Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №341/1285/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/1285/25

Провадження № 22-ц/4808/1094/26

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Кузнєцова В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Магарського Михайла Зіновійовича на рішення Галицького районного суду від 25 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Гаполяка Т. В. у м. Галичі, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Бурштинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Гринчишин І. Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Бурштинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказала, що з 2021 року сусідка позивачки – ОСОБА_1 на належній їй на праві власності земельній ділянці в с. Коростовичі вчиняє неправомірні дії щодо незаконного складування твердих побутових відходів, у зв`язку з чим різко погіршився стан навколишнього природного середовища, зокрема повітря та води, що негативно вплинуло на здоров`я та самопочуття позивачки.

На неодноразові звернення ОСОБА_2 щодо усунення порушень законодавства про поводження з відходами та про охорону навколишнього природного середовища при Бурштинській міській раді було створено комісію з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

15 грудня 2022 року за результатами розгляду чергового звернення позивачки щодо негативного впливу на її здоров`я та самопочуття внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 комісія з виїздом на місце обстежила належну відповідачці земельну ділянку площею 0,0687 га, кадастровий номер 2621284501:01:001:0366, та встановила, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, оскільки на ній відбувається складування вторинної сировини (пластикових пляшок та іншого побутового сміття), від якого відчувається неприємний запах. Комісія рекомендувала ОСОБА_1 прибрати із земельної ділянки вторинну сировину та використовувати її за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). Крім того, комісія повідомила, що Бурштинською міською радою вчиняються дії щодо інвентаризації земельної ділянки за межами с. Коростовичі, яка планується для продажу на земельних торгах (аукціонах) з метою її подальшого використання для складування та зберігання твердих побутових відходів.

Однак, незважаючи на встановлені порушення законодавства про поводження з відходами, ОСОБА_1 не вжила жодних заходів щодо утилізації чи перенесення звалища із належної їй земельної ділянки на спеціально відведену для таких цілей. Бурштинська міська рада також не вжила заходів щодо ліквідації вказаного звалища твердих побутових відходів чи його перенесення на відведену для таких цілей земельну ділянку подалі від зони житлової забудови.

На думку позивачки, бездіяльністю відповідачів порушуються вимоги Закону України «Про управління відходами», Закону України «Про відходи» (чинного до 09 липня 2023 року), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про охорону земель», оскільки впродовж років відповідачами не здійснюється ліквідація несанкціонованого звалища відходів.

Також зазначила, що у зв`язку з такою протиправною бездіяльністю стан її здоров`я різко погіршився, зокрема діагностовано розлад функцій шлунка, сечокам`яну хворобу та контактно-алергічний дерматит.

Крім того, вказувала, що Галицьким ВП ГУНП в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження № 12022091140000154 від 03 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України (забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля).

Посилаючись на зазначені обставини та норми права, просила суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідачів – ОСОБА_1 , Бурштинської міської ради щодо неліквідації несанкціонованого звалища твердих побутових відходів, що знаходиться на території жилої зони с. Коростовичі за кадастровим номером земельної ділянки 2621284501:01:001:0366;

-зобов`язати відповідачів – ОСОБА_1 , Бурштинську міську раду забезпечити в повному обсязі ліквідацію несанкціонованого звалища твердих побутових відходів, що знаходиться на території жилої зони с. Коростовичі за кадастровим номером земельної ділянки 2621284501:01:001:0366.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Галицького районного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 ліквідувати звалище (несанкціоноване сміттєзвалище) твердих побутових відходів, що знаходиться на території жилої зони в селі Коростовичі, Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2621284501:01:001:0366. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 605 грн 60 коп. сплаченого судового збору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Магарський М. З., подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що під час обстеження земельної ділянки 09 вересня 2021 року комісією Бурштинської міської ради встановлено, що на земельній ділянці акуратно складена вторинна сировина у поліетиленових пакетах, ОСОБА_1 надала відповідні дозвільні документи на збір вторинної сировини та зареєстрована як фізична особа-підприємець, а стихійного сміттєзвалища комісією не виявлено. Відтак у 2021 році апелянтка на підставі відповідних дозвільних документів правомірно складувала вторинну сировину.

03 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом влаштування нею на території свого домогосподарства стихійного сміттєзвалища. Однак, сам факт внесення відомостей до ЄРДР є процесуальною дією та не підтверджує обставин, викладених позивачкою. Зазначає, що ні позивачка, ні суд першої інстанції не вказали, які саме обставини встановлено під час досудового розслідування, та що вони підтверджують у цій справі.

Вказує, що за результатами обстеження земельної ділянки 15 грудня 2022 року комісією Бурштинської міської ради встановлено її невикористання за цільовим призначенням, складування вторинної сировини, пластикових пляшок та іншого побутового сміття, а також наявність неприємного запаху, у зв`язку із чим їй рекомендовано прибрати вторинну сировину та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Водночас судом першої інстанції не встановлено, а позивачкою не надано жодних доказів існування несанкціонованого сміттєзвалища станом на час подання позову та розгляду справи у 2026 році.

Також вважає, що звернення Бурштинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо здійснення заходів державного контролю та неможливість їх проведення у 2023 році внаслідок дії воєнного стану не є доказами порушення апелянткою земельного законодавства станом на час розгляду справи.

Посилається на те, що суд першої інстанції не встановив і не дослідив, яке відношення до предмета позову та доказове значення має земельна ділянка в с. Коростовичі площею 0,7000 га з кадастровим номером 2621284501:01:001:0445, які саме обставини підтверджує лист Бурштинської міської ради від 10 травня 2024 року щодо використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2621284501:01:001:0366 площею 0,0687 га та на яких підставах орган місцевого самоврядування втручається у її підприємницьку діяльність.

Також зазначає, що суд першої інстанції не вказав, які обставини підтверджуються чи спростовуються перебуванням ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні з діагнозом «розлад функції шлунку» та який існує причинно-наслідковий зв`язок між цим і предметом спору.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про управління відходами», оскільки ОСОБА_1 є власником вторинної посортованої сировини, яка знаходилася у 2024 році на належній їй земельній ділянці, а тому така сировина не є сміттям, відходами чи несанкціонованим сміттєзвалищем. Зазначає, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець за видом діяльності 38.11 «Збирання безпечних відходів», здійснює підприємницьку діяльність у межах закону, а майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, та сама земельна ділянка є її приватною власністю, яку вона використовує на власний розсуд, не порушуючи норм чинного законодавства України.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 13 травня 2025 року № 551, вказує, що суд першої інстанції не встановив належних і допустимих доказів негативного впливу вторинної сировини на здоров`я людей та довкілля, її належності до небезпечних відходів, а також відповідного причинно-наслідкового зв`язку. Суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 обов`язок доводити факт ліквідації сміттєзвалища, існування якого не доведено. Вказує, що суд не навів жодного належного та допустимого доказу того, що станом на час розгляду справи на земельній ділянці безконтрольно розміщувалися побутові чи інші види відходів, сукупність яких спричиняла негативний вплив на здоров`я людей та довкілля.

Також вважає, що висновок суду про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не ґрунтується на земельному законодавстві та судовій практиці, оскільки суд не встановив і не дослідив категорію земельної ділянки.

Крім того, посилається на порушення порядку автоматизованого розподілу справи між суддями, оскільки під час розподілу справи від 01 серпня 2025 року участь у розподілі брав лише один суддя, а інші були виключені у зв`язку з відпустками, що, як вважає апелянтка, призвело до незаконної передачі справи для розгляду завідомо відомому судді. Зазначає, що в матеріалах справи у системі ЄСІТС відсутнє клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи від 20 січня 2026 року, яке було доставлено суду 21 січня 2026 року. Також стверджує, що суддею до рішення внесено неправдиві відомості про існування сміттєзвалища та можливість його ліквідації.

Просить оскаржуване рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_1 ліквідувати звалище відходів (несанкціоноване сміттєзвалище) твердих побутових відходів, що знаходиться на території жилої зони в селі Коростовичі, Бурштинської територіальної громади, Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2621284501:01:001:0366, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги відмовити.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) представник апелянтки – адвокат Магарський М. З. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Позивачка ОСОБА_2 (в залі суду) та її представник – адвокат Раврик І. Д. в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Бурштинської міської ради в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачка оскаржує рішення Галицького районного суду від 25 березня 2026 року в частині задоволення позовних вимог. Тому в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтки, заперечення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Галицького районного суду від 25 березня 2026 рокув оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією сторінок паспорта, наданими поясненнями (а.с. 18).

09 вересня 2021 року комісією Бурштинської міської ради в порядку розгляду звернення ОСОБА_2 обстежено земельну ділянку ОСОБА_1 в селі Коростовичі площею 0,0687 га, кадастровий номер: 2621284501:01:001:0366. Встановлено, що на земельній ділянці акуратно складена вторинна сировина (пластикові пляшки) в поліетиленових пакетах. ОСОБА_1 надала відповідні дозвільні документи на збір вторинної сировини, зареєстрована як фізична особа-підприємець. Стихійного сміттєзвалища комісією не виявлено (а.с. 53).

03 листопада 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією – частина 1 статті 239 ЦПК України по факту влаштування ОСОБА_1 в селі Коростовичі на території свого домогосподарства стихійного сміттєзвалища, через що місцеві мешканці скаржаться на неприємний запах та забруднення ґрунту (а.с. 20-21, 50-51).

15 грудня 2022 року комісією Бурштинської міської ради обстежено земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0687 га, кадастровий номер: 2621284501:01:001:0366. Встановлено, що земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Ділянка не використовується за цільовим призначенням, на такій відбувається складування вторинної сировини (пластикові пляшки, інше побутове сміття). Від складованого сміття відчувається неприємний запах. Комісією рекомендовано ОСОБА_1 прибрати із ділянки вторинну сировину та використовувати таку за цільовим призначенням (а.с. 22, 46).

Листом від 11 січня 2023 року Бурштинська міська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із клопотанням здійснення заходів державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема щодо спірної земельної ділянки (а.с. 55).

Листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 19 січня 2023 року повідомлено Бурштинську міську раду про законодавче закріплення припинення заходів державного контролю на період воєнного стану (а.с. 56).

10 травня 2024 року Бурштинською міською радою скеровано ОСОБА_1 вимогу, за змістом якої рада вказує, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки в с. Коростовичі площею 0,7000 га, кадастровий номер 2621284501:01:001:0445. Однак, нею здійснюється господарська діяльність зі збору вторинної сировини на ділянці з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміщеній в селищній території с. Коростовичі. Враховуючи скарги зі сторони сусідів, радою висунуто вимогу перевезти складовану сировину із ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на орендовану ділянку (а.с. 54).

Встановлено також, що в період з 20 травня 2024 року по 30 травня 2024 року ОСОБА_2 знаходилась на амбулаторному лікуванні із діагнозом – розлад функції шлунку; сечокамяна хвороба; контактно-алергічний дерматит (а.с. 19).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 ліквідувати звалище (несанкціоноване сміттєзвалище) твердих побутових відходів, що знаходиться на території жилої зони в селі Коростовичі Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2621284501:01:001:0366, суд першої інстанції виходив з того, що вказана земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням і на ній відбувається безконтрольне складування вторинної сировини (пластикові пляшки, інше побутове сміття), тобто організовано звалище відходів, від якого відчувається неприємний запах. А відповідачкою та її представником не доведено факту ліквідації такого. Тому слід зобов`язати ОСОБА_1 ліквідувати вказане звалище (несанкціоноване сміттєзвалище) твердих побутових відходів. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 605 грн 60 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Разом з тим, в ст. 41 Конституції України також визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

В статті 38 ЗК України визначено правовий режим земель громадської та житлової забудови, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України. Зокрема, нею встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельногосподарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів.

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за призначенням, не передбаченим генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

За змістом п.п. в, ґ ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-ХІІ) кожен громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України (стаття 10 Закону № 1264-ХІІ).

Відповідно до статті 68 Закону № 1264-ХІІ відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0687 га., кадастровий номер: 2621284501:01:001:0366, що розташована в с. Коростовичі Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області; цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Встановлено також, що вказана земельна ділянка не використовується відповідачкою за цільовим призначенням; на ній останньою відбувається складування вторинної сировини (пластикові пляшки, інше побутове сміття), від якої відчувається неприємний запах. Відповідно, спричиняє негативний вплив на здоров`я людей та довкілля.

Позивачка ОСОБА_2 використовує земельну ділянку по сусідству із вказаною земельною ділянкою відповідачки.

Відповідно до п.п. 7, 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про управління відходами» відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися. Побутові відходи - змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств.

У підпункті 1 пункту 2 Порядку здійснення моніторингу місць утворення, зберігання та видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2025 року № 551, визначено, що звалище відходів (несанкціоноване сміттєзвалище) - це територія або ділянка, на якій безконтрольно розміщуються або можуть розміщуватися побутові чи інші види відходів, що не належать до побутових, у тому числі небезпечні, сукупність яких спричиняє негативний вплив на здоров`я людей та довкілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про управління відходами» відходи збираються, перевозяться та оброблюються залежно від їх виду, складу і властивостей у спосіб, що: 1) сприяє їх подальшому відновленню; 2) є безпечним для здоров`я людини та не завдає шкоди навколишньому природному середовищу, у тому числі: не становить загрози забруднення води, атмосферного повітря, ґрунту, для рослин і тварин, не спричиняє негативного впливу (незручностей) через шум і запах; не спричиняє негативного впливу на землі сільськогосподарського призначення, природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні; 3) відповідає встановленим стандартам або нормативам шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів та найкращим доступним технологіям і методам управління.

Таким чином, встановивши, що відповідачкою із порушенням цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на такій безконтрольно розміщуються побутові відходи (пластикові пляшки та інше побутове сміття), що спричиняє негативний вплив на здоров`я людей та довкілля, суд правомірно дійшов висновку зобов`язати ОСОБА_1 ліквідувати звалище таких відходів, що знаходяться на території жилої зони с. Коростовичі Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2621284501:01:001:0366.

Що стосується доводів апелянтки, що у 2021 році вона на підставі відповідних дозвільних документів правомірно складувала вторинну сировину (акуратно складала пластикові пляшки в поліетиленових пакетах); тільки у 2022 році комісією Бурштинської міської ради було встановлено невикористання нею земельної ділянки за цільовим призначенням, складування вторинної сировини, пластикових пляшок та іншого побутового сміття, а також наявність неприємного запаху, а доказів існування несанкціонованого сміттєзвалища станом на час подання позову та розгляду справи у 2026 році не надано, то такі не спростовують вищевказані висновки суду.

Сам факт складання побутових відходів (пластикових пляшок) не свідчить про відсутність шкідливого впливу на здоров`я людей та довкілля, не спростовує неправомірного їх зберігання на вказаній земельній ділянці. Крім того, наявним в матеріалах справи актом обстеження земельної ділянки комісією Бурштинської міської ради від 15 грудня 2022 року доведено поширення неприємного запаху від таких відходів.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Однак, сторона відповідачки, заперечуючи факт наявності такого звалища побутових відходів на теперішній час, будь-яких доказів відсутності такого ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій на вимогу суду не надала. Відтак, її твердження є голослівними.

Щодо доводів апелянтки про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець за видом діяльності 38.11 «Збирання безпечних відходів», здійснює підприємницьку діяльність у межах закону, а суд та орган місцевого самоврядування неправомірно втручається у її підприємницьку діяльність, то такі суд не бере до уваги. Земельна ділянка з кадастровим номером: 2621284501:01:001:0366 не призначена для ведення такої підприємницької діяльності. І Бурштинською міською радою 10 травня 2024 року саме було рекомендовано перевезти складовану сировину із ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на орендовану відповідачкою земельну ділянку з кадастровим номером 2621284501:01:001:0445. Натомість, будь-яких рішень щодо перешкод у зайнятті такою діяльністю ні радою, ні судом не приймалося.

Доводи, що суд безпідставно вважав, що земельна ділянка з кадастровим номером: 2621284501:01:001:0366 призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, спростовуються наявними в матеріалах справи даними Бурштинської міської ради. Доказів іншого призначення цієї ділянки стороною відповідачки не надано.

Твердження апелянтки про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про управління відходами», оскільки ОСОБА_1 є власником вторинної посортованої сировини, яка знаходилася у 2024 році на належній їй земельній ділянці, і така не є сміттям чи відходами, є суперечливими. Відповідачка займається підприємницькою діяльністю за видом 38.11 «Збирання безпечних відходів». І відповідно до вищевказаного Закону змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи пластику, належать саме до побутових відходів. А доказів відсутності таких на вказаній ділянці вона не надала.

Що ж стосується посилань в апеляційній скарзі на порушення порядку автоматизованого розподілу справи між суддями першої інстанції та втручання в діяльність системи електронного суду ЄСТІС, оскільки у системі відсутнє клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи від 20 січня 2026 року, то такі порушення не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, у тому числі витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Магарського Михайла Зіновійовича залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду від 25 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.