Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №386/978/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/978/26

Провадження № 2/386/530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Онуфрак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 09.06.2026 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 серпня 1992 року у виконавчому комітеті Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, між сторонами був зареєстрований шлюб, актовий запис №7 від 22.08.1992. Від шлюбу сторони дітей не мають. Сім`я проживала у власному будинку, який належить відповідачу за адресою АДРЕСА_1 . З кінця лютого 2026 року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Позивач та відповідач мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Кожен з сторін на час звернення з позовом до суду має свою сім`ю, що лише підтверджує формальність факту перебування в зареєстрованому шлюбі. Враховуючи зазначені обставини, представник позивачки просить розірвати шлюб, який укладений між сторонами та зареєстрований 22.08.1992 у виконавчому комітеті Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №7; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1332 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача та позивачка не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 21.07.2026; в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивачки.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу 29.07.2026 рекомендованого листа, який направлявся з судовою повісткою-повідомленням за зареєстрованим місцем проживання відповідача; 15.07.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач підтверджує, що їх сім`я розпалася, стало питання про розлучення, проти якого відповідач не заперечує. У зв`язку з тим, що між ним з позивачкою відсутній спір про розірвання шлюбу, вважає, що остання передчасно звернулась до суду з даного приводу, коли це питання повинно за їх добровільної згоди вирішитись через відділ ДРАЦС. Крім того, на думку відповідача, позивачка не надала докази наявності спору між ними з приводу розірвання шлюбу та те, що відповідач добровільно відмовився з нею розлучатися через відділ ДРАЦС. Відповідач зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначала, що відповідач не погоджується з нею, навпаки, останній не розуміє, чому позивачка звернулась до суду з даним позовом, а не врегулювала це питання в досудовому порядку, адже перешкоджаючих підстав з боку відповідача для досудового врегулювання спору в добровільному порядку розлучитися з ОСОБА_1 відсутні, вирішення у досудовому порядку з нею питання розірвання шлюбу не привело б до фактичного виникнення спору. За відсутністю спільних неповнолітніх дітей і спору щодо розлучення, вказані питання по закону вирішуються в іншому передбаченому законом порядку шляхом звернення з відповідною заявою до відповідного відділу ДРАЦС. Таким чином, спору на теперішній час щодо розірвання шлюбу з позивачкою немає. У позовній заяві приватний адвокат Мелєзгінов Ю.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , не спростував чинне законодавство, яке регулює досудове вирішення питання про розлучення шляхом звернення з відповідною заявою до відповідного відділу ДРАЦС, так як взагалі жодних дій ні позивачка, ні її адвокат не здійснили щодо досудового врегулювання мирним шляхом розірвання шлюбу. Відповідач запевняє суд, що ні позивачка, ні її представник, до нього за допомогою телефонного зв`язку, щодо вирішення питання про розірвання шлюбу у досудовому порядку, не зверталися (заяви про розірвання шлюбу подружжя не направляли через засоби поштового зв`язку на адресу відповідача). Крім того, відповідач запевняє суд, що в разі закриття цивільної справи особисто сплатить державне мито про розірвання шлюбу у досудовому порядку.

Також відповідач зазначив, що дослідивши надані приватним адвокатом Мелєзгіновим Ю.В. докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, затрачений час на надання таких послуг, беручи до уваги складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, то сума 5000 грн не відповідає критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботі. По суті приватним адвокатом Мелєзгіновим Ю.В. було лише подано позовну заяву про розірвання шлюбу на трьох сторінках, більша половина з яких є фактично переписані персональні дані і контакти сторін (в тому числі і самого адвоката) та переписані назви документів у додатках до позовної заяви (свідоцтво про шлюб, паспорту та ідентифікаційний код ОСОБА_1 , копія позовної заяви, квитанція про сплату судового збору, документи на правничу допомогу), тобто сам зміст позовної заяви становить неповну заповнену одну сторінку. Тобто самий найнижчий коефіцієнт за всі цивільні справи, що розглядаються місцевими загальними судами, і суд витрачає 2 години на одну цивільну таку справу, тоді, як приватний адвокат Мелєзгінов Ю.В. зазначив аж 5 годин витраченого часу.

Таким чином, приватний адвокат Мелєзгінов Ю.В. не лише не надав докази заходів досудового врегулювання спору, а ще й завищив години виконаних робіт у зазначеній цивільній справі, що не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності.

17.08.2026 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач зазначає, що на його думку, позивачка з метою помсти домовилась зі своїм адвокатом стягнути в судовому порядку на свою користь з нього необґрунтовано завищений гонорар у сумі п`ять тисяч гривень за правничу допомогу у цивільній справі №386/978/26, на думку відповідача дана сума не відповідає дійсним витратам адвоката, який лише заповнив стандартний шаблон для позовних заяв про розірвання шлюбу (зміст заяви становить пів сторінки). Відповідач вважає, що такі дії позивачки та її адвоката підпадають під п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України (подання завідомо безпідставного позову, виклику для фрагмента предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер). Просив прийняти заяву до розгляду та визнати у діях позивачки зловживання процесуальним правом; розірвати шлюб між ним та позивачкою; відмовити у задоволенні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору та витрат пов`язаних з правничою допомогою; судовий розгляд провести без участі відповідача.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 1992 року сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 05.06.2026 Голованівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 8).

Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою ст. 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з лютого 2026 року, спільного господарства сторони не ведуть, разом як подружжя не проживають, спільних неповнолітніх дітей не мають. Згідно наданих сторонами заяв збереження шлюбу між сторонами неможливе. Таким чином, шлюб носить формальний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивачку на розірвання шлюбу з відповідачем, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, оскільки між сторонами остаточно припинено шлюбні відносини і їх неможливо відновити, а тому збереження сім`ї є неможливим.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Доводи відповідача про відсутність спору та клопотання про закриття провадження у справі є безпідставними та не підтверджені доказами.

Надана відповідачем заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей (а.с. 31-32), заповнена лише відповідачем та не містить дати її заповнення, а його заява про розірвання шлюбу, адресована позивачці (а.с. 41), ним складена лише 06.08.2026, тобто вже після звернення позивачки до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка, яка змінила прізвище при реєстрації шлюбу, до суду не подала заяву про зміну прізвища на дошлюбне або залишення прізвища, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з наданої позивачкою квитанції №4468-2286-0117-1521 від 05.06.2026 (а.с. 4) та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 18), остання за подання даного позову до суду сплатила судовий збір в розмірі 1331,2 грн, виходячи з розміру, встановленого підпунктом 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.

Також на відповідача слід покласти понесені позивачкою витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується: договором-доручення про надання правничої допомоги від 05.06.2026, укладеного між позивачкою та адвокатом Мелєзгіновим Ю.В. (а.с. 9-12); актом прийому-передачі виконаних робіт від 05.06.2026 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2026, складеного позивачкою та адвокатом Мелєзгіновим Ю.В. (а.с. 13); ордером на надання правничої допомоги від 05.06.2026 адвокатом Мелєзгіновим Ю.В. (а.с. 14); копією квитанції до прибуткового касового ордера №104 від 05.06.2026 (а.с. 15), однак суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача за його клопотанням, враховуючи наступне.

При вирішенні питання про розмір витрат, які слід стягнути з відповідача, суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема в додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц, в якій зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд зробив висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно наданих позивачкою документів, судом встановлено, що останньою понесено 5092 грн витрат на правову допомогу адвоката Мелєзгінова Ю.В., яка складається з: надання усної консультації, на яку витрачено 1 годину, складання позовної заяви з додатками - 4 години (4292 грн), копіювальні друкарські роботи (800 грн), тобто всього витрачено 5 годин часу для надання правової допомоги та здійснено копіювальні друкарські роботи.

Суд вважає, що розмір понесених витрат надання усної консультації та складання позовної заяви, який складає 4292 грн, є явно не розумним, оскільки позовна заява не є складною, складається з 3-ох сторінок, спір стосується розірвання шлюбу, які є однотипними спорами, які розглядаються в судах, справа є малозначною, що також не потребує великих зусиль для надання консультації, в тому числі вивчення документів і підбору та застосування правових норм до правовідносин, які склались між сторонами.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 3000 грн на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, розмір яких є необхідним та розумним, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підставі поданих по справі доказів суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивачки мали місце і підтверджуються письмовими матеріалами справи, які не викликають сумніву, вони являються достовірними та вичерпними.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 22 серпня 1992 року у виконавчому комітеті Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №7.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати припиненим у день набрання чинності цим рішенням.

Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.