Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №460/5705/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Рівне№460/5705/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з основної діяльності) № 285-ОД від 27.02.2026 «Про накладення дисциплінарного стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності», винесений на підставі акту службового розслідування № 1548 від 12.01.2026, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з основної діяльності) № 285-ОД від 27.02.2026 «Про накладення дисциплінарного стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності», винесений на підставі акту службового розслідування № 1548 від 12.01.2026, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності порушено вимоги Дисциплінарного статуту ЗСУ, оскільки висновки відповідача є необґрунтованими оскільки, рапорт від 02.01.2024 № 60 був поданий молодшим лейтенантом ОСОБА_1 під час тимчасового виконання обов`язків командира інженерної роти виключно на виконання бойових розпоряджень і наказів вищого командування, а також відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Наказ від 05.01.2024 №2-АД був погоджений та підписаний іншими службовими особами, кожна з яких у межах своїх повноважень зобов`язана була перевірити його законність та обґрунтованість. Відсутні належні та допустимі докази наявності в діях ОСОБА_1 складу матеріального правопорушення, зокрема протиправності його поведінки, вини у формі умислу чи необережності, а також причинно-наслідкового зв`язку між його діями та нібито завданою шкодою, що є обов`язковими умовами для притягнення до матеріальної відповідальності. Позивач вважає, що посилання комісії на нібито службову недбалість є припущенням, оскільки ОСОБА_1 діяв у межах наданих повноважень, у встановленому порядку та за наявності відповідних правових підстав для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконували завдання у зоні бойових дій. Отже, покладення на позивача обов`язку з відшкодування шкоди у розмірі 87 096,78 грн є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивача не ознайомили з матеріалами та актом службового розслідування. В оскаржуваному наказі не встановлено обставин правопорушення з боку позивача. Наказ «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року» № 2-АД виданий 05.01.2024, тобто саме з цього моменту відповідачу були відомі всі обставини, пов`язані з нарахування м та виплатою відповідної винагороди. Однак службове розслідування проведено лише 12.01.2026. Відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та Порядку № 608, службове розслідування призначається негайно після виявлення правопорушення. Дворічна пауза повністю нівелює принцип своєчасності дисциплінарного стягнення чи перегляду виплат. Стверджує, що висновки акту службового розслідування є формальними і необґрунтованими. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 480/5705/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що керуючись нормами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 13.12.2017 №608, командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення, затверджене наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» від 27.02.2026 №285-ОД, яким заступника командира батареї з психологічної підтримки персоналу зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 притягнути до матеріальної відповідальності та стягнути з нього пряму дійсну шкоду, завдану державі, у сумі 87 096,78 грн, шляхом щомісячного відрахування 20% від грошового забезпечення до повного погашення заборгованості. За таких обставин, просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та долучені матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Старший лейтенант ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та з грудня 1998 року по травень 2000 року, січня 2022 року по даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Ці обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Крім того, судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 07.06.2024 року серії № НОМЕР_3 .

02.01.2024 під час тимчасового виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 було подано рапорт №60, сформований на підставі рапортів військовослужбовців інженерної роти військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року.

05.01.2024, командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ № 2-АД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року». 12.01.2026 комісією військової частини НОМЕР_4 було проведено службове розслідування за №1548. За результатами проведеного службового розслідування та на підставі зібраних матеріалів командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 27.02.2026 № 285-ОД, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також притягнуто його до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн.

З наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №285-ОД військовослужбовець ОСОБА_1 ознайомлений 03.03.2026.

Вважаючи протиправним наказ від 27.02.2026 № 285-ОД в частині притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі по тексту Статут №548-XIV).

Відповідно до ст.3 Статуту №548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.9 Статуту №548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 Статуту №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 14 Статуту №548-XIV визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно зі ст.16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положеннями ст.ст. 26, 27 Статуту №548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до ст.28 Статуту №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно зі ст.30 Статуту №548-XIV начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

З положень наведених статей закону слідує, що компетенція кожного військового командира Збройних Сил України включає як владні повноваження з приводу організації та контролю, так і персональну відповідальність за усі без виключення діяння підлеглих по службі військовослужбовців особового складу (у тому числі і за результати виконання доведених завдань, стан військової дисципліни, морально-психологічний стан, планування та організацію ведення бойових дій, створення необхідних належних умов для успішного виконання доведених завдань; усунення недоліків, прорахунків, ризиків, небезпек та загроз негативного виконання доведених завдань тощо).

Відповідно до ст.36 Статуту №548-XIV командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців, визначає стаття 48 Дисциплінарного статуту.

Так, відповідно до вказаної норми, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

За положенням ст. 54 Дисциплінарного статуту, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах а-ґ статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу II Підстави призначення та предмет службового розслідування Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку №608).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідно до підпункту 3.6.10 пункту 3.6 розділу 3 зазначеного акту встановлено, що 201 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 , які у грудні 2023 року виконували завдання у другому ешелоні оборони, було, на думку комісії, неправомірно виплачено додаткову винагороду на загальну суму 475 806,45 грн. При цьому зазначено, що такі виплати здійснено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2024 № 2-АД та відповідних розрахунково-платіжних відомостей. Разом з тим у ході службового розслідування встановлено, що наказ від 05.01.2024 № 2-АД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року» був підготовлений, погоджений та підписаний загалом вісьмома військовими службовими особами військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про колегіальний характер прийняття відповідного рішення. Незважаючи на це, комісією зроблено висновок про наявність прямої дійсної шкоди державі у вигляді переплати в сумі 783 870,98 грн та визначено її розподіл між 9-ма військовослужбовцями (8-ма підписантами наказу та особою, яка подала рапорт), у тому числі покладено на молодшого лейтенанта ОСОБА_1 обов`язок відшкодування шкоди у розмірі 87 096,78 грн.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи (наказами командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині), що станом на день прийняття наказу від 05.01.2024 № 2-АД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року» чинним нормативним актом, який визначав перелік територій ведення бойових дій, був наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022. Відповідно до зазначеного наказу, Куп`янська міська територіальна громада Харківської області, до складу якої входить АДРЕСА_1 (місце розташування командного пункту), віднесена до територій активних бойових дій. Станом на грудень 2023 року, зокрема на момент виконання ОСОБА_1 обов`язків тимчасово виконуючого обов`язки командира інженерної роти військової частини НОМЕР_2 , останній разом з особовим складом інженерної роти перебував у зоні ведення бойових дій, а саме на території Куп`янського району Харківської області (с. Кругляківка). З огляду на те, що особовий склад інженерної роти військової частини НОМЕР_2 виконував бойові завдання, перебуваючи на території, віднесеній до зони активних бойових дій, а також керуючись Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовці інженерної роти військової частини НОМЕР_2 , у тому числі молодший лейтенант ОСОБА_1 , підлягали виплаті додаткової винагороди. З метою належного та повного виконання покладених на нього службових обов`язків, а також на виконання бойових розпоряджень і наказів вищого командування, молодшим лейтенантом ОСОБА_1 під час тимчасового виконання обов`язків командира інженерної роти військової частини НОМЕР_2 було подано рапорт від 02.01.2024 № 60, сформований на підставі рапортів військовослужбовців інженерної роти військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року. Зазначені рапорти стали підставою для видання командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 05.01.2024 № 2-АД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року». Отже, рапорт від 02.01.2024 № 60 був поданий на виконання бойових розпоряджень і наказів вищого командування, на підставі колективних рапортів військовослужбовців інженерної роти, а також керуючись Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, тобто в межах службових повноважень молодшого лейтенанта ОСОБА_1 під час тимчасового виконання обов`язків командира інженерної роти.

Пунктом 3 розділу ІV Порядку передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Крім того, матеріали службового розслідування не містять доказів повідомлення позивача за увесь час його проведення про те, що вказане розслідування провадиться стосовно нього.

З наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.02.2026 № 285-ОД старший лейтенант ОСОБА_1 був ознайомлений 03.03.2026, а витяг із зазначеного наказу отримав 06.03.2026, що підтверджується відповідним витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.02.2026 № 285-ОД.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).

Службове розслідування у даній справі проведено 12.01.2026, тобто більш ніж через два роки з моменту видачі командиром військової частини НОМЕР_2 наказу № 2-АД «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за грудень 2023 року» (05.01.2024).

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).

Відповідно до п.13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).

У даній справі за результатами службового розслідування складено акт службового розслідування №1548 від 12.01.2026.

Доводи позивача про те, що його не було ознайомлено з матеріалами та актом службового розслідування, не є підставою для скасування оскаржуваного наказу . Оскільки за змістом п. 3 розділу VI Порядку №608, копія акту надається особам, яких стосується, за їх заявами. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача та відмови відповідача в наданні ОСОБА_1 копії акту службового розслідування.

Суд наголошує, що в силу вимог статті 86 Дисциплінарного статуту командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення лише у разі, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Одночасно суд вважає за доцільне зазначити, що проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Вказана позиція зазначена в постанові Верховного суду від 13.06.2024 у справі №420/9472/23.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

В подальшому, за результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України видано наказ (з основної діяльності) № 285-ОД від 27.02.2026 «Про накладення дисциплінарного стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності», винесений на підставі акту службового розслідування № 1548 від 12.01.2026, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн.

Як було зазначено вище, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (пункт 86 Дисциплінарного статуту).

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, насамперед, належне виявлення та фіксація факту порушення.

Лише після встановлення всіх обставин вчиненого порушення, зокрема: неправомірності дій військовослужбовця, наявності причинного зв`язку між правопорушенням і виконанням ним обов`язків військової служби, ступеня вини, порушених норм законодавства, а також причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та їх належного документального оформлення, командир має право приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення або застосування інших заходів впливу.

Факт невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку підлягає обов`язковій фіксації уповноваженою посадовою особою у відповідних документах доповідній записці, акті перевірки або рапорті. У таких документах мають бути відображені обставини порушення, причини та умови його вчинення, ступінь вини, дата і час події, особа, яка виявила порушення, а також зміст самого порушення.

Крім того, військовослужбовцю має бути забезпечено право надати письмові пояснення щодо виявленого порушення, оскільки дотримання зазначених процедур є необхідною умовою законності, об`єктивності та справедливості під час встановлення та фіксації дисциплінарного проступку.

На переконання суду, дотримання процедури притягнення військовослужбовця до відповідальності забезпечує, зокрема, можливість реалізації таким військовослужбовцем права, визначеного Дисциплінарним статутом, на подання скарги старшому командирові або звернення до суду у встановлений законом строк.

Натомість, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного порушення. Зокрема, відсутні відомості про те, коли і ким було виявлено порушення, у чому саме воно полягало, не відібрано письмових пояснень ні у позивача, ні в інших військовослужбовців щодо обставин виявлення нібито низької виконавчої дисципліни з боку позивача.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження покладення на позивача конкретних завдань, невиконання яких стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності .

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Європейська Комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (п. 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у п. 52 Доповіді вказано про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним з поняттям верховенства права.

Виходячи з практики ЄСПЛ, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення від 31.07.2008 у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (DRUZSTEVNI ZALOZNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC), рішення від 22.11.1995 у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (BRYAN v. THE UNITED KINGDOM), рішення від 21.07.2011 у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» (SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS), рішення від 02.12.2010 у справі «Путтер проти Болгарії» (PUTTER v. BULGARIA)).

Також ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99); пункти 68-70) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції відповідного командира щодо (не)призначення службового розслідування та, як наслідок, притягнення до дисциплінарної відповідальності, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому контролю.

Наказ командира військової частини військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.02.2026 № 285-ОД, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення його до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн. містить виключно посилання на нормативні акти та узагальнені формулювання щодо допущених позивачем порушень, без будь-якої конкретизації, що за відсутності інших доказів на підтвердження допущення позивачем порушення дисципліни, ставить під сумнів існування обставин, з настанням яких Дисциплінарний статут пов`язує право відповідача на застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Однак, відповідачем не розкрито суті правопорушень, вчинення яких інкримінується саме позивачу, невиконання (неналежне виконання) ним своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку тощо.

Також, суд зазначає, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваних наказів.

Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що прийняте рішення відповідача винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, відповідач у цій справі не довів правомірності прийнятих наказів щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.02.2026 № 285-ОД, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення його до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87 096,78 грн. прийнятий без встановлення істотних обставин, які мають значення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а відтак не може відповідати критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 КАС України, є безпідставним та необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з основної діяльності) № 285-ОД від 27.02.2026 «Про накладення дисциплінарного стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності», винесений на підставі акту службового розслідування № 1548 від 12.01.2026, в частині накладення на військовослужбовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також притягнення до матеріальної відповідальності шляхом утримання із місячного грошового забезпечення 20% суми завданої шкоди, що становить 87096,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя С.А. Борискін