Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №520/5704/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 серпня 2026 р. справа № 520/5704/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411379-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік - 48789,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411378-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 49515,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411377-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 31432,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411818-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік - 52854,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411817-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік - 53641,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627208-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 43874,95 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627210-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 55291,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627212-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік - 54481,05 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141470-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік - 46494,35 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141471-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік - 58592,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141468-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік - 57733,65 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №0009555-1305-2040 від 17.09.2025 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91887,14 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення керівника Головного управління ДПС у Харківській області від 13.10.2026 №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 на загальну суму 493920,11 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис №32206191 від 14.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 згідно з актом опису майна №2968/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, розмір основного зобов`язання 493920,11 грн., строком до 14.10.2030;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та судовий збір в розмірі 5486,57 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді Біленського О.О. у відпустці з 13.07.2026 по 28.07.2026.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є засновником ФГ " ОСОБА_2 ", а також фізичною особою-підприємцем з 2016 року. У власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6323585500:04:001:0872, площею 2 га, що розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. На вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення, власником яких є позивач: нежитлове приміщення - корівник рамний, площею 1650,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1198102763235, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83437267 від 27.03.2017; нежитлове приміщення - малий комбікормовий цех зі складом №2, площею 1626,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1198102763235, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №211487060 від 05.06.2020; нежитлове приміщення - зерносховище, площею 1652,80 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199518863235, дата реєстрації 19.03.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5005772660207 від 12.03.2026. Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, в частині визначення суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021-2024 роки в розмірі 552701,30 грн., є протиправними, а тому, підлягають скасуванню. Враховуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, відповідно є протиправними та підлягають скасуванню податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №0009555-1305-130502040 від 17.09.2025 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91887,14 грн., а також рішення керівника Головного управління ДПС у Харківській області від 13.10.2026 №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_3 на загальну суму 493920,11 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що ГУ ДПС вважає, що позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника та помилково себе ним вважає. Наявність у користуванні ФГ «Колесніков А.І.» земельних ділянок та нежитлових будівель, які належать на праві власності позивачу, як фізичній особі, не може ототожнюватися із сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Отже, позивачем не надано жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначеного об`єкта нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності та не доведено, що він є сільськогосподарським товаровиробником, що є однією з необхідних умов для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, ГУ ДПС зазначає, що правовою підставою для звільнення сільськогосподарського товаровиробника від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правовий статус як власника так і будівлі. Отже, у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Контролюючим органом 26.09.2024, 31.10.2024 та 14.05.2025 винесено податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач у визначені строки не сплатив податкове зобов`язання. Після чого, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, контролюючий орган надіслав позивачу податкову вимогу. Внаслідок зазначеного контролюючим органом винесено акт про опис майна від 13.10.2025 №2968/20-40-13-05-19. Водночас, на теперішній час за позивачем обліковується податковий борг. Таким чином, здійснення заходів щодо виведення майна з-під податкової застави та виключення його з реєстрів не вбачається за можливе, оскільки це суперечить вимогам ст. 93 ПКУ.

У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що у його власності є три нежитлові будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023. Також, зазначені будівлі позивач використовує за цільовим призначенням у господарській діяльності та не здає в оренду, лізинг та позичку. Факт того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6323585500:04:001:0872 розташовані нежитлова будівля сільськогосподарського призначення рамний - корівник загальною площею 1650,50 за адресою Харківська область, Богодухівський район, с. Козіївка вулиця Слобожанська, будинок 2-Т, а також нежитлова будівля сільськогосподарського призначення - малий комбікормовий цех зі складом №2, загальною площею 1626,30 м2 за адресою АДРЕСА_2 було встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №520/18833/21. Позивач звертає увагу, що відповідач не надав доказів використання позивачем належних йому нежитлових приміщень сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням та/або здачу зазначених будівель в оренду, лізинг чи позичку. Натомість, ФГ "Колесніков А.І." використовувало протягом 2021-2024 років нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення - зерносховище загальною площею: 1652,80 м2 за адресою Харківська область, Богодухівський район, с. Козіївка вулиця Слобожанська, будинок 2-У з метою зберігання вирощеного врожаю. Так, з поданої звітності 4-сг та 29-сг вбачається, що господарство займається збором та вирощуванням сільськогосподарської продукції, яку потрібно десь зберігати і таким місцем є зерносховище загальною площею: 1652,80 м2 за адресою Харківська область, Богодухівський район, с. Козіївка вулиця Слобожанська, будинок 2-У. Врахувати доводи, викладені у відповіді на відзив та поданий позов, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за податковою адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Богодухівська ДПІ).

Позивач є засновником ФГ "Колесніков В.А".

Видами діяльності за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 03.12 Прісноводне рибальство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6323585500:04:001:0872, площею 2 га, що розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Технічних паспортів та Витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у власності ОСОБА_1 перебувають:

- нежитлова будівля сільськогосподарського призначення - малий комбікормовий цех зі складом №2, загальною площею 1626,30 м2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля сільськогосподарського призначення - зерносховище загальною площею 1652,80 м2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля сільськогосподарського призначення - корівник рамний загальною площею 1650,50 за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, факт розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6323585500:04:001:0872 нежитлових приміщень, власником яких є позивач, а саме: корівник рамний, площею 1650,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; малий комбікормовий цех зі складом №2, площею 1626,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 у справі №520/18833/21.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №2411379-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 48789,00 грн.;

- №2411378-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 49515,00 грн.;

- №2411377-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 31432,80 грн.;

- №2411818-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 52854,75 грн.;

- №2411817-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 53641,25 грн.;

- №2627208-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 43874,95 грн.;

- №2627210-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 55291,75 грн.;

- №2627212-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 54481,05 грн.;

- №0141470-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 46494,35 грн.;

- №0141471-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 58592,75 грн.;

- №0141468-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 57733,65 грн.

Також, 17.09.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу №0009555-1305-2040, якою позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91887,14 грн.

13.10.2025 керівником Головного управління ДПС у Харківській області прийнято рішення №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення податковим керуючим Головного управління ДПС у Харківській області Тяло Мариною 13.10.2025 складено Акт №2968/20-40-13-05-19 опису майна.

Відповідно до наведеного акта, опис майна проведено на все майно боржника на суму податкового боргу, а також майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, з урахуванням обмежень, зазначених у пункті 87.3 статті 87 ПК України, на загальну суму 493920,11 грн.

14.10.2025 реєстратором Біліченко О.В. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження за №32206191, тип обтяження: податкова застава, об`єкт обтяження: Акт опису майна від 13.10.2025 №2968/20-40-13-05-19, розмір основного зобов`язання 493920,11 грн., що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави) №101724188 від 24.02.2026.

Вважаючи протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу платника податків, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування, а саме:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-VIII підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; іншими видами: неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, прісноводне рибництво (аквакультура), прісноводне рибальство, допоміжна діяльність у рослинництві, вирощування інших однорічних і дворічних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлені судом обставини справи, позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19 та від 21.10.2020 у справі №520/8580/18.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №2411379-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 48789,00 грн.; №2411378-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 49515,00 грн.; №2411377-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 31432,80 грн.; №2411818-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 52854,75 грн.; №2411817-2412-2017-UA63020090000096294 від 26.09.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 53641,25 грн.; №2627208-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 43874,95 грн.; №2627210-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 55291,75 грн.; №2627212-2412-2017-UA63020090000096294 від 31.10.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 54481,05 грн.; №0141470-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 46494,35 грн.; №0141471-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 58592,75 грн.; №0141468-2412-2004-UA63020090000096294 від 14.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 57733,65 грн. - є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

У зв`язку з тим, що в межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №0009555-1305-2040 від 17.09.2025 про сплату податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91887,14 грн., також є протиправною та підлягає скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення керівника Головного управління ДПС у Харківській області від 13.10.2026 №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 на загальну суму 493920,11 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 та пункту 89.1 статті 89 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків активи платника, який має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 ПК України).

Оскільки податковий борг у позивача не виник з наведених вище підстав, податкові повідомлення-рішення та податкова вимоги, на підставі яких позивачу визначено грошове зобов`язання, визнані судом протиправними та скасовані в межах розгляду цієї справи, право податкової застави також не виникло, а тому рішення керівника Головного управління ДПС у Харківській області від 13.10.2026 №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис №32206191 від 14.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 згідно з актом опису майна №2968/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, розмір основного зобов`язання 493920,11 грн., строком до 14.10.2030, суд зазначає наступне.

Пунктом 89.8 статті 89 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Судом встановлено, що 14.10.2025 на підставі акту опису майна від 13.10.2025 №2968/20-40-13-05-19 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис за №32206191 про обтяження майна ОСОБА_1 згідно з актом опису майна №2968/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, розмір основного зобов`язання 493920,11 грн. Термін дії обтяження до 14.10.2030.

Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.

Відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Пунктом 93.2 статті 93 ПК України передбачено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 12.11.2019 у справі №826/22115/15, від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 13.05.2020 у справі №826/7273/18, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16, від 23.10.2023 у справі №826/5102/17) акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.

Враховуючи викладене, оскільки у податкового органу були відсутні законодавчо визначені передумови для прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу №2673/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, на підставі якого складено акт опису майна №2968/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, то внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційного запису за №32206191 на підставі такого акту опису майна здійснено податковим органом неправомірно, а тому такий запис підлягає виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу суду надано: Договір №01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25.02.2026, укладений між Адвокатським бюро "ОЛЕНИ ПАНЧЕНКО" в особі керуючого Панченко Олени Олександрівни та Колесніковим Валерієм Анатолійовичем; Ордер серії ВІ №1364436 на надання правничої допомоги Колеснікову Валерію Анатолійовичу у Харківському окружному адміністративному суді адвокатом Панченко Оленою Олександрівною; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору Договір №01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25.02.2026; Рахунок №01/26 від 16.03.2026 на оплату послуг за надання правничої допомоги згідно Договору №01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25.02.2026 на загальну суму 20000,00 грн.; Платіжна інструкція №@2PL552878 від 28.04.2026 та №22253697К від 17.03.2026 про сплату ОСОБА_1 АБ "ОЛЕНИ ПАНЧЕНКО" послуг за надання правничої допомоги за Договором №01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25.02.2026, Рахунком №01/26 від 16.03.2026 у загальному розмірі 20000,00 грн.

Суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Даний адміністративний позов не є складним, справа відноситься до справ незначної складності, не потребувала дослідження та підготовки значного обсягу документів, а також справа була розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи.

Враховуючи вищевикладене, а також подані відповідачем заперечення щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень, які містяться у відзиві на позовну заяву, суд доходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 20000,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга №6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, досліджених доказів, а також наданих відповідачем заперечень про відшкодування витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, з урахуванням співмірності, в сумі 3000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат у вигляді сплаченого судового збору здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411379-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 48789,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411378-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 49515,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411377-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 31432,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411818-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 52854,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.09.2024 №2411817-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 53641,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627208-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 43874,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627210-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 55291,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.10.2024 №2627212-2412-2017-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 54481,05 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141470-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 46494,35 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141471-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 58592,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №0141468-2412-2004-UA63020090000096294, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 57733,65 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №0009555-1305-2040 від 17.09.2025 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 91887,14 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення керівника Головного управління ДПС у Харківській області від 13.10.2026 №2673/20-40-13-05-19 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 на загальну суму 493920,11 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис №32206191 від 14.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 згідно з актом опису майна №2968/20-40-13-05-19 від 13.10.2025, розмір основного зобов`язання 493920,11 грн., строком до 14.10.2030.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6221 (шість тисяч двісті двадцять одна) грн. 57 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.