Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №723/874/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/874/26

Провадження № 1-кп/723/2087/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю : секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12025262020002144 від 15.06.2025 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженця с. Старі Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. II, 16, 127. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Всупереч вищевказаним вимогам 14.06.2025 року, приблизно о 23 годині 20 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати власні дії, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ореl» моделі «Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Чернівецькій зі сторони центра міста Сторожинець в напрямку с. Глибочок Чернівецького району Чернівецької області.

Наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Чернівецька - Шевченка неподалік будинку № 45, водій ОСОБА_4 , не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність та самовпевненість у своїх діях, змінив напрямок свого руху та виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому не переконавшись, що даний маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Nissan» моделі «Sunny» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в межах своєї смуги руху, зі сторони с. Глибочок в напрямку центра міста Сторожинець.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_6 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: забійно - рваної рани лобної ділянки голови, забійної рани передньої поверхні правого коліна, пошкодження кортикального шару передньо - медіальної поверхні правої великогомілкової кістки на рівні проксимального мета епіфізу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 , скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д) та 2.9 (а), які лише сприяли порушенню встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, шо це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, а сааме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження.

12 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно угоди про примирення, обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, щодо покарання, яке має понести обвинувачений, а саме за ч. 1 ст. 286-1КК України сторони домовились про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 тисячі гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо затвердження угоди про примирення.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, погодився з їх кваліфікацією, щиро розкаявся та підтвердив обставини викладені в угоді про примирення з потерпілим. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно, права надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про примирення розуміє і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно до угоди про примирення зобов`язання він в змозі реально. Просив затвердити зазначену угоду.

Захисник ОСОБА_5 підтримав думку обвинуваченого і також просив затвердити угоду.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 не заперечував про затвердження угоди, він підтримує узгоджене покарання та вказану угоду у повному обсязі, розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України. Також вказав, що укладення угоди є добровільним і не є наслідком застосування тиску, примусу, погроз або обіцянок.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного:

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

За п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути зазначене кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України визнав повністю, погодився з кваліфікацією, щиро розкаявся та просив затвердити угоду про примирення. Також обвинувачений підтвердив суду, що угоду він уклав добровільно, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання він в змозі.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження мирової угоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілим, визначена із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами є такою, що не суперечать вимогам КК України. Судом встановлено, що сторонами погоджено можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, зі застосуванням ст. 69 КК України.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286-1 КК України, як у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, шо спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження.

При дослідженні документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. В судовому засіданні потерпілий підтвердив, що обвинувачений примирився з ним та відшкодував спричинену шкоду, жодних претензій у потерпілого немає. Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 з 2022 року і по теперішній час проходить службу у Збройних силах України, є учасником бойових дій, що підтверджується позитивною характеристикою з місця служби та нагородженням його пам`ятним знаком «Хрестом доблесті»,його молодий вік. Вказані обставини суд, також, визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 .

Згідно ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи, що обвинувачений та потерпілий досягли угоди про примирення, при цьому ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним та потерпілим була досягнута домовленість про призначення йому покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України та призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

З ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати за проведення експертиз.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №№12025262020002144 від 15.06.2025 року, укладену 12 липня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_4 витрати на залучення експертів щодо:

-проведення судової інженерно – транспортної експертизи від 25.06.2025 року в сумі 2 228 грн. 50 коп.;

-на проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи від 26.06.2026 року в сумі 2 228 грн. 50 коп.

-на проведення інженерно – транспортної експертизи від 30.06.2026 року в сумі 4 457 грн. 00 коп.

-на проведення інженерно – транспортної експертизи від 22.12.2025 року в сумі 3 565 грн. 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Речові докази:

Зняти арешт з транспортних засобів та повернути транспортні засоби:

- Автомобіль марки Nissan моделі Sunny номерний знак НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_6 .

- Автомобіль марки Opel моделі Astra номерний знак НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 .

Транспортні засоби зберігаються за адресою м. Чернівці вул. Комунальників 4В.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та потерпілому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст.476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Сторожинецького районного суду ОСОБА_7