Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №740/2448/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/2448/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/658/26

Категорія - ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 ККДоповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді- ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) та його захисника – адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 року в об`єднаному кримінальному провадженні №12025275490000092 від 14.04.2025 року та №12025270380000661 від 06.10.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік, 01.09.2025 року знятий з обліку в органі пробації по закінченню призначеного судом строку покарання;

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, покарання не відбуте,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 263 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 2 ст. 309 КК України – у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 4 902,70 грн процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз та вирішено долю речового доказу.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , будучи засудженим 03.07.2024 відповідно до вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України, 14.04.2025 близько 11 год. 00 хв., перебуваючи по вулиці Борзнянський Шлях у м. Ніжині Чернігівської області, більш точне місце не встановлено, з особистих мотивів, з метою незаконного зберігання психотропної речовини та її подальшого вживання, незаконно придбав, а саме знайшов на землі полімерний пакет з пазовим замком, в якому міститься кристалоподібна речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, та почав зберігати її при собі без мети збуту до вилучення працівниками поліції.

14.04.2025 у період часу з 12 год. 04 хв. по 12 год. 09 хв. працівниками Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області по вул. Борзнянський Шлях у м. Ніжині неподалік будинку № 57А, у ОСОБА_7 виявлено та вилучено полімерний пакет з пазовим замком, в якому міститься кристалоподібна речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP загальною масою 0,2427 г, яку останній попередньо незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP віднесено до Списку 2 Таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

Такими вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Крім того, наприкінці 2022 року у невстановлений час поблизу лісосмуги неподалік вул. Прилуцька в м. Ніжині Чернігівської області ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями матеріальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, без передбаченого законом дозволу знайшов, тим самим незаконно придбав багнет-ніж, який є військовою холодною зброєю колюче-ріжучої дії, виготовлений промисловим способом, та зберігав його при собі.

У подальшому в ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне носіння вказаного багнета-ножа, який є військовою холодною зброєю колюче – ріжучої дії, виготовлений промисловим способом, без передбаченого законом дозволу.

Так, 06.10.2025 о 17 год. 54 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на території Троїцького кладовища по вул. Космонавтів, 2 А, у м. Ніжині Чернігівської області, був зупинений працівниками поліції Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за розпивання слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях.

У подальшому 06.10.2025 у період з 18:11 год. по 18:52 год. на території Троїцького кладовища по вул. Космонавтів, 2А, у м. Ніжині Чернігівської області працівниками Ніжинського РУП ГУНП під час огляду місця події у ОСОБА_7 за добровільної згоди останнього було вилучено багнет-ніж, який ОСОБА_7 носив із собою за поясом штанів, в які був одягнутий, який відповідно до висновку експерта є військовою холодною зброєю колюче – ріжучої дії багнет-ножем 7,62 мм автомата Калашнікова (АКМ і ІКМС), виготовлений промисловим способом.

Вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 263 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 2 ст. 309 КК України – у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за новим вироком та за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Покарання у виді штрафу виконувати самостійно. У решті частини вирок залишити без змін.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд в оскаржуваному вироку під час вирішення питання визначення виду та міри покарання формально підійшов до оцінки обставин, що пом`якшують покарання та взагалі не врахував даних про особу обвинуваченого. Зокрема, висновки суду про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання засновані на формальному перерахунку у вироку обставин, що пом`якшують покарання, без їх належного аналізу в розрізі кримінального провадження. В той же час, дані про особу обвинуваченого свідчать про його підвищену суспільну небезпечність та його небажання критично осудити свою поведінку і виправити її у майбутньому. Так, після засудження вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 року, ОСОБА_7 за невеликий проміжок часу вчинив три нові умисні кримінальні правопорушення, два з яких під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Оскільки пробаційний нагляд та іспитовий строк за своєю природою є аналогічними, то зазначене свідчить, що покарання у виді пробаційного нагляду, призначене ОСОБА_7 попереднім вироком, не досягло своєї мети, а тому встановлення іспитового строку з покладенням відповідних обов`язків є занадто м`яким покаранням. Крім того, судом при ухваленні оскаржуваного вироку не враховано невідбутого покарання у виді штрафу, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Із матеріалів провадження та вироку вбачається, що обвинувачений визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні повністю, сумніву в добровільності його позиції у суду не виникло, учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, тому суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Суд визнав доведеним пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 263 та ч. 2 ст. 349 КК України. Правильність застосування судом положень ст. 349 КПК України в апеляційній скарзі не оспорюється, як і доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 та ч. 2 ст. 349 КК України прокурором в апеляційній скарзі під сумнів не поставлено.

За наведеного, вирок суду відносно ОСОБА_7 переглядається в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

За приписами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжкими злочинами, наявність обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставини, які обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого, який є молодого віку, неодружений, не працює, має місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік, знятий з обліку 01.09.2025 по закінченню призначеного судом покарання.

Крім того, судом враховано ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що він повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також досудову доповідь органу з питань пробації, згідно з якою виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства та за сукупністю вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України у межах, установлених у санкції вказаних частинах статей КК України, у виді позбавлення волі та можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки наведені вище обставини у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають підстави вважати, що виправлення ОСОБА_7 можливе без реального відбування покарання та ізоляції від суспільства.

В той же час, суд першої інстанції залишив поза увагою, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень. Після засудження вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік та в період відбуття зазначеного покарання ОСОБА_7 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України (14.04.2025 року).

До того ж, під час перебування у суді на розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, обвинувачений знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 263 КК України (06.10.2025 року) та ч. 1 ст. 309 КК України (04.11.2026 року).

Зазначене свідчить, що після засудження вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 року обвинувачений ОСОБА_7 на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти умисні кримінальні правопорушення, в тому числі повторно, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб.

При цьому, в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції до обвинуваченого застосовувався привід у зв`язку з неявкою в судове засідання без поважних причин.

Також в ході апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції досліджено характеризуючі данні відносно ОСОБА_9 та встановлено, що згідно з досудовими доповідями від 15.09.2025 року та від 26.02.2026 року, а також витягом з оцінки ризиків повторного вчинення кримінального правопорушення від 23.02.2026 року, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий.

Враховуючи, що в силу ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь носить рекомендаційний характер, то апеляційний суд не погоджується з висновками органу пробації щодо можливості виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 75 КК України.

Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню в зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, без застосування положень ст. 75 КК України.

Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора щодо неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання наявності невідбутого покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 , після ухвалення вироку Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 09.12.2025 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, яке як на час ухвалення вироку судом першої інстанції, так і нас апеляційного розгляду, обвинуваченим не відбуте, винен ще і в інших кримінальних правопорушеннях, вчинених ним до постановлення зазначеного вироку від 09.12.2025 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами ч. ч. 1 – 3 ст. 70 КК України призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими статтею 72 КК України.

Однак, зазначена вимога КК України судом першої інстанції виконана не була.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до абз. 4 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

Тобто, на розсуд суду віднесено вирішення питання щодо застосування як принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, так і призначення кожного з покарань до самостійного виконання.

Правовий висновок про можливість призначення остаточного на підставі ст. 70 КК України, із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, в тому числі шляхом поглинення покарання у виді штрафу більш суворим покаранням, викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа №223/100/17).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. п. 2, 4 ст. 420 КПК України).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню шляхом скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, яким ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 263 КК України, спочатку призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, потім на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року, більш суворим, призначеним цим вироком.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.05.2026 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 263 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 2 ст. 309 КК України – у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушення, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, більш суворим, призначеним цим вироком у виді позбавлення волі на строк два роки, ОСОБА_7 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання з метою направлення для відбування покарання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4