Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №500/3258/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 17 серпня 2026 р.

Справа: №500/3258/26

Суддя: Чепенюк Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3258/26

18 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), у якому з урахуванням редакції позовної заяви, поданої на усунення недоліків, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.05.2026 №192250010905 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.08.1985 по 22.09.2021 у повному обсязі згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1985;

зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.1983 по 04.07.1985 навчання на денній формі навчання в Теребовлянському культурно-освітньому училищі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , виданим загальним навчальним закладом та здійснити перерахунок і виплату пенсії з моменту її призначення.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.05.2026 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Відповідачем не зараховано: період роботи згідно з записами трудової книжки серія НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище, ім`я та по батькові російською мовою не відповідає паспортним даним та дата заповнення трудової книжки внесена іншим чорнилом; період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985 згідно з дипломом серії НОМЕР_4 , оскільки прізвище російською мовою « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 » та по батькові українською « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_4 »; період роботи згідно з архівними довідками №248 від 27.03.2026 та №01-24/01-14 від 20.04.2026, оскільки в довідках не зазначена дата звільнення з роботи; довідка про заробітну плату №192 від 20.04.2026 не взята до уваги, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним; в наказі №35-к від 21.09.2021 по батькові не відповідає паспортним даним.

Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб роботодавця. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ у Вінницькій області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що рішенням від 14.05.2026 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до норм статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Її страховий стаж становить 28 років 6 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано ряд періодів роботи через недоліки написання прізвища та по батькові у трудовій книжці та архівних довідках і інші неточності, а також період навчання теж через недоліки у написанні прізвища.

У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.43-46).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з аргументами представника відповідача з підстав, наведених у позовній заяві, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.81-84).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 06.05.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.63).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 14.05.2026 №192250010905 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У цьому рішенні вказано, що вік заявниці 60 років 1 місяць, страховий стаж становить 28 років 6 місяців 26 днів.

Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, пенсійний вік, визначений частиною першою статтею 26 Закону №1058-ІV, становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статтею 26 Закону №1058-ІV, становить 33 роки. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статтею 26 Закону №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2029 по 31.12.2029 – від 25 до 35 років.

Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані:

періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1985, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище та по батькові російською мовою не відповідає паспортним даним та дата заповнення трудової книжки внесено іншим чорнилом, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;

період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985 згідно диплому НОМЕР_5 від 04.07.1985, оскільки прізвище російською « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 » та по батькові українською « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_4 »;

періоди роботи згідно архівних довідок №248 від 27.03.2026, №434 від 05.05.2026 та довідки №01-24/01-14 від 20.04.2026, оскільки в довідках не зазначена дата звільнення з роботи;

довідка про заробітну плату №193 від 20.04.2026 не взята до уваги, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним;

в наказі №35-к від 21.09.2021 по батькові не відповідає паспортним даним (а.с.69).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом пункту “д” частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.08.1985, яка містить такі записи щодо спірних періодів:

Бережанський відділ культури,

запис №1, 03.08.1985, прийнята на посаду зав. бібліотекою с.Ст.Місто, підстава: наказ №159 від 03.08.1985,

запис №2, 23.05.1988, звільнена з посади в зв`язку з поданою заявою, підстава: наказ №85 «а» від 23.05.1988,

Козівський районний відділ культури,

запис №3, 17.02.1989, прийнята на посаду бібліотекаря відділу обслуговування ЦРБ, підстава: наказ №15 від 17.02.1989,

запис №4, 01.04.1990, переведена на посаду редактора відділу комплектації і обробки літератури ЦБ, підстава: наказ №25 від 29.03.1990,

запис №5, 12.02.1992, переведена на посаду ст. бібліотекаря відділу комплектування і обробки літератури ЦБ, підстава: наказ №13 від 12.02.1992,

запис №6, 01.01.1994, переведена на посаду бібліотекаря відділу обслуговування літератури Козівської районної бібліотеки, підстава: наказ №89 від 30.12.1991,

запис №7, 01.10.2005, відділ культури Козівської райдержадміністрації реорганізовано у відділ культури і туризму Козівської райдержадміністрації, підстава: розпорядження голови Козівської РДА №316 від 01.08.2005,

запис №8, 04.05.2020, відділ культури і туризму Козівської райдержадміністрації перейменовано у відділ культури, сім`ї та молоді Козівської райдержадміністрації, підстава: розпорядження голови Козівської РДА (зі змінами) №283-од від 29.11.2019,

запис №9, 01.01.2021, назву відділу змінено на відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської райдержадміністрації, підстава: рішення 1 сесії VIII скликання №62 від 22.12.2020,

запис №10, 01.01.2021, переведена на посаду бібліотекаря відділу використання і обслуговування літератури Козівської центральної районної бібліотеки, підстава: наказ №23-к від 18.01.2021,

запис №11, 16.04.2021, переведена на посаду бібліотекаря читального залу відділу обслуговування, підстава: наказ №70-к від 16.04.2021,

запис №12, 27.04.2024, назву посади змінено на бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки для дорослих, підстава: рішення 3 сесії Козівської селищної ради №373 від 27041.2021,

запис №13, 22.09.2021, звільнена з займаної посади в зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, підстава: наказ №35-к від 21.09.2021.

Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.50-54).

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.08.1985, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище та по батькові російською мовою не відповідає паспортним даним та дата заповнення трудової книжки внесено іншим чорнилом, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Порядок ведення трудових книжок на момент внесення першого запису до трудової книжки позивача (1979 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку при необхідності вносяться зміни щодо освіти, професії, спеціальності.

Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1985 вбачається, що власником трудової книжки є " ОСОБА_1 " (мовою оригіналу).

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , виданому Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 07.07.2000, зазначено такі відомості про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу російською мовою: « ОСОБА_5 » (а.с.6).

Дійсно мають недоліки в написанні прізвища позивача російською мовою, проте враховуючи інші відомості про особу (дату народження) можна дійти однозначного висновку, що мова йде про одну і ту ж особу.

Суд зауважує, що такі недоліки у трудовій книжці особи не можуть бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1985 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно періоду з 01.01.2004, то з цього часу набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто з цього часу зарахування стажу для обчислення пенсії залежить від сплати страхових внесків, які зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхувальник (роботодавець). При цьому, на переконання суду, працівник не може нести відповідальності за неналежне виконання обов`язку із своєчасності сплати страхових внесків роботодавцем до органу пенсійного фонду. Такі висновки суд робить з аналізу положень Закону №1058-IV.

Так, відповідно до статті 1 цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-IV (далі - Закон №2464-IV), пункту 1 частини другої статті 6 якого передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З огляду на це обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 607/1967/17, згідно якої особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу позивача (а.с.70) до його страхового стажу зараховано лише окремі періоди з 01.01.2004 на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5), (а.с.65 зворот-68).

Водночас вище суд зазначив записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1985 про роботу позивача у спірні періоди з 03.08.1985 по 23.05.1988 в Бережанському відділі культури та з 17.02.1989 по 22.09.2021 в Козівському районному відділі культури.

У відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2004 відображено нарахування роботодавцем заробітної плати, проте в окремих місяцях роботодавець не сплачував страхові внески, через що позивачу й не зараховано страховий стаж в повному обсязі.

Фактично за ці періоди стаж не зарахований через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, при цьому записи трудової книжки підтверджують трудові відносини, а відомості довідки форми ОК-5 - про виплату доходу.

Отож, незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем період роботи з 17.02.1989 по 22.09.2021 в Козівському районному відділі культури (крім вже зарахованих) підлягає зарахуванню до страхового стажу та має враховуватися при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.

При цьому з розрахунку стажу позивача видно, що період роботи з 03.08.1985 по 23.05.1988 в Бережанському відділі культури частково перетинається з періодом трудової діяльності позивача, який вже зарахований відповідачем самостійно з 09.12.1985 по 05.03.1990, а тому суд дійшов висновку про зарахування періоду роботи в Бережанському відділі культури з 03.08.1985 по 08.12.1985.

Також для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надала копію диплому серії НОМЕР_5 від 04.07.1985, виданого ОСОБА_1 (російською мовою " ОСОБА_1 ") про те, що вона в 1983 році вступила до Теребовлянського культурно-освітнього училища і в 1985 році закінчила повний курс названого училища, рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 04.07.1985 їй присвоєно кваліфікацію “бібліотекар” (а.с.55).

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985 згідно з дипломом НОМЕР_5 від 04.07.1985, оскільки прізвище російською « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 » та по батькові українською « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_4 ».

На переконання суду, виявлений відповідачем недолік оформлення диплому позивача не впливає на можливість зарахувати спірний період з 01.09.1983 по 04.07.1985 до страхового стажу, адже оформлення документів в установі, та неналежний порядок заповнення таких, або допущені, помилки чи описки у написанні прізвища особи (зокрема через переклад таких), не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Мова йде про одну й ту ж особу – ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи наявність диплому про закінчення позивачем навчання у Теребовлянському культурно-освітньому училищі, до страхового ОСОБА_1 належить зарахувати відповідний період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.05.2026 №192250010905 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови зарахувати спірні періоди до страхового стажу.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком, то суд зазначає таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 – не менше 33 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 6 місяців 26 днів (а.с.70), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.69).

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 33 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Отже, суд дійшов переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 06.05.2026 про призначення пенсії за віком. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи таку пенсію.

Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 (28.03.1966) достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 29.03.2026, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, бо звернення за пенсією (06.05.2026) відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.05.2026 №192250010905 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2026 про призначення пенсії за віком з 29.03.2026, зарахувавши до її страхового стажу навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985 в Теребовлянському культурно-освітньому училищі та трудову діяльність з 03.08.1985 по 08.12.1985 в Бережанському відділі культури, з 17.02.1989 по 22.09.2021 в Козівському районному відділі культури (за виключенням вже зарахованих періодів).

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ у Вінницькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 19.05.2026 (а.с.20).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.05.2026 №192250010905 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2026 про призначення пенсії за віком з 29.03.2026, зарахувавши до її страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985 в Теребовлянському культурно-освітньому училищі та періоди трудової діяльності з 03.08.1985 по 08.12.1985 в Бережанському відділі культури, з 17.02.1989 по 22.09.2021 в Козівському районному відділі культури (за виключенням вже зарахованих періодів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 серпня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua