Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №736/304/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/304/26

Головуючий у першій інстанції – Смаль І. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1856/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в яком, з урахуванням уточнення, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у розмірі 2 258,03 доларів США, що еквівалентно 98 947,07грн та судові витрати.

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 25.05.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 27.07.024 у розмірі 90 123,16грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.

26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 – адвокат Онишко В. М. подала клопотання (зареєстровано судом 27.05.2026), в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 43 490,00грн за курсом НБУ на момент розрахунку.

Додатковим рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24.06.2026 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн.

Оцінюючи складність справи, характер спірних правововідносин, обсяг наданих послуг (консультація клієнта, написання позову, клопотання про відеоконференцію та участь у судовому засіданні, яке тривало менше 20 хвилин), а також враховуючи відмову в забезпеченні позову, суд виходив з того, що заявлена сума витрат є неспівмірною, а тому керуючись принципами розумності, реальності та пропорційності судових витрат, а також зважаючи на незначну складність справи та невиправданість витрат на неефективні процесуальні дії, тому дійшов висновку що справедливим та достатнім розміром компенсації витрат на правничу допомогу є сума у 8 000,00грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Онишко В. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить Додаткове рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24.06.2026 в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, стягнутого з ОСОБА_2 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, визначивши розмір витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 8 000,00грн до 43 490,00грн.

За доводами скарги, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення неповно дослідив обставини справи, чим порушено норми матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається, що висновок суду про неспівмірність витрат на правову допомогу не містить належного мотивування та не ґрунтується на всебічній оцінці фактичних обставин справи, оскільки суд не навів конкретних аргументів, які б свідчили про надмірність заявлених витрат, не зазначив, які саме виконані адвокатом роботи чи надані послуги є необґрунтованими або такими, що не підлягають компенсації, а також не пояснив, з яких підстав саме сума 8 000,00грн є співмірною та достатньою.

Вказує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не врахував результат розгляду справи, оскільки рішенням суду позовні вимоги були задоволені переважно: із заявлених до стягнення 98 947,07грн судом було присуджено 90 123,16грн, тому позивач фактично досяг позитивного результату у справі, а відтак мав право на відшкодування понесених ним та документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у повному або пропорційно обґрунтованому розмірі.

За твердженням заявника, адвокат Онишко В. М. здійснювала повний правовий супровід справи, брала участь у всіх стадіях її розгляду, займала активну процесуальну позицію, готувала процесуальні документи, аналізувала матеріали справи, формувала правову позицію та безпосередньо представляла інтереси позивача у суді.

Тому заявник вважає, що з огляду на обсяг фактично виконаної роботи, час, витрачений на надання правничої допомоги, складність спору, ціну позову, значення справи для позивача, а також умови укладеного договору про надання правової допомоги, заявлений розмір витрат є співмірним, економічно обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності і реальності, у зв`язку з чим їх зменшення судом до 8 000,00грн без належного мотивування є необгрунтованим та фактично нівелює обсяг виконаної адвокатом роботи, що суперечить принципу повного відшкодування стороні понесених і доведених судових витрат, які суддя першої інстанції у додатковому рішення визнав такими.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали, проте відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 98947,07грн. Також, в уточненій позовній заяві представником позивача було вказано, що позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи 8750,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

25.05.2026 Сосницьким районним судом Чернігівської області ухвалено рішення у справі №736/304/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 90123,16грн заборгованості на користь позивача. Питання розподілу витрат на правову допомогу не вирішувалось.

27.05.2026 представником ОСОБА_1 – адвокатом Онишко В. М. подано клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000 доларів США, що еквівалентно 43 490,00грн.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції оцінюючи складність справи, характер спірних правововідносин, обсяг наданих послуг (консультація клієнта, написання позову, клопотання про відеоконференцію та участь у судовому засіданні, яке тривало менше 20 хвилин), а також враховуючи відмову суду в забезпеченні позову, виходив з того, що заявлена сума витрат є неспівмірною, а тому керуючись принципами розумності, реальності та пропорційності судових витрат, а також зважаючи на незначну складність справи та невиправданість витрат на неефективні процесуальні дії, суд дійшов висновку що справедливим та достатнім розміром компенсації витрат на правничу допомогу є сума у 8 000,00грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми процесуального права, що їх регулюють, враховуючи наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16).

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 727/463/19, від 20.09.2023 у справі № 753/7936/22, від 31.10.2024 у справі № 242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18, від 02.06.2022 у справі № 15/8/203/20.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 – адвокат Онишко В. М. у прохальній частині уточненої позовної заяви просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 750,00грн, а у клопотанні про ухвалення додаткового рішення у справі – 43 490,00грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник ОСОБА_1 – адвокат Онишко В. М. надала докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 2284 від 23.03.2026 (а.с. 110-118 т. 1), додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.03.2026 (а.с. 119 т. 1), акт про надану правову допомогу № 1 від 24.03.2026 (а.с. 121 т. 1), квитанцію № 3561937 від 24.03.2026 про сплату за послуги за надання правової допомоги у сумі 8 750,00грн (а.с. 123 т. 1), детальний опис робіт (наданих послуг) від 24.03.2026 (а.с. 124 т. 1), ордер серїі АІ № 2151202 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Онишко В. М. (а.с. 126 т. 1), детальний опис робіт (наданих послуг) від 25.05.2026 (а.с. 221 т. 1), акт про надану правову допомогу № 2 від 25.05.2026 (а.с. 222 т. 1), копію квитанції № 3178118 від 25.05.2026 про сплату за послуги по надання правової допомоги у сумі 37 740,00грн (а.с. 224 т. 1).

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 надавалася професійна правова допомога адвокатом Онишко В. М. на підставі договору про надання правової дороги 33 2284 від 23.03.2026.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Онишко В. М. в передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

У встановлений судом строк відповідачем ОСОБА_2 було подано письмові заперечення щодо розміру та складу витрат на професійну правничу (правову) допомогу (а.с. 245-249 т. 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, зазначено, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Тобто, Верховний Суд сформулював висновок про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена до стягнення представником ОСОБА_1 – адвокатом Онишко В. М. сума витрат за надану правничу допомогу адвокатом є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, адвокатом Онишко В. М. під час розгляду справи судом першої інстанції була надана правова допомога, а саме: консультація клієнта, написання уточненої позовної заяви, клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції та участь у судовому засіданні, яке тривало з 09:21 год. до 10:36 год., що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 201-205 т. 1), а також складання заяви про забезпечення позову.

Ураховуючи викладене, надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн є пропорційною та співмірною зі складністю справи та обсягом підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, тривалість судового розгляду, необхідність залучення адвоката та представництва інтересів позивача.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Апеляційний суд враховує, що процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Твердження заявника, що при ухваленні додаткового рішення у справі судом першої інстанції не було враховано, що позов задоволено на суму 90 123,16грн з 98 947,07грн є необґрунтованими, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Також при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції враховано надання відповідачем ОСОБА_2 заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи встановлені обставини справи, надані заявником докази на підтвердження отриманої правничої допомоги адвоката та проаналізувавши їх обсяг, враховуючи заперечення протилежної сторони, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість часткового задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу в розмірі 8 000,00грн. Такий розмір відшкодування, на думку колегії суддів, відповідає принципам реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Посилання на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами

Враховуючи викладене, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідає нормам процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції - без змін на підставі положень ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.08.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

О. П. Супрун