Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №520/5525/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р. № 520/5525/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області у звільненні ОСОБА_1 з посади Липецького сільського голови;

- зобов`язати Липецьку сільську військову адміністрацію звільнити ОСОБА_1 з посади Липецького сільського голови та вжити заходів щодо проведення остаточного розрахунку та видачі трудової книжки;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку з 11 лютого 2026 року до дня фактичного проведення розрахунку, виходячи з середньоденного заробітку у розмірі 1202,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області у звільненні ОСОБА_1 з посади Липецького сільського голови, є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі – позивач) на підставі рішення Липецької сільської ради Харківського району (далі – Липецька сільська рада або відповідач 1) від 24.11.2020 та розпорядження Липецької сільської ради від 25.11.2020 приступив до виконання повноважень Липецького сільського голови Харківського району Харківської області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 01.10.2022 р. № 680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області» було утворено Липецьку сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області.

Розпорядженням Президента України № 236/2022-рп від 04.10.2022 ОСОБА_1 призначено начальником Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (далі – Липецька СВА або відповідач 2).

Згідно з розпорядженням Липецького сільського голови від 06.12.2022 № 79-к «Про відбуття у відпустку без збереження заробітної плати на період здійснення повноважень начальника Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області» Липецький сільський голова Слабченко Олексій Миколайович відбув у відпустку без збереження заробітної плати, передбачену ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 07.12.2022 на період здійснення ним повноважень начальника Липецької СВА.

Виконання обов`язків тимчасово відсутнього Липецького сільського голови розпорядженням від 06.12.2022 № 42-од було покладено на секретаря виконавчого комітету Липецької сільської ради.

Таким чином повноваження Липецького сільського голови були тимчасово зупинені на період здійснення ним повноважень начальника Липецької СВА.

Згідно з розпорядженням Президента України від 21.05.2025 № 60/2025 рп «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області» та розпорядженням начальника Липецької сільської військової адміністрації «Про припинення повноважень начальника Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області Олексія Слабченка» від 22.05.2025 № 11-к позивача було звільнено з посади начальника Липецької СВА, відповідний запис внесено до трудової книжки.

Оскільки повноваження позивача як Липецького сільського голови були зупинені на період виконання ним повноважень начальника Липецької СВА, позивач 03.06.2025 звернувся до начальника Липецької СВА із заявою про складення повноважень Липецького сільського голови.

У відповідь на заяву позивача відповідач 2 листом від 11.06.2025 № 959 повідомив, що повноваження Липецького сільського голови були достроково припинені з дня набрання чинності Указом Президента України від 01 жовтня 2022 року № 680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області», а повторне припинення повноважень сільського голови чинним законодавством України не передбачено.

Позивач повторно звернувся до відповідачів із заявою від 11.02.2026, в якій виклав прохання припинити його повноваження як Липецького сільського голови та вжити заходів, передбачених ст. 47 КЗпП України, а саме провести розрахунок та внести запис про звільнення до трудової книжки, яку видати йому особисто.

Листом від 16.02.2026 № 26 відповідачем 2 було повідомлено, що повноваження Липецького сільського голови були достроково припинені з дня набрання чинності Указом Президента України від 01 жовтня 2022 року № 680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області», а повторне припинення повноважень сільського голови чинним законодавством України не передбачено.

В обґрунтування своєї відповіді відповідач 2 посилається на приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині дострокового припинення повноважень сільського голови.

Вважаючи, що така позиція відповідачів є протиправною відмовою у звільненні позивача як Липецького сільського голову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII).

Частиною першою статті 4 Закону № 389-VIII визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 389-VIII рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. (частина восьма статті 4 Закону № 389-VIII).

Частиною першою статті 15 Закону № 389-VIII визначено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Повноваження військових адміністрацій населених пунктів на відповідній території регламентовані частиною другою та частиною шостою статті 15 Закону № 389-VIII.

Згідно частини другої статті 10 Закону № 389-VIII, у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (абзац одинадцятий);

посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (абзац тринадцятий).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом третім статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Приписами ст. 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною п`ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 79 Закону № 280/97- ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених в абзаці другому частини другої цієї статті, - з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) (пункт 3-1 частини одинадцятої статті 79 Закону № 280/97-ВР).

З вищевказаних положень законодавства слідує, що у разі введення воєнного стану у зв`язку із збройною агресією рф у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково в силу вимог закону.

Норми статті 79 Закону №280/97-ВР є чинними, неконституційними не визнані, тому є обов`язковими для застосування усіма суб`єктами відповідних правовідносин.

Указ Президента України від 01.10.2022 р. № 680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області», яким утворено Липецьку сільську військову адміністрацію Харківського району Харківської області, набрав чинності 01.10.2022 року (тобто із дня його публікації).

Розпорядженням Президента України № 236/2022-рп від 04.10.2022 ОСОБА_1 призначено начальником Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області.

16 листопада 2022 року Верховною Радою України прийнята постанова № 2777-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", якою передбачено, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальники Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району, Куньєвської, Оскільської сільських, Борівської селищної, Балаклійської, Ізюмської міських військових адміністрацій Ізюмського району, Кіндрашівської, Петропавлівської сільських, Великобурлуцької, Дворічанської селищних та Куп`янської міської військових адміністрацій Куп`янського району, Вільхівської, Липецької, Циркунівської сільських, Роганської селищної та Дергачівської міської військових адміністрацій Харківського району, Малинівської, Печенізької, Чкаловської селищних, Вовчанської та Чугуївської міських військових адміністрацій Чугуївського району Харківської області:

крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів;

можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Відповідно, з 01.10.2022 року повноваження Слабченка О.М. як сільського голови достроково припинені в силу вимог пункту 3-1 частини одинадцятої статті 79 Закону №280/97-ВР.

Тобто, з 01.10.2022 року повноваження Липецького сільського голови припинені і Позивач не мав жодних правових підстав продовжувати обіймати цю посаду, отримувати заробітну плату чи видавати будь-які розпорядження як сільський голова. Водночас, чинне законодавство України не передбачає можливості подальшого перебування посадової особи місцевого самоврядування на посаді (продовження (збереження) трудових відносин) у разі припинення повноважень з будь-яких підстав.

Позиція Позивача в частині того, що будь-яких окремих розпорядчих актів про припинення його повноважень як сільського голови не приймалось є безпідставною та необґрунтованою, оскільки на законодавчому рівні жодного закріплення щодо видачі окремого розпорядження щодо припинення повноважень сільського голови, не унормовано. Водночас, навіть у разі потреби у такому розпорядчому акті, оформити його, як і власне звільнення, мав саме Позивач, оскільки у зазначений період часу особисто він обіймав посаду сільського голови, а згодом тривалий час (до травня 2025 року) перебував на посаді Начальника Липецької сільської військової адміністрації.

Щодо посилання Позивача на висновки постанови Верховного Суду у справі № 320/4999/21 від 08.01.2026, суд зазначає, що у вказаній справі Верховний Суд досліджував обґрунтованість прийняття окремої ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, винесеної під час розгляду справи про звільнення заступника голови селищної ради та дійшов висновку, що утворення військової адміністрації саме по собі не припиняє повноважень місцевої ради та її посадових осіб. Підставою для такого припинення є виключно постанова Верховної Ради України про покладення повноважень ради на військову адміністрацію.

У справі № 320/4999/21 суд встановив, що така постанова Верховної Ради України стосовно Гостомельської селищної ради не приймалась, тому суд дійшов висновку, що повноваження Гостомельської селищної ради не припинилися.

Водночас, для розгляду даної справи № 520/5525/26 є важливим прийняття Верховною Радою України постанови від 16 листопада 2022 року № 2777-IX «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", якою передбачено, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Липецької сільської військової адміністрації Харківського району, серед інших начальників адміністрацій перелічених у Постанові, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження відповідної сільської ради, її виконавчого комітету, відповідного сільського голови тощо.

Таким чином, повноваження Липецької сільської ради та сільського голови Липецької сільської ради були покладені на начальника військової адміністрації.

Крім того, спір у справі № 320/4999/21 стосувався звільнення заступника голови ради (не виборної посадової особи), а не сільського голови, повноваження якого припиняються за спеціальною процедурою (ст. 79 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, фактичні обставини у справі № 320/4999/21 кардинально відрізняються від обставин даної справи, але висновки Верховного Суду у вказаній постанові підтверджують правильність правової позиції Відповідача 2 щодо припинення повноважень Липецького сільського голови та Липецької сільської ради у зв`язку із утворенням Липецької сільської військової адміністрації та прийняттям Верховною Радою України постанови від 16 листопада 2022 року № 2777-IX.

Щодо правовідносини у справі № 620/7714/22 (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 року), на висновки в якій також посилається Позивач, суд зазначає, що предмет розгляду інший - визнання протиправним та скасування рішення про відмову від 22.09.2022 у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Голована Олексія Григоровича.

Окрім того, у вказаній справі мова йде про особливості діяльності відповідної обласної та/або районної ради та перехід їх повноважень до військових адміністрацій, що відрізняється від предмета дослідження у межах даної справи як за характером правовідносин, так і суб`єктами владних повноважень, оскільки діяльність сільських рад та їх голів має значні відмінності від обласних та/ або районних рад в силу приписів чинного законодавства.

Таким чином, наведена Позивачем судова практика (окрім постанови Верховного Суду у справі № 320/4999/21 від 08.01.2026) не є релевантною до спірних правовідносин ані за суб`єктним складом, ані за предметом дослідження, що, відповідно, виключає подібність правовідносин та не є підставою для застосування до спірних правовідносин.

Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду справи № 917/1568/19 в ухвалі від 18.08.2020 року зробив правовий висновок про те, що «..подібність правовідносин, означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Враховуючи вказаний правовий висновок суду касаційної інстанції по справі підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду у разі, якщо справи є аналогічними за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими фактичними обставинами, та правовідносини регламентуються однаковими правовими нормами».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, висновки Верховного Суду у постанові у справі № 320/4999/21 від 08.01.2026 підтверджують правильність правової позиції Відповідача 2 щодо припинення повноважень Липецького сільського голови та Липецької сільської ради у зв`язку із утворенням Липецької сільської військової адміністрації та прийняттям Верховною Радою України постанови від 16 листопада 2022 року № 2777-IX.

Посада сільського голови первинно не була включена у тимчасову структуру виконавчих органів Липецької сільської ради та тимчасовий штатний розпис виконавчих органів Липецької сільської ради за 2022-2024 роки, а включення такої посади лише у 2025 році (році звільнення Позивача з посади начальника військової адміністрації) вказує на зловживання Позивачем своїм службовим становищем.

За приписами ч.9 ст. 9 Закону № 389-VIII, у разі затвердження сільським, селищним, міським головою тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради для працівників, посади яких не включені до тимчасової структури, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду.

Рішення про затвердження тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради втрачає чинність не пізніше ніж через 30 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо ним не встановлено більш ранній строк втрати чинності.

Жодного з цих заходів ОСОБА_1 щодо себе як сільського голови не вчиняв.

Так, розпорядженнями Начальника Липецької сільської військової адміністрації Слабченка Олексія від 08.12.2022 № 10-од, від 26.01.2023 № 14-од, 24.11.2023 № 383-од, від 25.04.2024 № 325-од, від 25.04.2024 № 414-од, від 26.08.2024 № 638-од, від 25.11.2024 № 804-од, від 31.01.2026 № 49-од, від 28.02.2025 № 110-од, від 30.04.2025 № 240-од затверджено тимчасову структуру виконавчих органів Липецької сільської ради та тимчасовий штатний розпис виконавчих органів Липецької сільської ради, куди посада сільського голови не включена.

Таким чином, з жовтня 2022 року (з дати, коли повноваження Позивача як сільського голови мали бути припинені) і протягом усього 2023– 2024 років посада «сільського голови» не існувала у тимчасовій структурі виконавчих органів ради. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 , як сільському голові, посаду якого не включено до тимчасової структури, мав бути оголошений простій або здійснено його переведення на рівнозначну чи нижчу посаду, що, однак, не мало місця у даному випадку і така ситуація відповідала нормам законодавства, оскільки повноваження сільського голови припинені.

Однак жодних дій щодо оголошення простою або переведення на іншу посаду ОСОБА_1 щодо себе не вчинив.

Натомість, як вбачається із інформації про заробітну плату ОСОБА_1 , останній продовжував отримувати заробітну плату у жовтні та листопаді 2022 року саме як сільський голова, незважаючи на те, що повноваження Позивача, як сільського голови, були припинені ще 01.10.2022 року, що свідчить про безпідставне збагачення за рахунок коштів місцевого бюджету.

Окрім того, Позивач, незважаючи на вищевикладене, у грудні 2022 року підписав розпорядження про відбуття у відпустку без збереження заробітної плати, що вказує на зловживання Позивачем службовим становищем.

Поряд з цим, розпорядженнями Начальника Липецької сільської військової адміністрації Слабченка Олексія від 31.01.2025 року № 49-од, від 28.02.2025 року № 110-од, від 30.04.2025 року № 240-од затверджено тимчасову структуру виконавчих органів Липецької сільської ради та тимчасовий штатний розпис виконавчих органів Липецької сільської ради, куди також включено посаду сільського голови із зазначенням структури заробітної плати, включаючи надбавку за вислугу років, доплату за ранг, надбавку згідно постанови КМУ № 268 від 09.03.2006.

Тобто, у 2025 році ОСОБА_1 , використовуючи повноваження начальника військової адміністрації, «повернув» посаду сільського голови у штатний розпис та тимчасову структуру органу виконавчої влади Липецької сільської ради без попереднього виведення з простою, що вказує на зловживання Позивачем владними повноваженнями.

Таким чином, ОСОБА_1 грубо порушив спеціальні норми законодавства про воєнний стан, проігнорував власні обов`язки як начальника військової адміністрації та свідомо створив умови для незаконного отримання коштів як за посадою сільського голови, повноваження щодо якої є припиненими з 01.10.2022 року, так і за посадою начальника військової адміністрації.

Окрім того, у тимчасову структуру виконавчих органів Липецької сільської ради та тимчасовий штатний розпис виконавчих органів Липецької сільської ради включено також посаду керуючого справами, на якій працювала ОСОБА_3 та на яку, відповідно до розпорядженням Липецького сільського голови від 06.12.2022 № 42-од тимчасово покладено виконання обов`язків відсутнього Липецького сільського голови. ОСОБА_3 була звільнена з роботи розпорядженням №26-к від 16.04.2025 р.

Отже, у 2025 році Позивачем (як начальником військової адміністрації) затверджено заробітну плату як для сільського голови, так і для особи, яка виконує обов`язки сільського голови – керуючого справами, тобто ОСОБА_1 , діючи як начальник військової адміністрації, одночасно затвердив підстави для нарахування заробітної плати двом особам, які виконують обов`язки сільського голови.

Така подвійна оплата однієї посади є очевидним свідченням зловживання владними повноваженнями, нецільового використання бюджетних коштів та грубого порушення вимог законодавства про оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування.

Відтак, такі протиправні дії ОСОБА_1 не лише суперечать нормам чинного законодавства, а й демонструють свідоме ігнорування закону з метою особистого збагачення, а маніпулювання структурою органів місцевого самоврядування є грубим зловживанням владними повноваженнями.

Військова адміністрація, в силу приписів чинного законодавства, не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про припиненням повноважень та звільнення з посади сільського голови.

Військова адміністрація є окремою юридичною особою публічного права (тимчасовим державним органом, утвореним відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), тоді як спірні правовідносини стосуються дострокового припинення повноважень та звільнення Позивача з посади сільського голови Липецької сільської ради (яка є окремою юридичною особою) - виборної посадової особи органу місцевого самоврядування.

Сільський голова перебуває у трудових відносинах саме з сільською радою як юридичною особою - колегіальним представницьким органом територіальної громади, а не з військовою адміністрацією, а тому питання припинення повноважень сільського голови та його звільнення є внутрішнім питанням юридичної особи - сільської ради, а не військової адміністрації.

Відповідно до приписів стаття 15 Закону № 389-VIII, у разі утворення військової адміністрації населеного пункту та прийняття Верховною Радою України відповідного рішення, Начальник військової адміністрації може здійснювати повноваження сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови.

Тобто, законодавцем прямо передбачає виконання цих повноважень саме Начальником військової адміністрації, а не самою військовою адміністрацією, а тому будь-які рішення щодо звільнення працівників сільської ради приймаються Начальником військової адміністрації від імені сільської ради, а не від імені військової адміністрації в цілому.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідачів середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно до ч.1 ст. 117 Кодексу законів про працю: У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що механізм стягнення середнього заробітку, урегульований ст.ст. 116, 117 КЗпП України, підлягає до застосування у разі, коли працівника уже звільнено роботодавцем та роботодавцем порушено строки розрахунку з працівником при його звільненні.

Однак, у даному випадку жодних належних та допустимих доказів звільнення Позивача саме 11 лютого 2026 року Позивачем не надано, відтак і підстави для застосування зазначених норм відсутні.

Крім того, як вже зазначалося вище, Позивач, як сільський голова, не перебував у трудових відносинах з Відповідачем 2.

Таким чином, підстави для стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні, відсутні, а позовні вимоги у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, з 01.10.2022 року повноваження Позивача як сільського голови припинилися в силу прямого припису закону (п. 3-1 ч. 11 ст. 79 Закону № 280/97-ВР у системному зв`язку зі ст. 4, ч. 2 ст. 10 Закону № 389-VIII). Подальше «оформлення» такого припинення окремим розпорядженням не вимагається, оскільки припинення відбулося в силу закону, що спростовує протилежне твердження Позивача.

Законодавцем не передбачено, що для настання правових наслідків припинення повноважень (з 01.10.2022) необхідно додатково видавати наказ чи вносити запис у трудову книжку. Відсутність таких формальностей не скасовує факту припинення повноважень, передбаченого законом.

При цьому, частина 2 статті 10 Закону № 389-VIII не суперечить наведеному, а навпаки - є його логічним продовженням. Вказана норма передбачає, що Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що начальник військової адміністрації здійснює повноваження сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови.

Таким чином:

припинення повноважень сільського голови відбувається з дня Указу Президента (п. 3-1 ч. 11 ст. 79 Закону № 280/97-ВР);

здійснення цих самих повноважень переходить до начальника військової адміністрації з моменту прийняття відповідної постанови Верховної Ради України.

Отже, це не «тимчасове виконання функцій паралельно» зі збереженням статусу сільського голови, а повна заміна суб`єкта здійснення повноважень, що спрямовано на уникнення подвійного керівництва органом місцевого самоврядування, що суперечить статті 19 Конституції України (органи влади діють лише в межах повноважень, передбачених законом) та принципам правового режиму воєнного стану.

У даному випадку, здійснення повноважень начальником військової адміністрації є прямим правовим наслідком припинення повноважень сільського голови, а не альтернативним варіантом.

У випадку, якби законодавець хотів зберегти статус сільського голови, він би прямо передбачив «тимчасове покладення додаткових повноважень» (як це зроблено, наприклад, щодо секретаря ради чи депутатів). Натомість у ст. 79 Закону № 280/97-ВР чітко вказано: особа звільняється з посади.

Посилання Позивача на п. 2-1 ст. 28 Закону № 389-VIII є безпідставним, оскільки ця норма стосується спеціальних випадків на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і не виключає застосування загального механізму, передбаченого ст. 79 Закону № 280/97-ВР для територій Харківської області.

Статус сільського голови в Україні є спеціальним публічно-правовим статусом виборної посадової особи місцевого самоврядування, а не абстрактним «перебуванням на посаді» без реалізації визначених законом функцій. Відповідно до статей 12, 42, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова здійснює повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет ради, головує на пленарних засіданнях ради, підписує її рішення та розпорядження у межах компетенції, а припинення його повноважень допускається лише у випадках і порядку, прямо визначених законом. Отже, чинне законодавство України не передбачає самостійної правової конструкції «перебування на посаді сільського голови без здійснення повноважень сільського голови» як окремого статусу, режиму служби чи виду проходження служби в органах місцевого самоврядування, а також режиму роботи, у розумінні трудового права, такого «сільського голови», як то призупинення трудового договору, простій тощо. Водночас, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, що унеможливлює визначення обсягу повноважень посадової особи місцевого самоврядування на власний розсуд такої посадової особи.

Після прийняття Верховною Радою України рішення відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження сільського голови, сільської ради та її виконавчого комітету здійснює начальник військової адміністрації. Тобто законодавець прямо визначив іншого суб`єкта здійснення цих повноважень на період дії спеціального правового режиму. За таких умов твердження позивача про нібито подальше «перебування на посаді сільського голови» у звичайному службовому режимі без здійснення передбачених законом повноважень не ґрунтується на жодній нормі права. Оскільки повноваження сільського голови в силу спеціального закону здійснює начальник військової адміністрації, то відсутні правові підстави вважати, що інша особа паралельно продовжує перебувати на цій посаді як діючий носій відповідних владних функцій.

Більше того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Тому визнання за позивачем статусу особи, яка нібито «перебуває на посаді сільського голови», але не здійснює жодного з передбачених законом повноважень сільського голови, не перебуває у іншому прямо встановленому законом режимі, фактично означало б створення судом нового правового статусу, який не передбачений чинним законодавством. Такий підхід суперечив би конституційному принципу законності та спеціальному регулюванню, встановленому Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Липецької сільської ради Харківського району Харківської області (вул. Покровська, буд. 5, с. Липці, Харківський район, Харківська область, 62414, ЄДРПОУ 04396615), Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (вул. Покровська, буд. 5, с. Липці, Харківський р-н, Харківська обл., 62414, ЄДРПОУ 44707228) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов