Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №520/18944/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р. №520/18944/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №263040019526 від 02.02.2026 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів до пільгового стажу по Списку №2 з 01.04.1997 року по 30.10.2018, починаючи з 26.01.2026 року;

3. Встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Харківській області щодо виконання рішення суду;

В обґрунтування позову позивачем вказано, що рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №263040019526 від 02.02.2026 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 досягла свого пенсійного віку та 26.01.2026 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №263040019526 від 02.02.2026 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 зазначено, що до пільгового стажу за списком №2 не зараховано періоди роботи згідно довідки № 01 від 16.01.2026 та уточнюючої довідки від 22.01.2026, оскільки довідки не відповідають додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Щодо правомірності не зарахування до пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності позивача, суд зазначає таке.

Так, відповідно до довідки Філією "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" № 01 від 16.01.2026, ОСОБА_1 працювала у період з 01.04.1997 по 05.04.2012 - на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку.

Також відповідно до уточнюючої довідки Київської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 22.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 працювала у період з 06.04.2012 по 30.10.2018 - на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку 1 класу.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що під час звернення за призначенням пенсії 26.01.2026 позивачем до Пенсійного фонду було надано уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії № 01 від 16.01.2026, яка видана Філією "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" та уточнюючу довідку від 22.01.2026, яка видана Київською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

При цьому, на переконання суду, надані позивачем довідки у повній мірі містили усю необхідну інформацію для підтвердження пільгового періоду трудового стажу, проте відповідач зазначені довідки не врахував з формальних підстав.

Так, відмова відповідача у неврахуванні уточнюючої довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії № 01 від 16.01.2026, яка видана Філією "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" та уточнюючу довідку від 22.01.2026, яка видана Київською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" є необгрунтованою.

Суд зазначає, що в уточнюючій довідці про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії № 01 від 16.01.2026, яка видана Філією "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" та уточнюючій довідці від 22.01.2026, яка видана Київською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" міститься інформація про періоди роботи, посаду, на підставі чого така посада відноситься до робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відмова у призначенні пенсії з зазначених підстав не відповідає принципам співмірності, оскільки несуттєві недоліки призвели до того, що позивачу було відмовлено у пенсійному забезпеченні взагалі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень мав право провести перевірку достовірності видачі довідки виданої Філією "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" та довідки виданої Київською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", як і мав право вимагати від зазначених підприємств до оформлення таких довідок, проте такими правами не скористався, а лишив такий тягар на позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що при розгляді заяви про призначення пенсії від 26.01.2026, відповідачем протиправно не враховано спірні періоди до пільгового стажу роботи позивача, який підтверджений довідками Філії "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" № 01 від 16.01.2026 та Київською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" від від 22.01.2026.

Окрім того, на особу не можна перекладати тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у його первинних документах за обліковим стажем та нарахуванням заробітної плати на конкретну посаду, яку використовував позивач у той чи інший період роботи у підприємстві за наявністю належного номера оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, після цього працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свій час неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для офіційного подання заявника його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про надання пенсії за віком на пільгових умовах

За наведених підстав суд приходить до висновку про необгрунтованість прийнятого рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №263040019526 від 02.02.2026 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та наявність підстав для його скасування.

Як наслідок, суд зазначає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1997 по 05.04.2012 відповідно до уточнюючої довідки Філії "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" № 01 від 16.01.2026, та період з 06.04.2012 по 30.10.2018 відповідно до уточнюючої довідки Київської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Щодо позовних вимог Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких підстав, виходячи за межі позовних вимог, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо вимог встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Харківській області щодо виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приписи ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у п. 4-1 ч. 6 ст. 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №263040019526 від 02.02.2026 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1997 по 05.04.2012 відповідно до уточнюючої довідки Філії "Центральна станція зв`язку" АТ "Українська залізниця" № 01 від 16.01.2026, та період з 06.04.2012 по 30.10.2018 відповідно до уточнюючої довідки Київської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Пасечнік О.В.