Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №200/9501/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року справа №200/9501/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 200/9501/25 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, як особі з інвалідністю третьої групи;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності, як особі з інвалідністю третьої групи, з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме, з 01 листопада 2025 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт зазначив, що відповідно до ч.1 ст.49 Закону України №1058-IV виплата пенсії припиняється саме за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України або за рішенням суду.

Таким чином, припинення пенсійних виплат не може відбуватися автоматично виключно у зв`язку із закінченням строку інвалідності, а потребує прийняття відповідного індивідуального рішення суб`єктом владних повноважень.

Водночас, судом першої інстанції встановлено відсутність будь-якого рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про припинення виплати пенсії апелянту, а також відсутність доказів належного повідомлення позивача про прийняте рішення та його підстави.

Лист ГУ ПФУ від 13.11.2025 року №0500-0216-8/121219, на який посилався відповідач, не є рішенням про припинення пенсії, не містить посилань на припинення пенсійних виплат відповідно до Закону №1058-IV та фактично стосується страхових виплат за Законом №1105-XIV.

Крім того, відповідно до вимог Порядку №22-1 орган Пенсійного фонду зобов`язаний приймати рішення з питань призначення, перерахунку, припинення та поновлення пенсійних виплат у визначеній формі із зазначенням правових підстав такого рішення. Отже, за відсутності належного рішення про припинення виплати пенсії дії відповідача не можуть вважатися такими, що вчинені у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.

Судом першої інстанції не було належним чином враховано фактичні обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач зареєстрований на території, яка станом на момент виникнення спірних правовідносин відносилась до тимчасово окупованої території України, а саме: смт Північне м. Торецьк Донецької області. Зазначена обставина підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання, наявними у паспорті громадянина України, та не заперечувалась сторонами у справі.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з бойовими діями та подальшою окупацією території позивач був вимушений покинути місце свого проживання, перемістився територією України, а у подальшому виїхав за межі України та проживає у Республіці Польща. Вказані обставини також встановлені судом першої інстанції та підтверджуються наявними у справі доказами.

Водночас, суд першої інстанції, формально зазначив наведені обставини у рішенні, фактично не надав належної оцінки тому, що в умовах воєнного стану, вимушеного переміщення та перебування за межами України проходження повторного оцінювання повсякденного функціонування особи є істотно ускладненим. При цьому, суд не врахував, що спірні правовідносини виникли саме в умовах триваючого воєнного стану, який введений на всій території України у зв`язку зі збройною агресією рф.

Судом першої інстанції неправильно застосовано положення підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд першої інстанції, застосовуючи зазначену норму, фактично звузив її зміст виключно до формального застосування окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України №1338.

При цьому суд дійшов висновку, що позивач не належить до категорії осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, не врахував при цьому сукупність встановлених у справі обставин, а саме: реєстрацію на тимчасово окупованій території; вимушене переміщення у зв`язку з бойовими діями; подальший виїзд за межі України; перебування в умовах триваючого воєнного стану. Водночас, положення Постанови КМУ №1338 не можуть тлумачитися таким чином, що вони звужують зміст та обсяг прав, гарантованих Законом України №1058 IV.

Суд не врахував принцип верховенства права та соціальну спрямованість законодавства.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З 10 вересня 2013 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено довідкою від 08 листопада 2023 року № 7104-5003029351.

Фактичне місце проживання після переміщення: АДРЕСА_2 .

З 16 травня 2024 року позивач проживає в Республіці Польща, про що свідчать паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та Powiadomienie o nadaniu nomeru PESEL (повідомлення про присвоєння номера PESEL) від 17 травня 2024 року.

ОСОБА_1 має професійне захворювання: пневмоконіоз (t/t; 1/1), ЛН І-ІІ ст. (один-два) (J 60); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. (початкові явища) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_2 (Н 90.3), (остаточний діагноз встановлений 20 квітня 2021 року), набуте під час роботи учнем забійника на відбійних молотках, гірничим майстром підземним, гірником очисного забою у відокремленому підрозділі “Шахта “Центральна” державного підприємства “Торецьквугілля”, про що свідчить акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (форма П-4), затверджений 21 травня 2021 року.

За довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 098621 від 01 липня 2021 року, за результатами огляду, проведеного 01 липня 2021 року, позивачеві первинно встановлений ступінь втрати професійної працездатності – 30% сукупно з 23 червня 2021 року по 01 серпня 2023 року, без встановлення інвалідності.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 542903 від 05 жовтня 2023 року, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 12 ААА № 120460 від 05 жовтня 2023 року, за результатами повторного огляду, проведеного 05 жовтня 2023 року, позивачеві первинно встановлена інвалідність третьої групи внаслідок професійного захворювання з 22 вересня 2023 року до 01 листопада 2025 року, з визначенням дати чергового переогляду – 05 жовтня 2025 року. Крім того позивачу повторно визначений ступінь втрати професійної працездатності – 30% сукупно з 01 липня 2023 року та 50% сукупно з 22 вересня 2023 року по 01 листопада 2025 року.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності, яка йому призначена відповідно до Закону № 1058, що підтверджено матеріалами пенсійної справи № 051330003568.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 051330003568 (дата-час розрахунку: 25 лютого 2025 року 03:21) пенсія позивача була обчислена виходячи з:

шифр та вид пенсії: 331 пенсія по інвалідності (в розмірі пенсії за віком);

умови призначення: Закон № 1058;

середньомісячний заробіток: 25 579,93000;

дата перерахунку, вік, ознака роботи: 01 березня 2025 року, 45 років 03 місяці 14 днів, не працює;

вид перерахунку: індексація заробітку (масовий);

інвалідність:

група інвалідності, причина: третя група, трудове каліцтво/професійне захворювання (з актом Н1/П4);

серія та номер МСЕК: 12 ААВ № 542903;

дата встановлення інвалідності: 05 жовтня 2023 року;

період встановлення інвалідності: з 22 вересня 2023 року по 31 жовтня 2025 року;

тривалість стажу:

страховий стаж (повний) – 46 років 04 місяці 03 дні;

страховий стаж до 01 січня 2004 року – 08 років 03 місяці 01 день;

страховий стаж після 01 січня 2004 року – 17 років 01 місяць 02 дні;

додаткові роки за Список № 1 – 21 рік 00 місяців 00 днів;

в тому числі: Робота за Списком № 1 – 21 рік 02 місяці 10 днів;

коефіцієнт стажу без урахування кратності – 0,46333;

коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((556/100*12)*1) – 0,46333;

01 березня 2024 року – 31 жовтня 2025 року

розмір пенсії за віком (ст. 27) (25 579,93*0,46333) – 11 851,95 грн;

доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 11 років) – 259,71 грн;

загальний розмір пенсії – 12 111,66 грн;

надбавка 100 грн на індексації 01 березня 2024 року – 100,00 грн;

доплата до пенсії по Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” – 8 352,28 грн;

сума пенсії по Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (80% від 25 579,93 грн) – 20 463,94 грн;

місяць підвищення розміру пенсії – 01 березня 2025 року;

розмір пенсії з надбавками – 20 563,94 грн.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати пенсії з 01 листопада 2025 року.

Докази, які б свідчили, що з 01 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області нараховує і виплачує пенсію позивачеві, суду не надані.

Сторони визнають, що з 01 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області припинило нарахування і виплату пенсії.

Докази, які б свідчили, що ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення про припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2025 року, повідомило йому про припинення нарахування і виплати пенсії, а також про правові і фактичні підстави таких рішень (дій), суду не надані.

Листом від 13 листопада 2025 року № 0500-0216-8/121219 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивачеві, що:

- відповідно до п. 6 ст. 41 Закону № 1105 в редакції Закону № 2849 страхові виплати здійснюються протягом строку, зокрема, встановленого медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи для повнолітнього потерпілого;

- у зв`язку з відсутністю в електронній особовій справі актуального висновку медико-соціальної експертної комісії та/або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та з метою уникнення утворення переплати (у разі зміни відсотку втрати працездатності) страхових виплат, позивачеві необхідно пройти повторний огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- термін дії рішення МСЕК закінчився в жовтні 2025 року;

- повторний огляд можливо пройти незалежно від місця реєстрації або фактичного проживання;

- після проходження повторного огляду експертною командою або за наявності актуальної довідки медико-соціальної експертної комісії позивачеві необхідно подати заяву щодо подовження (поновлення) або перерахунку (уразі зміни відсотка втрати працездатності) страхових виплат, до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України (незалежно від місця реєстрації) або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису (КЕП);

- до заяви необхідно додати оригінали (скановані копії) паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про відкритий рахунок у банку, витяг з рішення огляду експертною командою або довідку МСЕК, із зазначенням відсотка втрати працездатності, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності), акт розслідування професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві;

- відповідно до Постанови КМУ № 1338 медико-соціальні експертні комісії припинили свої повноваження, права і обов`язки щодо проведення медико-соціальної експертизи 31 грудня 2024 року; з 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- п. 1 ч. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2620 визначено, що у разі пропуску потерпілим у період дії воєнного стану в Україні строку повторного огляду медико-соціальною експертною комісією виплата щомісячних страхових виплат не зупиняється у період дії воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування з подальшим проведенням перерахунку розміру страхових виплат на підставі заяви та результатів переогляду потерпілого.

Лист від 13 листопада 2025 року № 0500-0216-8/121219 жодних відомостей про причини і підстави припинення пенсійних виплат не містить, а стосується щомісячних страхових виплат за Законом № 1105.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058).

На час виникнення спірних правовідносин (на момент припинення позивачеві нарахування і виплати пенсії з 01 листопада 2025 року) Закон № 1058 діяв у редакції від 07 вересня 2025 року.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат передбачено ст. 8 Закону № 1058.

За п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій […] із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та […] визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі з-поміж іншого призначається така пенсійна виплата, як пенсія по інвалідності.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені ст. 30 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

За ч. 1 ст. 31 Закону № 1058 група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи – для повнолітніх осіб.

Період, на який призначається пенсія по інвалідності, визначений ст. 34 Закону № 1058.

Згідно з цією статтею такий вид пенсійної виплати призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Отже, одна з особливостей такого виду пенсії як пенсія по інвалідності – призначення її не довічно (наприклад, на відміну від пенсії за віком), а лише на строк встановлення інвалідності.

Суд встановив, що ОСОБА_1 встановлена інвалідність третьої групи з 22 вересня 2023 року до 01 листопада 2025 року, з визначенням дати чергового переогляду – 05 жовтня 2025 року (виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 542903 від 05 жовтня 2023 року, виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 12 ААА № 120460 від 05 жовтня 2023 року).

Як наслідок, йому призначена пенсія по інвалідності на період з 22 вересня 2023 року по 31 жовтня 2025 року включно, про що свідчать матеріали пенсійної справи.

За абз. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

За ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення цього пункту втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року);

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системне тлумачення норм ст. 34 і п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 зумовлює такі висновки:

- закінчення строку встановлення інвалідності є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії;

- таке припинення відбувається не автоматично, а потребує рішення територіальних органів Пенсійного фонду (або рішення суду).

Тобто, у разі закінчення строку інвалідності пенсіонера пенсійний орган наділений повноваженнями припинити виплату пенсії по інвалідності шляхом прийняття відповідного рішення.

Поряд із цим в контексті спірних правовідносин важливим є те, що вони виникли в умовах правового режиму воєнного стану, який досі триває.

18 жовтня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2682-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю” (далі – Закон № 2682), який набрав чинності 06 листопада 2022 року.

Як свідчить Пояснювальна записка до проекту закону “Про внесення змін до “Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та деяких інших законів України, щодо захисту прав фізичних осіб під час воєнного стану та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю”, який в подальшому став Законом № 2682, крім іншого, цей законопроект був спрямований на врегулювання питання призначення, продовження виплати пенсій, підтвердження страхового стажу на час дії воєнного стану.

Суб`єкт законодавчої ініціативи обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту, з-поміж іншого тим, що:

“[…]

У зв`язку з проведенням активних бойових дій, руйнуванням будівель (у тому числі житлових) в окремих містах і районах громадяни України були змушені виїжджати в більш безпечні регіони.

В районах бойових дій, прифронтових, деокупованих територіях підприємства, установи, організації, територіальні органи влади, місцевого самоврядування не можуть здійснювати свою діяльність у повному обсязі.

В умовах воєнного часу характерною є втрата документів, неможливість підтвердження відомостей, необхідних для призначення, продовження виплати пенсій. Найболючішим це питання є для осіб з інвалідністю, дітей, які втратили батьків.

В таких умовах необхідно забезпечити соціальних захист вразливих верств населення, визначити особливості призначення та продовження виплати пенсії, підтвердження особливого правового статусу, страхового стажу без “паперової тяганини” шляхом отримання необхідної інформації з відповідних державних електронних реєстрів.

[…]”.

Для досягнення цієї мети, з-поміж іншого, законопроект передбачав, що продовження виплати пенсії по інвалідності на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування у разі пропуску в період введення воєнного стану строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю.

Так, на підставі п. 2 розділу І Закону № 2682 п. 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 був доповнений підп. 14-6.1 такого змісту:

“ 14-6.1. Для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності […], у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану […] в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану […] в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану – не менш як на весь строк їх військової служби). […]”.

П. 4 розділу ІІ Закону № 2682 на Кабінет Міністрів України покладений обов`язок у місячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити: прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

19 грудня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 4170-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі – Закон № 4170), який набрав чинності 31 грудня 2024 року.

На підставі підп. 4 п. 18 розділу І Закону № 4170 п. 14-6.1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 викладений в такій редакції:

“ 14-6.1. Для осіб з інвалідністю […], яким призначено пенсію по інвалідності […], у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану […] в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану […] в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). […]”.

Аналіз положень підп. 14-6.1 п. 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 в первинній редакції, зумовлює такі висновки щодо умов продовження виплати пенсії по інвалідності особам, які не є військовослужбовцями:

- особі з інвалідністю, якій призначена пенсія по інвалідності і у якої строк припинення виплати пенсії припадає на період дії воєнного стану, виплата пенсії продовжується у разі неможливості проходження повторного огляду;

- для продовження виплати пенсії причини неможливості проходження повторного огляду значення не мали;

- виплата пенсії мала продовжуватись до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Аналіз положень підп. 14-6.1 п. 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює такі висновки щодо умов продовження виплати пенсії по інвалідності особам, які не військовослужбовцями:

- особі з інвалідністю, якій призначена пенсія по інвалідності і у якої строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, виплата пенсії продовжується у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування;

- для продовження виплати пенсії по інвалідності неможливість проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи має бути пов`язана з причинами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- виплата пенсії продовжується до: 1) дати проведення повторного огляду або 2) до дати проведення оцінювання повсякденного функціонування особи або 3) протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Отже, основна відмінність між нормою підп. 14-6.1 п. 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 в її первинній редакції та цією нормою в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, полягає у тому, що з 31 грудня 2024 року (дня набрання чинності Законом № 4170) для продовження виплати пенсії по інвалідності неможливість проходження повторного огляду чи оцінювання повсякденного функціонування особи має бути пов`язана не з будь-якими причинами, а лише з тими, що визначені Кабінетом Міністрів України.

П. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 4170 установлено, що:

особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України “Про військовий обов`язок та військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не змогли його своєчасно пройти, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не довше ніж до 1 липня 2025 року.

У разі якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, з о б о в ’ я з а н і у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, направлення яких на проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування є неможливим відповідно до підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, оцінювання повсякденного функціонування особи переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для таких осіб продовжуються до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи.

15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі – Постанова КМУ № 1338).

На час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 1338 діяла в редакції від 01 листопада 2025 року.

За абз. 11 п. 3 Постанови КМУ № 1338 установлено, що особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 01 січня 2025 року, але які не пройшли його своєчасно, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, але не довше ніж до 01 липня 2025 року.

Відповідно до абз. 12-14 п. 3 Постанови КМУ № 1338 у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, (далі – Положення № 1317), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 08 березня 2022 року № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України” (далі – Постанова КМУ 225) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 01 квітня 2026 року.

Норми абз. 12-14 п. 3 Постанови КМУ № 1338 поширюються на осіб, які відповідають сукупності таких умов:

- це особи, інвалідність яких (із зазначенням строку повторного огляду) встановлена до набрання чинності Постановою КМУ № 1338, тобто до 26 листопада 2024 року;

- строк повторного огляду цих осіб припав на період воєнного стану;

- ці особи відповідно до Постанови КМУ 225 не проходили повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях.

ОСОБА_1 встановлена інвалідність 05 жовтня 2023 року з 22 вересня 2023 року до 01 листопада 2025 року із зазначенням строку повторного огляду до набрання чинності Законом № 4170 і Постановою КМУ № 1338; строк повторного огляду (05 жовтня 2025 року) припадав на період воєнного стану; повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях відповідно до Постанови КМУ № 225 позивач не проходив.

Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловік віком від 25 до 60 років (45 років), якому встановлена третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, в силу положень абз. 9-10 п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 4170, а також абз. 12-13 п. 3 Постанови КМУ № 1338 зобов`язаний був пройти оцінювання повсякденного функціонування до 01 листопада 2025 року.

Таке оцінювання позивач не пройшов.

Отже, з 01 листопада 2025 року ОСОБА_1 не має статусу особи з інвалідністю.

За абз. 15-17 п. 3 Постанови КМУ № 1338 до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Докази, які б свідчили про належність ОСОБА_3 до категорії осіб, про яких йдеться в абз. 17 п. 3 Постанови КМУ № 1338, суду не надані.

Щодо поширення на позивача норм абз. 15-16 п. 3 Порядку № 1338 суд враховує насутпне.

Норма абз. 16 п. 3 Постанови КМУ № 1338 поширюється на осіб, які мають місце проживання на території, що відповідає таким умовам:

1. включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій;

2. є територією, на якій ведуться бойові дії, для якої не визначена дата завершення бойових дій, або є територією, тимчасово окупованою російською федерацією, для якої не визначена дата завершення тимчасової окупації.

Суд встановив, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, смт Північне.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за 380/43786, (далі – Перелік № 376).

Селище Північне Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 07 серпня 2024 року по 30 січня 2025 року було віднесено до територій активних бойових дій (підрозділ 3. “Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси” розділу І. “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії” Переліку № 376).

З 31 січня 2025 року селище Північне Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області є територією України, тимчасово окупованою російською федерацією, для якої не визначена дата завершення тимчасової окупації (розділ ІІ “Тимчасово окуповані російською федерацією території України” Переліку № 376).

В контексті спірних правовідносин норми абз. 9, 11 п. 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 4170 та абз. 15-16 п. 3 Постанови КМУ № 1338 застосуванню не підлягають.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що системне тлумачення норм абз. 9-11 п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 4170 та абз. 12-17 п. 3 Постанови КМУ № 1338 свідчить, що підкатегорія “тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування”, виокремлюється не серед всіх осіб з інвалідністю, а лише в категорії “інших осіб”, до якої віднесені особи з інвалідністю, які не належать до категорії “чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду”.

Крім того, обов`язок пройти оцінювання повсякденного функціонування з 01 квітня 2025 року по 01 листопада 2025 року стосується всіх чоловіків віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду. Винятків для цієї категорії осіб, в тому числі пов`язаних з наявність визначених Кабінетом Міністрів України причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи, ні Законом № 4170, ні Постановою КМУ № 1338 не передбачено.

Тобто, ОСОБА_1 не належить до “тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування”.

Докази належності позивача до осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, суд не надані.

Таким чином, норма підп. 14-6.1 п. 14 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 не може слугувати правовою підставою для продовження позивачеві нарахування та виплати пенсії по інвалідності з 01 листопада 2025 року.

Щодо посилання позивача на те, що дії відповідача суперечать спеціальним нормам, які регулюють продовження строку інвалідності та здійснення пенсійних виплат у період воєнного стану, зокрема, Постанові КМУ № 390, якою прямо передбачено, що на період дії воєнного стану та шість місяців після його завершення строки дії довідок МСЕК продовжується автоматично, суд враховує наступне.

30 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 390 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану” (далі – Постанова КМУ № 390).

Ця постанова передбачала внесення змін до ряду урядових постанов щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану.

Зокрема, на підставі п. 3 Постанови КМУ № 390 постанова Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України” (далі – Постанова КМУ № 225) доповнена пунктом 3 такого змісту:

“ 3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317;

дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917.

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

[…]”.

Однак з 01 січня 2025 року на підставі підп. 4 п. 8 Постанови КМУ № 1338 абз. 2 п. 3 Постанови КМУ № 225, (що стосувався осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), яких неможливо було направити лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу), був виключений.

На час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 225 діяла в редакції від 01 січня 2025 року і п. 3 цієї постанови було установлено, що:

“ 3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

{Абзац другий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМУ № 1338}

дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917.

При цьому інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

[…]”.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин ні Постанова КМУ № 390, ні Постанова КМУ № 225 не містили норм, які б передбачали “автоматичне продовження строку дії довідок МСЕК на період дії воєнного стану та шість місяців після його завершення” особам з інвалідністю, які не є дітьми з інвалідністю.

Отже, з 01 листопада 2025 року ОСОБА_1 не має статусу особи з інвалідністю і, як наслідок, не має права на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058, позаяк цей вид пенсії призначається на період встановлення інвалідності.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали в припиненні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як особі з інвалідністю третьої групи, та покладання на цей пенсійний орган обов`язку поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю третьої групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме, з 01 листопада 2025 року.

З приводу твердження позивача про те, що він перебуває в Республіці Польща, що унеможливлює проходження ним медичного огляду в Україні, суд зазначає, що законодавство України, чинне як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, не передбачає такої підстави для продовження інвалідності, а тому ця обставина не може слугувати підставою для продовження виплати пенсії по інвалідності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 200/9501/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

І.В. Пивовар