Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №520/16613/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року № 520/16613/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Національного університету оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Берестейський, буд. 50, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 35008087) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувсяНаціональний університет оборони України з адміністративним позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Постанову про накладення штрафу від 25.03.2026 винесену головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №78607575.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №78607575 від 25.03.2026 про накладення на Національний університет оборони України штрафу на користь держави у розмірі 10200,00 грн., на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Представником Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відзив на позов до суду не надано.

Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно до ч.6 ст. 162 КАС України разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання по справі на 17.07.2026 о 12:00 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №8.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено підготовче засідання у справі № 520/16613/26 на 19.08.2026 о 14:00 год., яке відбудеться в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, м-н Свободи, б. 6, зала № 8.

В судове засідання представник Національного університету оборони України не прибув, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження. Позов підтримав та просив задовольни з підстав та мотивів викладених у позові у повному обсязі та визнати протиправними та скасувати Постанову про накладення штрафу від 25.03.2026 винесену головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

В судове засідання представник відповідача - Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини справи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 10.10.2024 року по справі № 520/20041/24 задоволено позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 27.08.2020 року по 12.05.2023 року.

Зобов`язано Національний університет оборони України перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 27.08.2020 року по 12.05.2023 року.

Станом на 03.03.2025 Університетом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 частково виконано, а саме включено ОСОБА_1 до наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 03.03.2025 № 62 щодо виплати суми, необхідної для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду.

Так як Університет не є розпорядником бюджетних коштів, з метою своєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, для виділення кошторисних призначень, 08.07.2025 вих № 182/3/954 направлено на адресу начальника забезпечувального фінансового органу (Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України) основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на липень 2025 року. В подальшому, щомісячно направлялись до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення.

16.07.2025 вх. 10451 на адресу Університету надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2025 ВП №78607575, Ідентифікатор доступу: Б982В0А5Б26Д, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.07.2025 ВП №78607575 та постанова про стягнення виконавчого збору від 16.07.2025 ВП №78607575.

18.07.2025 головному державному виконавцю Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Черкасову Є.В. направлено лист у якому було роз`яснено, що з метою виконання рішення суду, Університетом включено ОСОБА_1 до наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 03.03.2025 № 62 щодо виплати суми, необхідної для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду.

Окрім цього Університетом щомісячно продовжували подаватись до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України заяки-розрахунки з розрахунком необхідної потреби в коштах на виконання рішень судів за КЕКВ 2800.

23.03.2026 на меседжер державного виконавця та продубльовано на електронну адресу, надану державним виконавцем (vdvs.sol@ukr.net) направлено лист яким проінформовано, що кошти на виконання рішень судів виділені. Університетом вживаються заходи для якнайшвидшого проведення виплат. Водночас, в окремих випадках відсутність актуальних реквізитів стягувачів ускладнила своєчасне перерахування коштів, у зв`язку з чим здійснюється їх уточнення. Висловлено прохання утриматися від застосування заходів примусового впливу, надавши можливість завершити виконання судових рішень у найкоротший строк.

Платіжною інструкцією N 1383 (внутрішній номер 497311156) від 26 березня 2026 року Платником НУОУ Отримувачу ОСОБА_1 виплачено сума 349327,04 грн, призначення платежу 2101020;2112;Перер.компенс.грош.забезп.в/сл Середи Ю.О. ІПН2938622631 зг.ріш.Харків.окружн.адмін.суду від 10.10.2024р по справі №520/20041/24;**1/2;2112.011;**. Дата виконання "27" березня 2026 року 17:22:19.

25.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою встановлено, що рішення суду боржником не виконано. Накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.

25.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що рішення суду боржником не виконано. Причини невиконання рішення суду боржником не повідомлено у зв`язку із чим до органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення керівником боржника кримінального правопорушення для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, тобто невиконання судового рішення.

Зазначену вище постанова про накладення штрафу від 25.03.2026, на думку представника позивача, є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону №1404, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3)законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

За визначеннями, наведеними у частині другій статті 15 Закону №1404, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, враховуючи вказані норми, боржником у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення зобов`язального характеру є особа, визначена у такому судовому рішенні, на яку покладено обов`язок особисто вчинити таку дію чи утриматися від її виконання.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

За правилами частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Отже, накладання штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

Тобто, приймаючи рішення про наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу державний виконавець зобов`язаний не лише встановити сам факт невиконання рішення, а й встановити причини та впевнитися у відсутності поважних причин його невиконання. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 статті Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, суд виходить з того, що сам по собі факт невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк не є достатньою та безумовною підставою для накладення на боржника штрафу.

Обов`язковою умовою застосування штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону № 1404-VIII є встановлення державним виконавцем того, що рішення суду не виконано саме без поважних причин.

Як вбачається з постанови головного державного виконавця від 25.03.2026 у виконавчому провадженні №78607575 про накладення штрафу, державним виконавцем зазначено про невиконання боржником рішення суду повному обсязі, однак не наведено мотивів, з яких виконавець дійшов висновку про відсутність поважних причин такого невиконання.

Оскаржувана постанова не містить оцінки повідомлень та пояснень боржника щодо причин невиконання рішення суду в частині фактичної виплати коштів, не містить аналізу бюджетного фінансування позивача, наявності або відсутності відповідних асигнувань, а також не містить висновку про те, що Національний університет оборони України мав реальну можливість виконати судове рішення у встановлений строк, але безпідставно цього не зробив.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що позивач вчиняв дії, спрямовані на виконання судового рішення від 10.10.2024р по справі №520/20041/24.

Так, станом на 03.03.2025 Університетом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 частково виконано, а саме включено ОСОБА_1 до наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 03.03.2025 № 62 щодо виплати суми, необхідної для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду.

Так як Університет не є розпорядником бюджетних коштів, з метою своєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, для виділення кошторисних призначень, 08.07.2025 вих № 182/3/954 направлено на адресу начальника забезпечувального фінансового органу (Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України) основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на липень 2025 року. В подальшому, щомісячно направлялись до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення.

Також Платіжною інструкцією N 1383 (внутрішній номер 497311156) від 26 березня 2026 року Платником НУОУ Отримувачу ОСОБА_1 виплачено сума 349327,04 грн, призначення платежу 2101020;2112;Перер.компенс.грош.забезп.в/сл Середи Ю.О. ІПН2938622631 зг.ріш.Харків.окружн.адмін.суду від 10.10.2024р по справі №520/20041/24;**1/2;2112.011;**. Дата виконання "27" березня 2026 року 17:22:19, підтверджено фактичне виконання судового рішення в частині виплати нарахованих коштів.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що невиконання судового рішення у справі № 520/20041/24 в частині фактичної виплати коштів зумовлене не бездіяльністю або ухиленням позивача від виконання судового рішення, а відсутністю належного бюджетного фінансування.

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на 25.03.2026 у позивача були наявні відповідні бюджетні асигнування та реальна можливість здійснити виплату за судовим рішенням, однак позивач безпідставно не вчинив таких дій.

Також відповідачем не доведено, що державним виконавцем до винесення постанови про накладення штрафу було витребувано додаткові пояснення або документи щодо причин невиконання рішення, перевірено обставини бюджетного фінансування, а також встановлено відсутність об`єктивних перешкод для виконання судового рішення.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи постанову від 25.03.2026 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, фактично ототожнив сам факт невиконання судового рішення з невиконанням без поважних причин, що не відповідає змісту статей 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що накладення штрафу на боржника у такій категорії справ має правове значення лише за умови, якщо невиконання рішення залежало від волі боржника та останній мав реальну можливість виконати судове рішення у встановлений строк. За відсутності відповідних бюджетних асигнувань штраф не усуває об`єктивної перешкоди для виконання судового рішення та не сприяє виділенню бюджетних коштів.

У спірних правовідносинах позивач довів, що ним вчинялися залежні від нього дії для виконання судового рішення, а саме здійснено розрахунок належних до виплати сум, повідомлено державного виконавця про обставини виконання рішення, а також фактично виконано рішення суду.

Оцінивши постанову головного державного виконавця від 25.03.2026 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за наведеними критеріями, суд доходить висновку, що вона прийнята без належного з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без оцінки поважності причин невиконання судового рішення, а тому є необґрунтованою та непропорційною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу 10200 грн від 25.03.2026 винесену головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №78607575 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративним позов Національного університету оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Берестейський, буд. 50, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 35008087) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн від 25.03.2026 винесену головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Євгеном Черкасовим в межах виконавчого провадження №78607575.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його підписання суддею.

Суддя Заічко О.В.