Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №520/11209/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 р.Справа № 520/11209/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 12.06.26 року по справі № 520/11209/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу пенсії в травні 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025, протиправними;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року в розмірі 43 140,60 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у лютому 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025, протиправними та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між нарахованою та невиплаченою пенсією за лютий 2026 року, в розмірі 43141,30 грн, у межах справи №520/2340/26.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/2340/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №520/2340/26 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/2340/26 - залишено без змін.

Отже, питання правомірності застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2026, уже було предметом судового розгляду та остаточно вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили. Фактично у даній справі позивач повторно ставить перед судом питання щодо правомірності застосування відповідачем тих самих понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії, змінивши лише розрахунковий період, за який заявлено вимоги. При цьому підстави спору, правове регулювання та спосіб захисту залишаються тотожними тим, що вже були предметом розгляду у справі №520/2340/26.

Суд звернув увагу, що ухваленим у справі №520/2340/26 рішенням відповідача зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.01.2026. Таким чином, зазначене рішення поширює свою дію на подальші виплати пенсії позивачу та не обмежується лише конкретним місяцем, який був предметом нарахування на момент звернення до суду, а тому виплата пенсії за травень 2026 року охоплюється предметом виконання зазначеного судового рішення. Права позивача у зазначених спірних правовідносинах уже розглянуті судом та є захищеними. Інше словесне формулювання позовних вимог не змінює суть та зміст спірних правовідносин, в яких судом уже ухвалено судове рішення.

Крім того, постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/2340/26 ухвалена 20.05.2026. Отже, обставини, на які посилається позивач щодо виплати пенсії за травень 2026 року із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, виникли до завершення процедури перегляду справи та видачі виконавчого документа і пов`язані з подальшим виконанням рішення суду у справі №520/2340/26.

При цьому, незгода позивача з діями відповідача щодо виконання зазначеного судового рішення або невиконання такого рішення не породжує нового публічно-правового спору, який підлягає вирішенню шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. У разі невиконання або неналежного виконання судового рішення позивач не позбавлений права скористатися передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України механізмами судового контролю за виконанням судових рішень, а також процедурами примусового виконання на підставі виданого виконавчого листа.

Суд зазначив, що звернення до суду з окремими позовами щодо кожного наступного місяця виплати пенсії фактично спрямоване на повторне вирішення спору, який уже був предметом судового розгляду та вирішений судовим рішенням, що набрало законної сили, що суперечить принципу юридичної визначеності та обов`язковості судового рішення.

Вказав, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Суд першої інстанції вважав, що спір у цій справі фактично розглянутий судом та спрямований на виконання іншого судового рішення у справі №520/2340/26, яким вирішено питання щодо застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.01.2026, а заявлена позивачем вимога про стягнення різниці між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року є похідною від вимоги щодо визнання протиправним застосування понижуючих коефіцієнтів та фактично випливає з виконання рішення у справі №520/2340/26, яким зобов`язано виплатити пенсію. Відтак така вимога не утворює самостійного предмета спору та не може бути розглянута окремо від питання належного виконання зазначеного судового рішення. Позивач не позбавлений можливості звернутись із заявою про зміну способу та порядку виплати пенсії, яка нарахована внаслідок виконання такого судового рішення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12 червня 2026 року та повернути справу №520/11209/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. В порушення вказаних вище вимог судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі невірно визначений предмет спору у справі № 520/11209/26, а саме: спір у цій справі фактично розглянутий судом та спрямований на виконання іншого судового рішення у справі №520/2340/26, яким вирішено питання щодо застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.01. 2026.

Посилається на те, що у справах №520/2340/26 та №520/11209/26 є відмінність щодо предмету спору в частині різного періоду виплати позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025. Підставами позову у справах №520/2340/26 та №520/11209/26 є протиправна виплата позивачу пенсії у лютому та травні 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025.

Суд першої інстанції наводить висновки, які на період звернення із адміністративним позовом у справі №520/11209/26 ще не існували, а саме: стадії виконання судового рішення у справі №520/2340/26, яке набрало законної сили лише 20 травня.

Послався на те, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/2340/26, яке набрало законної сили 20.05.2026, та здійснений на його виконання перерахунок, пенсія виплачується позивачу з пониженням згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позивач повторно ставить перед судом питання щодо правомірності застосування відповідачем тих самих понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії, змінивши лише розрахунковий період, за який заявлено вимоги. При цьому підстави спору, правове регулювання та спосіб захисту залишаються тотожними тим, що вже були предметом розгляду у справі №520/2340/26.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена у п.4 ч.1 ст.238 КАС України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто, яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 13.07.2020 у справі №620/3960/19.

Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.

У рамках справи №520/11209/26 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу пенсії в травні 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025, протиправними;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року в розмірі 43 140,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області позивачу призначена пенсія по інвалідності за Законом України "Про прокуратуру" та за останнім перерахунком (01.01.2026) складає розмір пенсії з надбавками 80217,60 грн, а саме: основний розмір пенсії від середнього заробітку – 78750,00 грн, цільова допомога інвалідам війни II-ї групи - 50,00 грн, підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2595 грн) – 1038,00 грн та додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п.5 – 379,60 грн.

Однак, фактичний розмір виплаченої позивачу пенсії в квітні 2026 року склав 37076,40 грн, що свідчить про обмеження розміру виплати нарахованої пенсії.

Позивач зауважує, що відповідач керувався положеннями статті 30 Закону №4695-IX та Постанови КМУ №1778, тобто, з пониженням на 43140,6 грн, але у протоколі / розпорядженні щодо призначення / перерахунку пенсії від 27.03.2026 зазначений менший розмір пониження, а саме: 43131,84 грн, що підтверджується рішенням пенсійного органу №963020121839 від 27.03.2026 про перерахунок пенсії.

За позицією позивача, різниця у розмірі призначеної пенсії (80217,60 грн) та фактично виплаченої пенсії (37076,40 грн) підлягає стягненню, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухваленим у справі №520/2340/26 рішенням відповідача зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.01.2026. Таким чином, зазначене рішення поширює свою дію на подальші виплати пенсії позивачу та не обмежується лише конкретним місяцем, який був предметом нарахування на момент звернення до суду, а тому виплата пенсії за травень 2026 року охоплюється предметом виконання зазначеного судового рішення. Крім того, заявлена позивачем вимога про стягнення різниці між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року є похідною від вимоги щодо визнання протиправним застосування понижуючих коефіцієнтів та фактично випливає з виконання рішення у справі №520/2340/26, яким зобов`язано виплатити пенсію. Відтак така вимога не утворює самостійного предмета спору та не може бути розглянута окремо від питання належного виконання зазначеного судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо виплати пенсії у лютому 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025, протиправними;

стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області на користь різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за лютий 2026 року, в розмірі 43141 грн 30 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/2340/26, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, в межах справи №520/2340/26 судом здійснено захист права позивача на отримання з 01.01.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що у справі №520/11209/26 позивач стверджує про порушення відповідачем свого права саме у травні 2026 року, у зв`язку з виплатою йому пенсії, перерахованої відповідно до рішення пенсійного органу №963020121839 від 27.03.2026, тобто після 01.01.2026 та вже після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі №520/2340/26.

Водночас, судом першої інстанції не було з`ясовано розмір пенсійної виплати позивача у травні 2026 року, не досліджено, чи охоплюється травень 2026 року періодом нарахування та виплати позивачу пенсії на виконання рішення суду у справі №520/2340/26, не встановлено підстави проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до рішення №963020121839 від 27.03.2026, а також причини виплати у травні 2026 року пенсії позивачу у розмірі, меншому за визначений розмір пенсії з надбавками.

З цих підстав колегія суддів вважає передчасними посилання суду першої інстанції на те, що виплата пенсії за травень 2026 року охоплюється предметом виконання судового рішення у справі №520/2340/26

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права приймаються колегією суддів в якості належних.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов передчасних висновків про закриття провадження у справі та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 по справі № 520/11209/26 скасувати.

Справу № 520/11209/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 19.08.2026 року