Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №620/5968/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/5968/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 26.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у звільненні з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, викладену у листі від 08.05.2026 за №08/6042 26;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.

Свої вимоги мотивує тим, що відмова у звільненні позивача з військової служби за наявності у нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю суперечить принципам державних гарантій соціального захисту, недопущення перешкод у реалізації прав людини та пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду.

Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що на позивача, як військовослужбовця військової служби за контрактом Державної прикордонної служби України, не розповсюджується дія пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454. В свою чергу, на позивача розповсюджує свою дію Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 року, яке не містить положень про можливість врахування Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, виданого територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, під час розгляду питання про звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини 5, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Таким чином, НОМЕР_2 прикордонним загоном забезпечено розгляд рапорту позивача, за результатами якого останньому надана вмотивована та законна відмова у його задоволенні.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач є фактично єдиною особою, яка відповідно до закону зобов`язана та має фактичну можливість здійснювати щоденний та постійний догляд за своїм батьком. Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - у даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.04.2025 №238-ОС (а.с.).

15.04.2026 позивач звернувся із рапортом до начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), у якому просив звільнити його з військової служби, за статтею 26 частиною 5 пунктом 3 підпунктом г (через сiмейнi обставини або з iнших поважних причин, перелiк яких визначається частиною дванадцятою цієї статі (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), статтею 26 частиною 12 пунктом 3 абзацом 13 (пiд час дiї воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним iз своїх батькiв чи батькiв дружини (чоловіка), який є особою з iнвалiднiстю I чи II групи, за умови вiдсутностi iнших членiв сiм`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сiм`ї першого чи другого ступеня споріднення самi потребують постiйного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу" (а.с.).

Відповідач листом від 08.05.2026 за №08/6042-26-Вих повідомив, що матеріалів, які долучені до рапорту для підтвердження наявності сімейних обставин, в цілому не достатньо для прийняття позитивного рішення для звільнення з військової служби, оскільки у абзаці 13 пункту 3 частини 2 статті 26 Закону чітко визначено: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи». Матеріали, які ОСОБА_1 долучив до рапорту, свідчать про наявність у нього рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який може здійснювати постійний сторонній догляд за його батьком ( ОСОБА_3 , враховуючи відсутність документального підтвердження, що він сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи. Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини 5, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з наданих документів у в/ч НОМЕР_1 немає (а.с.20 зворот-21).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ).

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині п`ятій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема: у мирний час (пункт 1), під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2), під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 пункту 3 чистини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Судом встановлено, що 03.04.2025 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.12.2025 №114/25/3890/В ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлена ІІ група інвалідності безстроково. Загальне захворювання. Потребує стороннього догляду (а.с.12 зворот-14).

Актом №18 перевірки сімейного стану військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 від 31.12.2025 виявлено:

-дружина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не може здійснювати догляд, гак як являється інвалідом другої групи (довідка МСЕК серія МСЕ-ЧНВ №296793 від 23.12.2011);

- син ОСОБА_2 01.04.1980, не може здійснювати догляд, так як являється багатодітним батьком (посвідчення серія НОМЕР_3 ) та доглядає за сином з інвалідністю (медичний висновок про дитину - інваліда віком до 18 років №2 від 09.01.2024);

- онука ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітньою (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 18.12.2008);

- онук ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітнім (свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 20.12.2013);

- онука ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітньою (свідоцтво про народження НОМЕР_6 від 30.03.2023);

-онук ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 ,, не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітнім (свідоцтво про народження НОМЕР_7 від 30.03.2023);

-онук ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9 ,, не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітнім (свідоцтво про народження НОМЕР_8 від 03.01.2018);

-онук ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_10 ,, не може здійснювати догляд, так як являється неповнолітнім (свідоцтво про народження НОМЕР_9 від 13.02.2020).

Відповідно до висновку №58 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду КНП «Носівський центр ПМСД» Носівської міської ради від 08.04.2026 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 визначено потребу особи в постійному сторонньому догляді (а.с.14 зворот).

15.04.2026 ОСОБА_1 звернувся із рапортом до відповідача, у якому просив звільнити його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним iз своїх батькiв чи батькiв дружини (чоловіка), який є особою з iнвалiднiстю I чи II групи, за умови вiдсутностi iнших членiв сiм`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сiм`ї першого чи другого ступеня споріднення самi потребують постiйного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Розглянувши рапорт позивача відповідач листом від 08.05.2026 за №08/6042-26-Вих, зокрема, повідомив, що матеріали, які ОСОБА_1 долучив до рапорту, свідчать про наявність у нього рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який може здійснювати постійний сторонній догляд за його батьком ( ОСОБА_3 , враховуючи відсутність документального підтвердження, що він сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи. Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини 5, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з наданих документів у в/ч НОМЕР_1 немає.

Разом з тим, обґрунтовуючи відзив на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки позивач проходить військову службу за контрактом, на нього розповсюджується дія Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009, яке не містить положень про можливість врахування Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, виданого територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, під час розгляду питання про звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини 5, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак із такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (Положення №1115/2009).

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 2 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

Згідно із пунктом 6 Положення №1115/2009 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом №2232-XII.

Нормами пункту 15 Положення №1115/2009 прийняття громадян на військову службу за контрактом здійснюється Головою Державної прикордонної служби України та начальниками органів Держприкордонслужби, які мають право видавати накази по особовому складу згідно з повноваженнями, визначеними пунктом 29 цього Положення.

Згідно із пунктом 17 Положення №1115/2009 з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 18 Положення №1115/2009 перший контракт про проходження військової служби укладається на строки, визначені частинами другою, третьою і п`ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом пункту 20 Положення №1115/2009, строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі: для осіб рядового складу - на 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - на строк від 3 до 5 років; для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.

Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 2 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Згідно із пунктом 26 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Нормами підпункту 1 пункту 27 Положення №1115/2009 визначено, що днем припинення (розірвання) контракту є, зокрема день закінчення строку контракту.

Відповідно до пункту 267 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Держприкордонслужби, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема з ініціативи військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктом ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктом 270 Положення №1115/2009, звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється посадовими особами, визначеними цим Положенням, у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до пункту 6 Положення №1115/2009, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, під час розгляду рапорту позивача відповідач був зобов`язаний керуватись нормами Закону України №2232-ХІІ, який відсилає до Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке визначено для вирішення відповідних питань у контракті.

Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття «відсутність» члена сім`ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи.

Верховний Суд вказав: "В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові, обов`язки не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд".

Надалі зазначену правову позицію було підтверджено та розвинуто Верховним Судом у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, відповідно до якої суди зобов`язані досліджувати реальний стан речей, враховуючи сукупність обставин: де проживає потенційний доглядач, чи має він фізичну та матеріальну можливість здійснювати догляд, чи наявні у нього малолітні діти або інші об`єктивні обставини, що унеможливлюють виконання функцій доглядача. Зазначений підхід є загальнообов`язковим при тлумаченні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт відсутності інших осіб, які б могли здійснювати догляд замість ОСОБА_1 ..

За таких обставин, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5, абзацу 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є протиправною та такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_10 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_11 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна