Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №346/1194/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1194/26

Провадження № 2/346/1730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2016 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітнього сина у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Позивач зазначає, що після визначення розміру аліментів змінився його сімейний та матеріальний стан.

Так, 03.02. 2024 року він уклав шлюб із ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, а дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та фактично не має можливості забезпечувати сім`ю власним доходом.

Крім того, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що підрозділ, у якому він проходить службу, на виведений із зони бойових дій, у зв`язку з чим він не отримує додаткових винагород за безпосередню участь у бойових діях, що впливає на розмір його доходу.

Також позивач посилається на необхідність несення витрат, пов`язаних з орендою житла для проживання з сім`єю.

Тому посилаючись на положення статті 192 Сімейного кодексу України, позивач просить змінити розмір аліментів та стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання їх сина у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Від відповідачки її представник адвокат Лесюк В.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідачки зазначає, що саме по собі народження у позивача іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а позивач не довів належними та допустимими доказами істотного погіршення свого матеріального стану.

Також сторона відповідачки зазначає, що має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо витрат позивача на оренду житла відповідачка вказує, що такі витрати не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки обов`язок батьків щодо утримання дітей має пріоритетний характер.

Сторона відповідачки також заперечує щодо доводів позивача про добровільне утримання ним сина до звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Тому сторона відповідачки просить суд відмовити у задоволення позову у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд відкладає ухвалення судового рішення на строк по 17.08.2026 року з дня переходу (07.08.2026 р.) до стадії ухвалення судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії « НОМЕР_2 » (актовий запис №641 від 14.12.2011 року) виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області того ж дня, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого зазначено: " ОСОБА_1 " та " ОСОБА_7 " (а. с. 9).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі № 346/490/26, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Стягнення аліментів розпочато з 06.02.2026 року і проводити до повноліття дитини (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії « НОМЕР_3 » (актовий запис №24 від 03.02.2025 року) виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) того ж дня, у 03.02.2025 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 11).

Згідно з даними свідоцтва про народження серії « НОМЕР_4 » (актовий запис №139 від 29.05.2025 року), виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 30.05.2025 року, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 народився син ОСОБА_5 , (а. с. 12).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2026р. сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у цій військовій частині (а.с.8).

Згідно з довідкою № 31 від 12.01.2026 року ДНП НДСЛ «ОХМАДИТ» про те, що ОСОБА_4 працює на посаді сестри медичної відділення онкології в ДНП НДСЛ «ОХМАДИТ», з 02 серпня 2023 року та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 років з 21.07.2025 по 24.05.2028 (а.с. 13).

Згідно з даними свідоцтва про народження серії « НОМЕР_5 » (актовий запис №614 від 28.09.2023 року) виданого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29.09.2023 року, у відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася дочка ОСОБА_6 (а. с. 33).

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, підставою для зміни розміру аліментів є встановлення судом зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення стану здоров`я когось із сторін або інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас наявність передбачених законом обставин сама по собі не свідчить про необхідність автоматичного зменшення визначеного судом розміру аліментів.

Суд повинен встановити, чи призвели відповідні обставини до фактичної зміни матеріального становища платника аліментів та чи впливають вони на його можливість виконувати обов`язок щодо утримання дитини у раніше визначеному розмірі.

Судом встановлено, що позивач дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі та має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Разом з тим суд вважає, що сам факт народження у позивача іншої дитини не є достатньою та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач повинен довести, що у зв`язку зі зміною сімейного стану його матеріальне становище погіршилося настільки, що він об`єктивно не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі.

Однак належних і допустимих доказів такого погіршення матеріального стану позивачем суду не надано.

Зокрема, позивачем не надано достатніх доказів щодо розміру його доходу до народження другої дитини та на час звернення до суду, які б дали можливість суду встановити факт істотного зменшення його доходів.

Саме по собі посилання позивача на проходження військової служби та відсутність додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях не свідчить про істотне погіршення його матеріального становища, оскільки аліменти визначені у частці від усіх видів заробітку (доходу).

Таким чином, у разі зменшення доходу платника аліментів автоматично зменшується і фактична сума аліментів, що підлягає сплаті, оскільки вони визначені у частці від доходу.

Водночас позивач не довів, що його теперішній дохід не дозволяє йому виконувати обов`язок щодо утримання сина у визначеному судовим наказом розмірі.

Не підтверджено належними доказами і твердження позивача про те, що його дружина не має доходу та повністю перебуває на його утриманні.

Сам факт перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною не є достатнім доказом того, що всі витрати сім`ї фактично здійснюються виключно позивачем, а також не свідчить про неможливість сплачувати визначений розмір аліментів.

Також суд не вважає обґрунтованим посилання позивача на витрати, пов`язані з орендою житла.

Витрати на проживання та оренду житла є особистими витратами позивача та його сім`ї і самі по собі не можуть свідчити про істотне погіршення матеріального стану платника аліментів та необхідність зменшення коштів, призначених на утримання неповнолітньої дитини.

При цьому обов`язок батьків щодо утримання дитини є безумовним та має виконуватися з урахуванням першочергового забезпечення потреб дитини.

Суд також бере до уваги, що відповідачка має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а тому її матеріальний стан також не може залишатися поза увагою при вирішенні питання про зміну розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів необхідно забезпечити баланс інтересів усіх дітей платника аліментів, однак такий баланс не може досягатися шляхом необґрунтованого зменшення розміру утримання дитини, яка отримує аліменти.

Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про неналежний стан здоров`я позивача або інші обставини, передбачені статтею 192 СК України, які об`єктивно перешкоджають йому виконувати обов`язок щодо утримання сина у встановленому розмірі.

Посилання позивача на те, що він до видачі судового наказу добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання сина, не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для зміни розміру аліментів.

Надані позивачем документи щодо здійснення платежів самі по собі не підтверджують істотної зміни його матеріального стану після визначення розміру аліментів.

Більше того, як убачається з наданої відповідачкою інформації, платіж, на який посилається позивач, містить призначення платежу щодо сплати заборгованості за аліментами.

За таких обставин суд не бере зазначені платежі як доказ добровільного та регулярного виконання позивачем обов`язку щодо утримання дитини до звернення відповідачки із заявою про видачу судового наказу.

При цьому доводи сторін щодо наявності чи відсутності добровільної допомоги не мають визначального значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом розгляду є саме наявність підстав для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд враховує посилання відповідачки на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких народження платником аліментів іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів та саме по собі не свідчить про погіршення його матеріального стану.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/1571/19 зазначено, що зміна сімейного стану платника аліментів, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення аліментів, оскільки платник повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 715/2073/20 та від 02 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Суд виходить із того, що положення статті 192 СК України надають можливість змінити розмір аліментів за наявності відповідних обставин, однак така зміна не є автоматичною та потребує встановлення того, що зміна сімейного стану фактично впливає на можливість платника належним чином виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини.

У даному випадку позивачем не доведено, що після народження іншої дитини його матеріальне становище істотно погіршилося.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності таких обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів.

Сам факт зміни сімейного стану позивача, народження іншої дитини, наявність витрат на оренду житла та посилання на проходження військової служби без належного підтвердження істотного погіршення матеріального стану не дають суду підстав для висновку про необхідність зменшення визначеної частки аліментів до 1/6 (однієї шостої) частини заробітку (доходу).

При цьому суд враховує, що дитина, на утримання якої стягуються аліменти, є неповнолітньою, а її право на належне матеріальне забезпечення має бути гарантоване обома батьками.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для зміни розміру аліментів, визначеного судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2026 року.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги відповідачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачкою заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат відповідачкою надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.08.2026 року, відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги становить 5000 грн, а також товарний чек від 02.04.2026 року, який підтверджує здійснення оплати відповідних послуг.

При цьому з поданого відповідачкою розрахунку судових витрат убачається, що до складу витрат на професійну правничу допомогу включено ознайомлення з позовною заявою та додатками, консультацію та аналіз документів, підготовку відзиву на позовну заяву, загальною вартістю 5000 грн.

Суд, оцінюючи подані докази щодо понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, враховує складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, зміст та обсяг наданої правничої допомоги, час, необхідний для виконання відповідних робіт, а також значення справи для сторін.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що заявлений відповідачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн є документально підтвердженим, пов`язаним з розглядом цієї справи та співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

З урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а відповідачкою належними доказами підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, такі витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 141, 180-182, 192 Сімейного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , про зміну (зменшення) розміру аліментів, присуджених судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2026 року у справі № 346/490/26, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , жительки АДРЕСА_2 , 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Калинюк О. П.