Додаткове рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №346/4432/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4432/25

Провадження № 22-з/4808/78/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О.П.

Суддя-доповідач Бойчук

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 . Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2026 року залишено без змін.

Представник Замятіної М.М.подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року заяву призначено до розгляду. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно заяви представника ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Репало О.О. подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу у якій зазначив, що витрати на правову допомогу є завищеними та необґрунтованими. Заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для сторони відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому просить задовольнити заяву частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн на професійну правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і докази, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення додаткового рішення і часткового задоволення заяви, враховуючи таке.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Розглядаючи по суті апеляційну скаргу у цій справі, апеляційний суд у постанові розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 , в зв`язку з розглядом цієї справи не здійснював, оскільки її представником не було надано доказів понесення таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді адвокат Боднарчук С.Я. подав копію договору від 22.09.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Боднарчуком С.Я. та ОСОБА_1 (а.с.145), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 22.09.2025(а.с.146), акт виконаних робіт (надання послуг) від 04.06.2026 (а.с.148) та квитанції №04-06/2026 про оплату правової допомоги готівкою на суму 20 000 грн (а.с. 149).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 22.09.2025 предметом договору є надання адвокатом Боднарчуком С.Я. правової допомоги у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до п.п.1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу, а саме надання правової допомоги у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п.п.1.12 адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

а) веде цивільні справи у суді та здійснює від імені замовника, якого він представляє, його процесуальні права та обов`язки;

б) веде роботу за матеріалами, які надав клієнт; представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в усіх судах України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі: подавати від мого імені заяви, у тому числі позовні заяви, заяви в порядку окремого провадження, апеляційні скарги, відзиви, відповіді на відзив, заперечення, заяви і клопотання, пояснення, отримувати необхідні мені документи, довідки, витяги, копії рішень судів, знайомитись з матеріалами справи, розписуватись за мене, вести від мого імені справи у всіх державних установах, органах місцевого самоврядування, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також вести цивільні справи, у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, та іншим учасникам судового процесу, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, апеляційних скарг зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, отримання або пред`явлення виконавчих документів до стягнення, та виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даної довіреності в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України та в інших органах при розгляді правових питань по адміністративних справах, цивільних справах.

в) дає письмові висновки, пояснення, довідки адвоката з правових питань, що виникають у діяльності клієнта; надає правову допомогу клієнту з підготовки судово-процесуальних документів, а також правильного оформлення договорів і здійснює допомогу в їх укладенні.

Відповідно до п.п.1.3 при виконанні зобов`язань, передбачених в п.п. 1.2., п. 1. адвокат керується національним законодавством України і цим договором.

Відповідно до п.п.1.4. клієнт зобов`язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги адвоката; видати адвокату, а у випадку необхідності, іншим особам, що є співробітниками чи помічниками адвоката, довіреності для участі в суді.

Відповідно до п.2.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2026 адвокатом здійснено попереднє вивчення матеріалів, що стосуються справи, опрацювання законодавства у спірних правовідносинах, судової практики та підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до Івано-Франківського апеляційного суду. Вартість наданих послуг становить 20 000 гривень. Оплата за такі послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №04-06/2026 від 22.09.2025 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд з врахуванням заперечення представника ОСОБА_2 дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з позивача у визначеному розмірі.

Вбачається, що адвокат Боднарчук С.Я. надавав правову допомогу ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції, однак заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 20 000 грн є завищений і такий, що не відповідає критерію співмірності виконаних адвокатом послуг.

З огляду на подані представником Замятіної М.М. процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, витрачений час, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, ураховуючи їх доведеність, документальне підтвердження, тому такі підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Ухвалити у справі додаткове рішення.

Заяву представника Замятіної Марії Михайлівни задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 3 000 (три тисячі) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 19 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин