «Оранта» і ОСОБА_6 .

Право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування без проведення експертизи пошкодженого майна, за умови досягнення ним і потерпілий згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так у постанові від 21.03.2018 у справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10.06.2020 у справі № 333/2096/17 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 759/28079/21, від 21.04.2025 № 127/2551/23, тобто практика застосування п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV є сталою продовж тривалого часу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується, зокрема, на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність – це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У підписаному ОСОБА_6 узгодженні суми страхового відшкодування зазначено, що його складено відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.

Тобто, за змістом вказаного узгодження потерпілий, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із запропонованим ПАТ «НАСК «Оранта» розміром страхового відшкодування у сумі 32402,00 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена ним надалі вимога до страховика суперечить як попередній його поведінці, так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписав указане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять. Позивач відповіді на відзив на позовну заяву до суду не подав, факт узгодження ним зі страховиком страхового відшкодування не заперечував.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що страховик мав би сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі, який відповідає оціненому експертним шляхом розміру витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, був би правильним, якби позивач зі страховиком не узгодили в порядку п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV меншу суму страхового відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права (всупереч покладеному законом обов`язку вибірково дослідив докази у справі, неповно встановив обставини, які мають значення для справи) та неправильно застосував норми матеріального права (не застосував положення п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV), що потягло ухвалення неправильного рішення суду.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження й оцінки доказів, а також порушив норми матеріального права при вирішенні спору про стягнення страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на це, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09.07.2025 в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

10.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те що колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги й ухвалює нове судове рішення про відмову в позові, а також враховуючи, що суд першої інстанції в решті вимог позивача відмовив, то загалом його позов залишено судами без задоволення, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, які поніс позивач у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, покладаються на нього.

Натомість сплачений відповідачем судовий збір у сумі 3366,60 грн (а. с. 113) за подання до суду апеляційної скарги підлягає компенсації коштом позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09.07.2025 в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також у частині стягнення судових витрат з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» компенсацію витрат на сплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги в сумі 3366,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 18.08.2026.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 цього Кодексу.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник