Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №280/3322/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3322/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11 травня 2026 року (суддя Макаров В.О.) в справі № 280/3322/26 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) про:

визнання протиправними дій поліцейських, що полягали у перевищенні службових повноважень, недотриманні чинного законодавства, неетичній поведінці, словесній агресії та тиску відносно нього під час затримки та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 20 вересня 2025 року;

визнання протиправними дій УПП, що полягали у неналежному розгляді його скарги та не проведенні службового розслідування;

зобов`язання УПП повторно розглянути його скаргу та провести службове розслідування за фактами, викладеними у скарзі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Запорізькій патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11 травня 2026 року у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт звертає увагу, що позивач заявлено три вимоги, дві з яких є самостійними, а остання є похідною вимогою, не дивлячись на це, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач просить суд визнати протиправними дії співробітників поліції, що, на його думку, полягали у перевищенні службових повноважень, недотриманні чинного законодавства, неетичній поведінці, словесній агресії та тиску відносно нього під час затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Судом першої інстанції передчасно відмовлено у відкритті провадженні, без витребування та дослідження матеріали справи про адміністративне правопорушення.

На думку апелянта, вимоги стосуються перевірки законності дій посадових осіб суб`єкта владних повноважень та не зводяться до питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а сам по собі факт існування матеріалів справи про адміністративне правопорушення не свідчить про відсутність публічно-правового спору щодо законності дій працівників поліції та належності розгляду скарги позивача суб`єктом владних повноважень.

Висновок про те, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом самостійного судового розгляду, зроблений без належного з`ясування характеру спірних правовідносин та є передчасним.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що позивач, окрім іншого, заявив позовні вимоги про оскарження дій УПП щодо розгляду скарги позивача, які виникли з окремих публічно-правових відносин між позивачем та суб`єктом владних повноважень після подання відповідної скарги та не пов`язані безпосередньо з вирішенням питання про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Врахувавши, що позивач оскаржує виключно дії суб`єкта владних повноважень під час його затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також відсутність відомостей, чи було прийнято рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, що в свою чергу, відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КАС України, не відноситься до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача без оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами розгляду справи, не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим відмовив у відкритті провадження у справі.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визначає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що предметом позову в цій справі є як правомірність дій поліцейських під час затримання ОСОБА_2 та складання протоколу про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2025 року, так й правомірність дій УПП щодо розгляду скарги ОСОБА_2 та не проведення службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).

За положеннями пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України установлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд першої інстанції, як вказано вище, вважав, що позивач оскаржує виключно дії суб`єкта владних повноважень під час його затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КАС України не відноситься до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів, та дійшов висновку, що заявлені вимоги без оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами розгляду справи, не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Формулюючи такий висновок, суд першої інстанції не врахував, що предметом позову в цій справі є не тільки правомірність дій поліцейських під час затримання позивача та складання протоколу про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2025 року, а й правомірність дій УПП щодо розгляду скарги позивача та правомірність не проведення службового розслідування за його скаргою, які за своєю суттю є публічно-правовим спором.

Тобто висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на заявлений позивачем предмету спору, є помилковим.

Зважаючи на це, суд не може визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповне з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11 травня 2026 року в справі № 280/3322/26 задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11 травня 2026 року в справі № 280/3322/26 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Направити справу № 280/3322/26 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко