Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №460/6945/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Рівне№460/6945/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 14.07.2021, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками № 1 та № 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками № 1 та № 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 21.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця);

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 14.07.2021;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 14.07.2021, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначену станом на березень 2018 року як різницю між сумою індексації, що склалася у цьому місяці, та сумою підвищення грошового забезпечення, з урахуванням фактично виплачених сум.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він у період з 21.09.2016 по 14.07.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вказує, що з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного суду в справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Разом з тим, в спірних періодах складові грошового забезпечення позивача розраховувалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн, тобто встановленого законом на 01.01.2018. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вважає, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, стверджує, що в спірні періоди проходження військової служби відповідач не виплачував йому індексацію, або виплачував в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством. Зокрема, позивач вказує, що відповідач здійснював нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення із застосуванням в якості "базового місяця" грудня 2015 року, а не січня 2008 року. Також покликається на те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення проводилися відповідачем без дотримання вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити повністю.

05.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 при визначенні розміру грошового забезпечення позивача за вказаний період застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2018, що передбачено пунктом 4 постанови України «Про грошове забезпечення Кабінету Міністрів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704. Відтак, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Також зазначив, що нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 21.09.2016 по 28.02.2018 проведено у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням змін внесених, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013. Крім того, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. За таких умов підстав для нарахування індексації-різниці (фіксованої суми) немає. За наведених обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

11.05.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача.

Ухвалою суду від 13.07.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену довідку (інформацію) про розмір виплачених ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 14.07.2021 із зазначенням дати виплати.

16.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані судом документи.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 21.09.2016 по 14.07.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що стверджується копіями витягів із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.09.2016 № 204, від 14.07.2021 № 141 та записами військового квитка серії НОМЕР_2 , дата видачі 19.09.2016.

01.04.2026 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію щодо виплати грошового забезпечення.

Листом від 09.04.2026 за № 56/947 відповідач повідомив про те, що відповідно до рішення Міністерства оборони України від 31.12.2015 № 248/3/171150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Тому з метою проведення подальшої індексації починаючи з січня 2016 року здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 - лютого 2018 років не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилась індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб у цьому періоді. Отже, з урахуванням вказаного, нарахована позивачу індексація за період з січня 2016 року по лютий 2018 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком № 1078 становить 0,00 грн щомісячно. Крім того, оскільки індексація за березень 2018 становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то у відповідності до вимог пункту 5 Порядку № 1078, березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін. для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Таким чином, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.09.2016 по 14.07.2021 проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 здійснювалась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких, інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із використанням для проведення розрахунків тарифних розрядів і коефіцієнтів, визначених у додатках 1, .12, 13, 14 до зазначеної Постанови № 704 та керуючись Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

10.01.1992 введено в дію Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом першим частини першої статтею 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, зокрема, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В свою чергу, додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вказаного нормативно-правового акта було викладено в редакції змін, внесених згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6453805-20#Text) визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Водночас, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Урядом Постанови № 704, так і станом на дату набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції в адміністративній справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704 (29.01.2020), та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про те, що при розв`язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням названого Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Отже, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, суд зазначає, що пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

В свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, протягом 2020-2021 років, відповідно, не містять.

Таким чином, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Тотожна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 14.09.2022 у справі № 500/1886/21, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Наведеними вище висновками суду спростовуються в цілому доводи та твердження відповідача викладені у листі від 09.04.2026 № 56/947 про те, що в силу вимог пункту 4 Постанови № 704 протягом спірного періоду розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу була стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, що складає 1762,00 грн.

Водночас, суд враховує, що пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103.

Пунктом 2 Постанови № 481 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (пункт 3 Постанови № 481).

Таким чином, з 20.05.2023 (дня набрання чинності Постановою № 481) відбулися зміни у нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин і такі зміни передбачають обрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, зокрема військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, з фіксованої суми - 1762,00 грн, і ця сума не пов`язана з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи будь-яким іншим державним соціальним стандартом.

В межах спірних правовідносин щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 Постанова № 481 залишалася чинною, а відтак обов`язковою до виконання відповідачем.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що у період з 29.01.2020 по 14.07.2021 розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача мали визначатися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: установленого Законом № 294-IX станом на 01.01.2020 та Законом № 1082-ІХ станом на 01.01.2021.

При цьому, суд повторює, що відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

За правилами пункту 1 Розділу XXIII "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

При цьому, пунктом 6 Розділу XXIII Порядку № 260 установлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Крім того, згідно з пунктом 1 Розділу XXIV "Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 7 Розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Аналіз положень Розділів V - XХХІI Порядку № 260 вказує на те, що щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому співвідношенні до посадового окладу та/або окладу за військовим (спеціальним) звання.

Відтак, суд звертає увагу на те, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням зумовлює наявність підстав для здійснення перерахунку (донарахування) позивачу усіх інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч.: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.

При цьому, суд враховує, що наявними в матеріалах судової справи копіями довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексації за період з 21.09.2016 по 14.07.2021 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2020 № 220 підтверджується виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та премії.

Натомість, в позовній заяві позивач не наводить жодних обґрунтувань з приводу отримання у спірному періоді проходження служби з 29.01.2020 по 14.07.2021 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, обмежившись лише констатацією висновку про наявність підстав для перерахунку такої допомоги в разі перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Будь-які докази на підтвердження обставин щодо виплати позивачу в період проходження служби з 29.01.2020 по 14.07.2021 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік матеріали судової справи не містять.

Отже, докази порушення права позивача в цій частині відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині шляхом:

визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 29.01.2020 по 14.07.2021 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень Постанови № 704;

зобов`язання відповідача провести нарахування (перерахунок) та виплату позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 14.07.2021 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 21.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця), то суд зазначає наступне.

Положеннями частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Так, відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У свою чергу, підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

При цьому, судом установлено, що частина перша вказаної статті у початковій редакції передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), який набрав чинності 01.01.2016, у частині першій статті 4 Закону № 1282-ХІІ цифри "101" замінено цифрами "103".

Тож, з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга-четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Частиною першою статті 5 Закону № 1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Положеннями частини сьомої статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно частин першої та другої статті 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції до 15.12.2015) передбачалося, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

А нормами пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції до 15.12.2015) було установлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці населення. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі й для військовослужбовців.

Поряд з тим, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови № 1013 внесені зміни, зокрема, до Порядку № 1078. За змістом згаданої вище Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:

здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну "базовий місяць";

зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).

Крім цього, пунктами 1, 3 Постанови № 1013 установлено, зокрема, що:

підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.

Отже, Постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають підстави для висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас, норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача "місяцем підвищення доходу", з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 та від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Разом з тим, до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку № 1078 та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких було установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз наведених положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Внаслідок таких змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття "базовий місяць" та передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Суд зауважує, що для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення висновується із системного аналізу пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож, з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У період з 01.01.2015 до 28.02.2018 схеми посадових окладів військовослужбовців визначались Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Вказана Постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Суд констатує, що від січня 2008 року посадовий оклад за посадою ОСОБА_1 не змінювався, позаяк, доказів на підтвердження протилежного матеріали судової справи не містять.

Останній змінився лише у березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою були установлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Натомість, з матеріалів справи судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 не нараховувала позивачу в період з 21.09.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення з встановленням базового місяця січень 2008 року.

За таких обставин, на переконання суду, військова частина НОМЕР_1 діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому такі дії є протиправними.

Таким чином, для належного захисту порушених прав та інтересів позивача в цій частині слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, тобто січень 2008 року.

Щодо позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати позивачу суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 14.07.2021, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначену станом на березень 2018 року як різницю між сумою індексації, що склалася у цьому місяці, та сумою підвищення грошового забезпечення, з урахуванням, то суд враховує наступне.

Як зазначалося вище судом, з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Це стало підставою для зміни місяця підвищення доходу (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2008 року на березень 2018 року.

Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотки (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

У свою чергу, що стосується "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого терміну не містять.

Цей термін містився у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де наводились приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, Постановою № 1013 вказаний додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і у Порядку № 1078 загалом, поняття "фіксованої" суми індексації не згадується.

Натомість, з 01.12.2015 в абзацах четвертому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про "індексацію-різницю", право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, абзаци третій та четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми "індексації-різниці" мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, зокрема, військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 та від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21.

Таким чином, з огляду на положення абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми "індексації-різниці" за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної позивачу індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення його доходу.

Отже, для правильного вирішення справи, з урахуванням заявлених позивачем вимог, необхідно з`ясувати, чи має останній право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018.

Суд враховує, що для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку № 1078).

А сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати його звільнення зі служби. У такому випадку, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у згаданих вище постановах, яка враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексації за період з 21.09.2016 по 14.07.2021, розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) позивача (без урахування виплат разового характеру) у 2018 році становив:

у лютому – 7542,24 грн;

у березні – 7917,20 грн.

Тобто, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) становив 374,96 грн (7917,20 грн – 7542,24 грн = 374,96 грн).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 01.01.2018 до 30.06.2018 установлювався в розмірі 1762,00 грн.

За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/5, та, виходячи із розмірів індексів споживчих цін у період лютий-березень 2018 року, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, порівняно із місяцем попереднього підвищення доходу (січень 2008 року), складає 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (В) становить 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 % / 100 = 4463,15 грн).

Враховуючи, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року склало 374,96 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року - 4463,15 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року перевищує розмір підвищення його доходу у вказаному місяці.

Таким чином, з огляду на приписи абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання індексації-різниці в сумі 4088,19 грн (4463,15 грн – 374,96 грн = 4088,19 грн) щомісячно, починаючи з 01.03.2018 і до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати його звільнення зі служби.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.03.2018 до 14.07.2021 індексація-різниця грошового забезпечення ОСОБА_1 у вказаних вище розмірах не нараховувалася і не виплачувалася.

Отже, військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 14.07.2021 не врахувала положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 і не навела належних розрахунків та, як наслідок, не підтвердила правомірності своїх дій щодо обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період з урахуванням означених абзаців пункту 5 Порядку № 1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 до 14.07.2021 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 також підлягають до задоволення.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат на сплату судового збору між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то суд враховує наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 цього Кодексу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На виконання вимог частини четвертої статті 134 КАС України позивач подав до суду копії: договору про надання правничої допомоги, акту наданих послуг, детальний опис наданих послуг, ордер про надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах № 810/3806/18, № 810/2816/18, № 810/3806/18, від 22.11.2019 у справі № 810/1502/18.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2026, укладеного між адвокатом Король В.В. та ОСОБА_1 , Адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу Клієнту щодо представництва інтересів Клієнта у Рівненському окружному адміністративному суді за його позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, а також індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2016 по 14.07.2021.

Пунктом 4.1 вказаного Договору визначено, що сторони погодили загальну вартість послуг Адвоката у розмірі 18000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2026 та Додатком до Акту, Адвокатом надано позивачу наступні послуги: підготовлено, підписано та направлено адвокатський запит б/н від 01.04.2026 до військової частини НОМЕР_1 ; проаналізовано надану військовою частиною НОМЕР_1 відповідь на адвокатський запит №56/947 від 09.04.2026, здійснено моніторинг та аналіз чинного законодавства і актуальних правових позицій Верховного Суду, для формування правової позиції у справі; підготовлено, підписано та подано до Рівненського окружного адміністративного суду через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ССІТС позовну заяву від 22.04.2026 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, а також індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2016 по 14.07.2021; проаналізовано відзив на позовну заяву № 56/1195 від 05.05.2026 у справі № 460/6945/26, який надійшов від військової частини НОМЕР_1 ; здійснено моніторинг та аналіз актуальних правових позицій Верховного Суду та чинного законодавства для формування правової позиції у відповіді на відзив, підготовлено, підписано та подано до Рівненського окружного адміністративного і сулу через Електронний кабінет в підсистемі Елеронний суд ЄСГТС відповідь на відзив від 09.05.2026 у справі № 460/6945/26. Загальна вартість наданих послуг складає 18000,00 грн.

Суд зауважує, що справа вирішувалася за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши загальну вартість правових послуг, суд вважає її розмір необґрунтованим, оскільки дана справа є справою незначної складності, по даній категорії справ склалася усталена судова практика.

В свою чергу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлена до відшкодування сума у 18000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відтак, з огляду на незначну складність справи, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 5000,00 грн. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 14.07.2021 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.07.2021 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.07.2021 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19.08.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК