Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №741/481/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/481/23

Головуючий у першій інстанції – Вовченко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/536/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді – Шарапової О.Л.,

суддів – Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .

Оскаржується рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року, суддя Вовченко А.В., місце ухвалення рішення суду – м.Ічня.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ТОВ «Вердикт-Капітал» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №3762013 від 10.09.2021 в розмірі 147 150,00 грн, судовий збір в сумі 2 684,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3762013, згідно якого кредитодавець зобов`язався на 25 днів з 10 вересня 2021 року по 05 жовтня 2021 року, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 20 000,00 грн, зі сплатою комісії та процентів за користування кредитом 3 150,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Фінансова установа свої зобов`язання за договором виконала, тоді як відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала.

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» вимогу до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит від 10 вересня 2021 року № 3762013. Станом на 15.12.2022 загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 84 150,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 150,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 000,00 грн.- заборгованість з комісії. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Мілоан» втратило такі права.

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» згідно Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 право грошової вимоги за Кредитним договором № 3762013.

11.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» укладено Договір №11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.05.2023 відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 3762013, при цьому, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло статусу Кредитора по відношенню до Боржника за вищевказаним договором.

01.08.2023 ТОВ «ДЕБТ ФОРС» звернулось з клопотанням про залучення їх до участі у справі як правонаступника права та обов`язків позивача (а.с.107-109 т.1).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2023 року заяву представника позивача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про заміну позивача його правонаступником у цивільній справі за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Залучено до участі у даній цивільній справі правонаступника прав та обов`язків позивача - ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (а.с.229 т.1).

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3762013 від 10.09.2021 р. у розмірі – 147 150,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 150,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 63 000,00 грн - заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, відповідно до п. 4.2. та 1 000,00 грн - заборгованість з комісії, судові витрати по оплаті судового збору 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, а всього 157 834 грн 00 коп. (а.с.114-118 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що позивачем не доведено укладення кредитного договору від 10.09.2021 №3762013, перерахування ТОВ «Мілоан» коштів відповідачу, відступлення права вимоги до відповідача на користь позивача за договором факторингу, наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу на відсутність пропозиції (оферти) укласти кредитний договір, що є порушенням правил ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом не з`ясовано та не досліджено, кому належить ІР адреса з якої подано Анкету-заяву, або до якого пристрою вона прив`язана.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на комп`ютерно-технічну експертизу, відповідно до якої анкета-заява на кредит №3762013 не містить ознак накладення (підписання із допомогою) електронних підписів, в тому числі кваліфікованих, однак суд не взяв її до уваги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що сам кредитний договір не було підписано відповідачем, оскільки відсутні відповідні докази, даний факт підтверджено також комп`ютерно-технічною експертизою. Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідач здійснив дії: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввів його в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та використав його.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на відсутність доказів ознайомлення відповідача із Правилами надання коштів у позику.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що довідка АТ Приватбанк про проведені фінансові операції також не містить ознак накладення (підписання із допомогою) електронних підписів, в тому числі кваліфікованих.

Особа, яка подала апеляційну скаргу не надано належної оцінки Виписці від 19.11.2023 по картці/рахунку за період 10.09.2021-10.09.2021.

Особа, яка подала апеляційну скаргу також не погоджується із розміром нарахованих відсотків, зазначаючи, що вони нараховані поза межами строку кредитування.

Особа, яка подала апеляційну скаргу не погоджується із розміром стягнутих витрат на правничу допомогу, вважаючи їх розмір неспівмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд установив таке.

Встановлено, що 10.09.2021 ОСОБА_1 в електронній формі через IP адрес заповнила Анкету-заяву на кредит № 3762013, яка містить інформацію про позичальника, а також суму кредиту: 20 000 грн, строк та відомості про сукупну вартість кредиту. В анкеті-заяві також зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 3762013 (а.с. 21-22 т.1).

Після погодження – 10.09.2021 о 17.57 год умов кредитування по заявці ОСОБА_1 3762013, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3762013 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 20 000 грн на 25 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором (а.с. 9-17 т.1).

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 24 150,00 грн (п. 1.5). Комісія за надання кредиту 1 000,00 грн, нараховується за ставкою 5.00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Відсотки за користування кредитом 3 150,00 грн, нараховуються за ставкою 0,63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка 5.00 % (п. 1.6). Тип процентної ставки фіксована, а особливості її нарахування визначені п. 2.2, 2.3 (п. 1.7).

Кредитні кошти надаються шляхом переказу на Картковий рахунок позичальника (п. 2.1), який сплачує комісію та проценти у розмірах, зазначених у п. 1.5.1-1.5.2 Договору, у термін, зазначений у п. 1.4 (п. 2.2.1). У разі продовження строку кредитування позичальник додатково сплачує комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або стандартною ставкою п. 1.6, відповідно до п. 2.3.

Відсотки нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору (п. 2.2.3).

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.6. Кредитного договору № 3762013 від 10.09.2021 — кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Пункт 7.1. Кредитного договору № 3762013 від 10.09.2021 визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи кредитний договір відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором U96189, який було відправлено на номер +380502095307 (а.с.23 т.1).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачкою даного договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 3762013 від 10.09.2021, що заповнена відповідачкою (а.с.21 т.1).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , на яку 10.09.2021 здійснено переказ коштів на суму 20 000,00 UAN (а.с.24-25 т.2).

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» вимогу до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит від 10 вересня 2021 року № 3762013. Станом на 15.12.2022 загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 84 150,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 150,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 000,00 грн.- заборгованість з комісії (а.с 28 - 41 т.1).

У справі було проведено судову комп`ютерно-технічна експертиза. Як убачається з висновку експерта № СЕ-19/102-23/21544-КТ від 15.08.2025, файл document_3762013. (1).pdf, що находиться на диску для лазерних систем зчитування НР CD-RW, наданому на дослідження, та в якому міститься анкета-заява на кредит № 3762013, був створений 17.08.2023 09:35:16 за допомогою програми «PDF24 Creator» з інтерпретатором «GPL Ghostscript 9.14» або шляхом конвертації текстового файлу з назвою «document 3762013.(1)» у формат PDF, або при повторному збереженні PDF-файлу з таким самим заголовком і автором створення. Файл Довідка АТ Приватбанк.рdf, що знаходиться на диску для лазерних систем зчитування НР CD-RW, наданому на дослідження, та в якому міститься довідка АТ КБ «Приватбанк» від 03.02.2022 № 872/03-02, був створений 17.08.2023 09:02:21 безпосередньо в програмі «Microsoft Word 2010» шляхом експорту або збереження у формат PDF текстового документа, в який попередньо було вставлене зображення, що представлене на зображенні 14 дослідницької частини.

Остання (наявна) ревізія файлу Договір паспорт_графік_pdf, що знаходиться на диску для лазерних систем зчитування HP CD-RW, наданому на дослідження, та в якому міститься договір про споживчий кредит від 10.09.2021№ 3762013, сформована інструментом на базі бібліотеки «PyPDF2» (Python), дата і час останнього збереження файлу - 17.08.2023 09:19:37. Файл Договір_паспорт_графік_pdf зашифрований і містить електронний підпис, час підпису, зафіксований у файлі, - 10.09.2021 17:56:15. Первинне програмне забезпечення за допомогою якого було створено початкову версію файлу pdf, на підставі доступних у файлі метаданих і аналізу його структури встановити неможливо (а.с.52-78).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» ьвідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту укладення договору між сторонами. Відтак, суд вважає, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які підлягають виконанню відповідно до вимог чинного законодавства. В справі відсутні докази повернення відповідачкою кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 10.09.2021.

Проте, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту не виконала. Тому правомірним є стягнення тіла кредиту в розмірі 20 000,00 грн.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом.

Пункт 2.3.1.2 договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.

Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені п. 2.2.1 Договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 25-денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Таким чином, колегія суддів вважає не правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку дії договору, з огляду на відсутність активних дій відповідачки, визначених п. 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору), що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 25-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації на підставі п.2.3.1.2 договору є неправомірним.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру стягнутих відсотків за користування кредитом з 126 150 грн до 3 150,00 грн (за 25 днів).

Щодо нарахування комісії слід зазначити наступне.

Згідно із п. 4 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нарахування комісії у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 1 000 грн, не суперечила закону та підлягала стягненню із боржника.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутого розміру процентів за користування кредитом.

Окремо слід зазначити, що Договір про споживчий кредит №3762013 від 10.09.2021 на момент розгляду справи є чинним і ніким не оспорений.

В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року – змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за кредитним договором в сумі 24 150 грн., у відшкодування сплаченого судового збору 440 грн. 93 коп. та у відшкодування витрат на правову допомогу 3282 грн.36 коп.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи 3365 грн. 26 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: