Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №638/10640/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/10640/26

Провадження № 3/638/2411/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участі секретаря судового засідання Дрозденко У.С., особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Єрьоміної О.Ю., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 о 06 год. 55 хв. у м. Харків, вул. Ахсарова, 3, водій ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) керував транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHK (результат 1,02 проміле), чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Захисник Косоголова В.В. звернувся з клопотанням про закриття адміністратвиного провадження на підставі пункту 1 частини першої статі 247 КУпАП, оскільки вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом на момент виявлення та документування адміністративного правопорушення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами. Зазначає, що ОСОБА_1 сісти за кермо автомобіля та перепаркувати його інше місце фактично спровокували працівники патрульної поліції. Ставить під сумнів належність, допустимість та достовірність відеозапису, здійсненого з використанням мобільного телефону, як засобу відеофіксації.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що зранку того дня, який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, алкогольні напої він не вживав, напередодні ввечері приїхав, припаркував автомобіль, а зранку приїхали поліцейські та попросили його перепаркувати автівку (поліцейські приїхали на виклик власника автомобіля, заблокованого автомобілем ОСОБА_1 ). У протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка, де ОСОБА_1 зазначає, що він не керував транспортним засобом, а перепаркував його, проїхавши 1 метр.

ОСОБА_1 та його захисник підтримали клопотання про закриття провадження.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд керується таким.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність згідно з частиною першою статті 130 КУпАП.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Твердження захисника про недопустимість наданого відеозапису, в якості доказу, через те, що він знятий на мобільний телефон працівника патрульної поліції, є безпідставними.

Так зазначений відеозапис, наданий відповідними посадовими особами та долучений до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно також і до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наданий відеозапис, зафіксований на мобільний телефон, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, відмовідає вимогам статті 251 КУпАП, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної у протоколі події. Виходячи з загального обсягу відеоматеріалів вбачається, що відеозапис містить зафіксовані достатні дані, що дозволяють надати оцінку діям особи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти рф», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші констатував, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП повинне проводитися за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд з прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.

З правових позицій Європейського суду з прав людини вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.

Твердження захисника про провокацію працівниками поліції ОСОБА_1 керувати транспортним засобом не знайшли свого підтвердження і спростовуються відеозаписом. Так, працівники поліції прибули на виклик власника авто, заблокованого автомобілем ОСОБА_1 , і дійсно попросили його перепаркуватися, на їхнє питання, чи вживав він алкоголь, останній зазначив що зранку - ні, тож у працівників поліції до проведення тесту на стан алкогольного сп`яніння була відсутня достовірна інформація щодо такого.

У рішенні «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджена такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 07.05.2026 серії ЕПР1 №659249; результатом тесту за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest № 6820 ARHH 0778 (результат 1,02 проміле) та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026 о 07 год. 10 хв.; відеозаписом з телефону.

Згідно з довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 06.11.1998.

Щодо відсутності доведеного факту керування транспортним засобом, суд зазначає, що визначення терміну "керуванняя транспортним засобом" було наведено в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, що і було зафіксовано поліцейськими.

При цьому, сідаючи за кермо перепаркувати автомобіль, ОСОБА_1 зазначив, що алкогольні напої зранку не вживав, не відмовився від того, щоб самостійно перепаркувати автомобіль, а його твердження про те, що він пропонував "перештовхати" автомобіль, не виключає того, що він керував автомобілем, перепарковуючи його.

Підстав для закриття провадження у справі судом не встановлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Обставин, що пом`якшують/обтяжують, адміністративну відповідальність, не встановлено.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення і штрафу, і позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

З урахуванням викладеного, для запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у розмірі 665,60 грн покладається на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 40-1, 130, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень статей 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Реквізити для сплати штрафу та судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова у розділі «Громадянам», підрозділи «Сплата штрафів» та «Сплата судового збору за рішеннями про стягнення судового збору на користь держави» (веб-адреса сторінки: https://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Малахова