Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №350/219/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 17 серпня 2026 р.

Справа: №350/219/26

Суддя: Максюта І. О.

Справа № 350/219/26

Провадження № 22-ц/4808/1319/26

Головуючий у 1 інстанції Сокирко Л. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочок, які продовжують навчання, за апеляційною скаргою адвоката Креховецької Надії Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Сокирко Л.М. 21 травня 2026 року в м. Рожнятів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочок, які продовжують навчання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01 квітня 2005 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дочки фактично проживають з позивачкою у АДРЕСА_1 . Відповідач проживає окремо та з нього судовим наказом стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі частини його заробітку (доходу). Дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Карпатському національному університеті ім. В.Стефаника за освітньою програмою «Право» (платна освітня послуга), навчання завершиться у липні 2026 року. Дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Карпатському національному університеті ім. В.Стефаника на педагогічному факультеті спеціальності 015 Професійна освіта 015.39 Цифрові технології, освітній рівень «Бакалавр» (денна контрактна форма навчання), навчання завершиться у 2028 році.

Оплату за навчання дочок, їхнє проживання у місті Івано-Франківськ, надання коштів на харчування, купівлю підручників та канцелярських товарів, оплату проїзду здійснює виключно позивачка, у зв`язку із чим значно погіршилося її матеріальне становище. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дочок не надає.

З урахуванням наведеного, позивачка просила щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000 грн на кожну з них.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2026 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочок, які продовжують навчання.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на цю ухвалу, у якій зазначила, що суд першої інстанції постановив її з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Такий висновок прямо суперечить частині третій статті 199 Сімейного кодексу України, відповідно до якої право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, сина, яка продовжує навчання, мають як сама повнолітня дочка, син, так і той із батьків, з ким вона проживає. Отже, закон прямо визначає ОСОБА_1 належним суб`єктом права на звернення до суду у цій категорії спорів.

Позов у даній справі поданий безпосередньо ОСОБА_1 як самостійним позивачем, а не від імені її повнолітніх дочок. Адвокат Креховецька Н.М., яка є представником позивачки діяла на підставі належним чином оформленого ордера та представляла саме позивачку ОСОБА_1 , а не її дочок. Відповідно, у справі відсутні будь-які передбачені пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду.

Зазначила, що положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України застосовується виключно тоді, коли позов подано від імені іншої особи особою, яка не має належних повноважень на ведення справи. У даному випадку жодної із зазначених законом підстав не існувало. Суд не встановив відсутності повноважень у представника позивачки для представництва, відсутності ордера, недійсності представництва чи подання позову від імені особи без її волевиявлення. Навпаки, у ухвалі від 21 травня 2026 року суд визнав, що позов подано саме ОСОБА_1 , інтереси якої представляла адвокат Креховецька Н.М. на підставі належного ордеру. Відтак, висновок суду про застосування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Фактично суд першої інстанції поєднав різні процесуальні та матеріально-правові категорії, ототожнивши право на звернення до суду, належність позивача, спосіб захисту права та процесуальне представництво, що призвело до неправильного застосування ним процесуального закону. Суд встановив, що частина третя статті 199 СК України надає матері право на звернення до суду, повнолітні дочки сторін продовжують навчання, вони потребують матеріальної допомоги, а позивачка фактично здійснює їх утримання. Проте без будь-яких правових підстав зробив протилежний висновок про відсутність у позивачки права на звернення до суду. Фактичною підставою ухвали про залишення позовної заяви без розгляду стала не відсутність у позивачки права на звернення до суду чи повноважень у представника, а незгода суду з обраним позивачкою способом захисту її права.

Також вважає, що суд неправильно застосував статтю 179 Сімейного кодексу України. Частина перша статті 179 СК України визначає лише правовий режим аліментів як власності дитини, однак не встановлює виключного процесуального статусу стягувача та не містить заборони для одного з батьків звертатися до суду із позовом про стягнення аліментів у випадку, коли саме він фактично утримує повнолітню дочку, сина, яка продовжує навчання. Крім того, суд не дослідив письмові заяви повнолітніх дочок сторін, у яких вони підтвердили проживання разом із матір`ю, перебування на її утриманні, підтримку заявлених позовних вимог, відсутність заперечень щодо звернення матері до суду та прохання розглядати справу без їх участі.

Суд безпідставно ототожнив факт реєстрації місця проживання повнолітніх дочок у гуртожитках навчальних закладів із відсутністю їх фактичного проживання разом із матір`ю.

З урахуванням наведеного, просить скасувати ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Позиція інших учасників справи:

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Застосовані норми права і мотиви з яких виходить суд:

Ч.1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

П.2. ч.1. ст.257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Статтею 199 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і на користь яких у зв?язку з цим стягуються аліменти. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 травня 2018 року, справа № 554/4533/17, провадження № 61-11842св18.

Ч.4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Матеріали справи містять належним чином оформлений ордер адвокатом Креховецькою Н.М. на підставі договору про надання правничої допомоги № 140 від 09 січня 2026р., укладеного з позивачкою ОСОБА_1 (а.с.25), чинність та належність якого судом першої інстанції не ставилися під сумнів.

Позовна заява в інтересах ОСОБА_1 підписана адвокатом Креховецькою Н.М. (а.с.1-8).

Із позовної заяви встановлено, що повнолітні дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявлені учасниками справи зі статусом третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не з`ясував з чим пов`язана реєстрація місця проживання повнолітніх дочок, які продовжують навчання, окремо від матері, чи це місце проживання є постійним чи тимчасовим (гуртожиток на час навчання), чи дійсно фактичним постійним місцем проживання повнолітніх дочок, які продовжують навчання, є місце проживання їхньої матері. Не дав належну оцінку змісту їх заяв про обґрунтованість позову і надання утримання матір`ю.

Крім того, суд не звернув уваги, що позовна заява подана не від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а в інтересах позивачки ОСОБА_1 адвокатом Креховецькою Н.М., яка мала повноваження на ведення справи від імені позивачки. Тому підстави для залишення позову без розгляду у суду були відсутні, а суд мав розглянути справу по суті з ухваленням судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,379,381- 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Креховецької Надії Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області про залишення позовної заяви без розгляду від 21 травня 2026 року – скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В.Пнівчук

О.О.Томин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua