Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №580/4246/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року справа № 580/4246/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

27 квітня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 (до запитання), ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , засоби зв`язку к.т.: НОМЕР_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) на загальну суму 795 грн. 48 коп. (сімсот дев`яносто п`ять грн. 48 коп.) майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Наказом начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 23 березня 2026 року №439- ОС, зарахувано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_2 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 21 березня 2026 року.

Відповідно до рапорту в.о. першого заступника начальника загону – начальника штабу підполковника ОСОБА_3 від 02.04.2026 №04.3/44047/26-Вн, 31.03.2026 о 11:40 за фактом самовільного залишення пункту постійної дислокації солдатом ОСОБА_4 .

За даним фактом наказом начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону від 05.04.2026 №1118-АГ, з метою з`ясування причин та обставин викладених в рапорті заступника начальника штабу – начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності полковника ОСОБА_5 від 02.04.2026 №04.3/44047/26-Ви щодо факту самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 призначено службове розслідування.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону «Про результати службового розслідування» від 13.04.2026 №1217-АГ та висновку службового розслідування від 11.04.2026 №04.3/155/26-СР за фактом самовільного залишення 31.03.2026 місця проживання навчального збору АДРЕСА_3 солдатом ОСОБА_4 – являється підтвердженим.

Разом з тим, солдату ОСОБА_6 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Згідно довідки від 06.04.2026 року №408 фінансово-економічного відділу НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону солдата ОСОБА_2 за час його відсутності на військовій службі, здійснювалась виплата грошового забезпечення у сумі 795 грн. 48 коп.

Станом на квітень 2026 року залишок коштів, які отримані солдатом ОСОБА_4 без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 31.03.2026 – 31.03.2026 складає 795 грн. 48 коп.

Відтак, солдату ОСОБА_7 у період з 31.03.2026 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому виплата грошового забезпечення у сумі 795 грн. 48 коп., повинна бути стягнена у судовому порядку.

Оскільки у добровільному порядку відповідач вказані кошти не сплатив, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03.10.2019 №160-IX (далі – Закон №160-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 23 березня 2026 року №439- ОС, зарахувано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_2 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 21 березня 2026 року.

Відповідно до рапорту в.о. першого заступника начальника загону – начальника штабу підполковника ОСОБА_3 від 02.04.2026 №04.3/44047/26-Вн, 31.03.2026 о 11:40 за фактом самовільного залишення пункту постійної дислокації солдатом ОСОБА_4 .

За даним фактом наказом начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону від 05.04.2026 №1118-АГ, з метою з`ясування причин та обставин викладених в рапорті заступника начальника штабу – начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності полковника ОСОБА_5 від 02.04.2026 №04.3/44047/26-Ви щодо факту самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 призначено службове розслідування.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону «Про результати службового розслідування» від 13.04.2026 №1217-АГ та висновку службового розслідування від 11.04.2026 №04.3/155/26-СР за фактом самовільного залишення 31.03.2026 місця проживання навчального збору АДРЕСА_3 солдатом ОСОБА_4 – являється підтвердженим.

Разом з тим, солдату ОСОБА_6 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Згідно довідки від 06.04.2026 року №408 фінансово-економічного відділу НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону солдата ОСОБА_2 за час його відсутності на військовій службі, здійснювалась виплата грошового забезпечення у сумі 795 грн. 48 коп.

Однак, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази сплати відповідачем у добровільному порядку на користь позивача переплаченого грошового забезпечення у загальній сумі 795,48 грн.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення у загальній сумі 795,48 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат, а клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) безпідставно набуті кошти в сумі 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн 48 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА