Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №581/172/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/172/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В.

Номер провадження 33/816/1443/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Маківського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Судом установлено, що 15 березня 2026 року о 15 год 41 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda A5», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Сумська, 50 в с. Липова Долина, Сумської області з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови та координації рухів), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 липня 2026 року, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з дослідженого судом відеозапису не вбачається наявності в нього ознак наркотичного сп`яніння. Зокрема, під час спілкування з працівниками поліції він поводився адекватно, чітко відповідав на поставленні запитання; а тремтіння пальців рук у нього було відсутнє.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять належного підтвердження законності підстави зупинки транспортного засобу та вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, оскільки сама по собі відсутність страхового поліса не свідчить про порушення ПДР.

Також апелянт звертає увагу на те, що він погодився проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак працівники поліції доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вручення повістки. При цьому, за твердженням апелянта, у коридорі зазначеної установи йому наполегливо пропонували відмовитися від проходження медичного огляду, оскільки працівники ТЦК та СП не відпускали його до закладу охорони здоров`я.

ОСОБА_1 також вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, а тому не може визнаватися допустимим доказом, оскільки на ньому не зафіксовано всіх обставини події, на які він посилається в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апелянт просить врахувати, що на теперішній час він проходить службу в лавах Національної гвардії України на посаді водія, у зв`язку з чим позбавлення його права керування транспортними засобами унеможливить виконання ним службових обов`язків.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Маківський В.В. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Мотиви суду.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Маківського В.В., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність відповідної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані, зокрема, можуть встановлюватися протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки та відеозапису, а також іншими документами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази, надав їм відповідну оцінку в їх сукупності та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 615610 від 15 березня 2026 року, складеного та підписаного уповноваженою на те особою сержантом відділення поліції № 1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області Бурикіним А.В., який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6840138 від 15 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн;

- копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_1 ;

- показаннями свідка ОСОБА_2 ;

- відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та його відмову від проходження такого огляду

Наведені докази зібрані у встановленому законом порядку, є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що 15 березня 2026 року о 15 го 41 хв по вул. Сумська, 50 в с. Липова Долина, Сумської області було зупинено автомобіль «Skoda A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час спілкування з водієм та перевірки документів працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови та координації рухів.

У зв`язку виявленням зазначених ознак працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, на що останній погодився.

Під час руху до закладу охорони здоров`я у службовому автомобілі працівник поліції через базу даних встановив порушення ОСОБА_1 порядку проходження огляду військово-лікарською комісією (ВЛК), у зв`язку з чим останнього повідомили про необхідність у першу чергу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вручення повістки, а вже згодом — прослідувати до лікарні.

Уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомила працівників поліції про необхідність залишення ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії та надала згоду на супроводження останнього до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду. Проте останній, перебуваючи вже в салоні службового автомобіля працівників поліції, категорично відмовився прослідувати до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду.

ОСОБА_1 належним чином роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також наслідки відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Оголошено зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення та вручено його примірник.

Отже, з огляду на зафіксовану на відеозаписі послідовність подій, доводи апелянта про те, що він погодився пройти медичний огляд, самі по собі не спростовують встановленого факту подальшої відмови від його проходження.

При цьому апеляційний суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості пройти огляд або що його відмова була зумовлена неправомірними діями працівників поліції чи інших осіб. Посилання апелянта на те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 нібито перешкоджали проходженню огляду, об`єктивного підтвердження в матеріалах справи не знайшли.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у цій частині правопорушення достатнім є встановлення факту керування транспортним засобом особою та її відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння за наявності передбачених законом підстав для його проведення.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У цьому випадку працівниками поліції були зафіксовані конкретні ознаки, які стали підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд, а саме розширені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови та координації рухів.

При цьому остаточне встановлення стану наркотичного сп`яніння здійснюється за результатами відповідного огляду. Саме тому заперечення водієм наявності у нього ознак сп`яніння не звільняє його від обов`язку пройти запропонований у встановленому порядку огляд.

Тому твердження апелянта про те, що під час спілкування з працівниками поліції він поводився адекватно, чітко відповідав на запитання та в нього не спостерігалося тремтіння пальців рук, не спростовують факту його відмови від проходження огляду та не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність причини зупинки транспортного засобу, то вони є необґрунтованими, оскільки обставини щодо причин зупинки транспортного засобу не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, який є предметом доказування у цій справі.

При цьому незгода водія із зупинкою транспортного засобу працівниками поліції та її причинами не може бути підставою для відмови від виконання законних вимог поліцейського, який здійснює свої службові повноваження, зокрема вимоги пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Крім того, виявлення відсутності у водія чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів уже після зупинки транспортного засобу не свідчить про безпідставність зупинки, а навпаки могло бути її безпосередньою причиною, оскільки працівникам поліції не заборонено виявити вказане порушення до зупинки або під час руху транспортного засобу за допомогою інформаційних баз (за номерним знаком авто).

На спростування доводів апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо його доставки до ІНФОРМАЦІЯ_2 апеляційний суд зазначає, що вказані дії вчинені працівниками поліції на підставі встановлених уповноваженими особами даних щодо невиконання водієм військового обов`язку (порушення правил військового обліку та проходження військово-лікарської комісії), які виникли внаслідок перевірки через єдині державні реєстри.

З матеріалів справи та відеозапису встановлено, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень та здійснювали взаємодію з іншими державними органами. При цьому після з`ясування обставин, пов`язаних із військовим обліком, було погоджено подальше супроводження ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Сам по собі факт пропозиції водієві у першу чергу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 не спростовує наявності в нього ознак сп`яніння та не звільняє його від обов`язку пройти огляд, оскільки рішення про відмову від його проходження ОСОБА_1 прийняв самостійно вже під час перебування у службовому автомобілі працівників поліції.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про недопустимість відеозапису з нагрудної камери працівника поліції з огляду на те, що його фіксація не була безперервною.

Доводи апелянта про переривання відеозапису та неповне відображення на ньому всіх подій апеляційний суд бере до уваги, однак вважає, що це саме по собі не свідчить про недопустимість такого доказу. Відеозапис відображає чітку та логічну послідовність основних подій, а саме: зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування працівників поліції з водієм, виявлення у нього ознак, які стали підставою для пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти такий огляд, подальші процесуальні дії та відмову ОСОБА_1 від його проходження.

Перерва у відеозаписі тривалістю 5 хвилин (з 16 год. 11 хв. до 16 год. 16 хв. 15 березня 2026 року) була предметом ретельної перевірки судом першої інстанції та знайшла своє об`єктивне підтвердження показаннями свідка — працівника поліції ОСОБА_2 , допитаного в судовому засіданні. Свідок пояснив, що тимчасова зупинка відеофіксації була зумовлена необхідністю узгодження службових питань із черговим ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо процесуальної можливості супроводу ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я.

Матеріали справи не містять, а апелянтом та його захисником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження монтажу, фальсифікації, викривлення зафіксованих даних або штучного створення доказів під час вказаної перерви.

Оскільки наявні фрагменти відеозапису узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та показаннями свідка, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений відеозапис у своїй сукупності є належним, допустимим та достатнім доказом для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про залишення за ним права керування транспортними засобами, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП), а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає фіксоване (безальтернативне) стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортним засобом застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування т/з, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування т/з, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування т/з може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку т/з, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Отже, доводи апеляційної скарги, якими ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критеріям належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не встановив.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, всебічно, повно та неупереджено з`ясував усі обставини справи, керуючись законом, надав належну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності — з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не встановив підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.