Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №522/11812/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6497/26

Справа № 522/11812/25-Е

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Ковтун Ю.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі по тексту – ТОВ «Санфорд Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 04.02.2019 між Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі по тексту – ПАТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено угоду № C-301-007275-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Також в день підписання угоди позичальник надав банку заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції договору комплексного банківського обслуговування, і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Позичальник власним підписом підтвердив ознайомлення з тарифами банку на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб нових клієнтів банку.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 15000,00 грн в межах кредитного ліміту, визначеного угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами, однак, свої зобов`язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково, внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 44640,82 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 14343,55 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 30297,27 грн.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Сонаті») укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до умов якого фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-301-007275-19-980 від 04.02.2019.

29.12.2023 ТОВ «ФК «СОНАТІ» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами. Відповідно до додатку № 2 «друкований реєстр боржників» до вказаного договору факторингу серед інших до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-301-007275-19-980 від 04.02.2019 у загальному розмірі 44640,82 грн.

З підстав викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму заборгованості у розмірі 57026,95 грн, що складається із: заборгованості за основним боргом в сумі 14343,55 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 30297,27 грн; інфляційних втрат в сумі 8959,18 грн; трьох процентів річних в сумі 3426,95 грн, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «Санфорд Капітал», в інтересах якого діє адвокат Маслюженко М.П., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що надана банком виписка містить всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 63 Положення № 75, в тому числі містить інформацію про рух коштів по картковому рахунку відповідача, використані відповідачем суми встановлених йому кредитних лімітів, всі операції за рахунком із визначенням дати проведеної операції, зазначенням сумна балансі рахунку після проведеної операції тощо. Крім того, скаржником стверджується, що користування кредитними коштами, отримання їх через банкомати, розрахунки ними в торгівельних мережах , оплата послуг, здійснення переказів тощо є неможливим без наявності картки із встановленим на ній кредитним лімітом, а отже ОСОБА_1 отримувала гроші на кредитну картку.

Скаржником стверджується, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача непогашеної заборгованості за кредитом, не врахувавши, що вказана сума боргу по кредиту належним чином обґрунтована і підтверджена у розрахунку та виписці, які узгоджуються між собою, а також з іншими письмовими доказами у справі. При цьому, ОСОБА_2 , сплачуючи кошти на погашення кредитної заборгованості протягом тривалого строку, визнавала факт укладення угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки із Пат «Ідея Банк» на визначених у договорі умовах, також і факт отримання кредитних коштів (використання кредитного ліміту).

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив і того, що позивачем не доведено належними, обґрунтованими та достатніми доказами факт наявності у відповідача заявленої суми заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладена угода № С-301-007275-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Вказаний договір підписаний власноручним підписом відповідача – ОСОБА_1 , що вбачається з договору, та містить всю детальну інформацію про клієнта.

Факт підписання вказаної угоди відповідачем по справі не заперечується та в судовому порядку не спростовано.

Згідно п. 1 вказаної угоди сторонами погоджено, що банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Blue Walk in ID поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу , що буде використовуватись в рамках цієї угоди та ДКБО, та випускає клієнту платіжну картку Master Card. Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення кредитної лінії по рахунку (п. 2).

Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,0 грн (п. 2.1).

Ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладання угоди становить 15000,0 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку, про що буд повідомлень додатково.

З наведеного вбачається обумовлення сторонами порядку надання кредитних коштів, а саме видачу платіжної картки Master Card та надання кредитних коштів шляхом встановлення кредитного ліміту на картку у розмірі 15000,0 грн (станом на дату укладення даної угоди).

Також в матеріалах справи наявна заява відповідача – ОСОБА_1 від 04.02.2019 про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції – договору комплексного банківського обслуговування, і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» до угоди № С-301-007275-19-980, яка в свою чергу містить всю детальну інформацію про особу клієнта, в тому числі й щодо номеру отриманої ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 та розміру початкового кредитного ліміту, що просить встановити клієнт – 15000,0 грн.

Відомостей щодо зміни визначеного угодою розміру кредитного ліміту матеріали справи не містять.

Тобто, з наведеного вбачається отримання ОСОБА_1 платіжної картки на підставі укладеної угоди і заяви на відкриття поточного рахунку від 04.02.2019 та встановлення кредитного ліміту на вказану картку у розмірі 15000,0 грн.

Разом з тим, на підтвердження факту користування ОСОБА_1 кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту, позивачем надано виписку по рахунку за період з 04.02.2019 по 16.11.2023, з якої вбачається користування відповідачем наданими кредитними коштами та згідно змісту призначення операцій – надання транш згідно договору від 04.02.2019 № С-301-007275-19-980, при цьому номер платіжної картки відповідає зазначеним в заяві про відкриття рахунку та приєднання від 04.02.2019. Також з даної виписки вбачається періодичне внесення відповідачем грошових коштів на вказану платіжну картку спрямованих в подальшому на погашення виниклої заборгованості, що в свою чергу підтверджує доводи скаржника та відповідно факт користування відповідачем наданим кредитним лімітом.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно, виписка по рахунку може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 року у справі № 456/3643/17, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15.

Однак судом першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності доказів на підтвердження виникнення та існування заборгованості за кредитом, не враховано наявність в матеріалах справи виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка в свою чергу є належним підтвердження виконаних за день операції, згідно вищевикладених правових норм та судової практики, та з якої вбачається встановлення кредитного ліміту, користування таким та періодичне погашення.

З наданої виписки останнє внесення грошових коштів відбулось 03.07.2019 року (а.с. 10 зворот).

При цьому, слід зауважити, що вказані обставини справи відповідачем не заперечувалися.

Згідно заявленого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за угодою становить 44640,82 грн, яка складається з: заборгованість за основним боргом – 14343,55 грн та заборгованість за відсотками – 30297,27 грн.

Альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем не надано та відомостей щодо часткового/повного погашення наявної заборгованості відповідачем не надано, з огляду на що, враховуючи вищевикладені обставини справи, які в своїй сукупності підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 не виконаного зобов`язання по поверненню кредитних коштів у відповідності до умов підписаної угоди № С-301-007275-19-980 від 04.02.2019, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача непогашеної заборгованості за даною угодою.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості по процентами з огляду на наступне.

Зі змісту укладеної між сторонами угоди вбачається, що сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування коштами кредитної лінії, що становить 24,0 % річних (п. 2.3), а також розмір обов`язкового мінімального платежі та порядок внесення такого.

Підписанням вказаної угоди клієнт погодився, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредитної лінії, а саме – реальна річна процентна складає 103,44 %. Загальна вартість кредитної лінії складає 697,89 грн за кожні 1000,0 грн з 10000 грн. Кредитної лінії здійснивши безготівкову торгівельну операцію та якщо клієнт погашає дану заборгованість щомісячно в розмірі обов`язкового мінімального платежу, а залишок заборгованості в кінці строку, вказані показники діють за умови своєчасного погашення клієнтом грошових зобов`язань за угодою, за дії процентної ставки, вказаної в п. 2.3 угоди (п. 4).

Строк кредитування (кредитної лінії) становить 1 рік з дати укладення угоди.

Відповідно сторонами обумовлено строк кредитування, що становить 1 рік та розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 753/23979/15-ц Верховним Судом зазначено, що «суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивачем заявлено розмір заборгованості за тілом та процентами розрахований станом на 05.08.2019 (тобто за пів року користування кредитними коштами), а тому з огляду на заявлений позивачем період до стягнення підлягає 1721,22 грн (14343,55 * 12 :100).

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

За період зазначений позивачем з 05.08.2019 по 23.02.2022 (січень 2019 - 101,0%, лютий 2019- 100,5%, березень 2019 - 100,9%, квітень 2019- 101,0%, травень 2019 - 100,7%, червень 2019 - 99,5%, липень 2019 - 99,4%, серпень 2019 - 99,7%, вересень 2019 - 100,7% жовтень 2019 - 100,7%, листопада - 100,1%, грудень - 99,8%; січень 2020 - 100,2%, лютий 2020 - 99,7%, березень 2020 - 100,8%, квітень 2020 - 100,8%, травень 2020 - 100,3%, червень 2020 - 100,2%, липень 2020 - 99,4%, серпень 2020 - 99,8%, вересень 2020 - 100,5%, жовтень 2020 - 101,0%, листопад 2020 - 101,3%, грудень 2020 -100,9: січень 2021 року – 101,3%, лютий 2021 року – 101,3%, березень 2021 року – 101,7%, квітень 2021 року – 100,7%, травень 2021 року – 101,3%, червень 2021 року – 101,2%, липень 2021 року – 101,1%, серпень 2021 року – 99,8%, вересень 2021 року – 101,2%, жовтень 2021 року – 100,9%, листопад 2021 року – 100,8%, грудень 2021 року – 100,6%, січень 2022 року – 101,3%, лютий 2022 року – 101,6%) величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%, а тому сума боргу за період з серпня 2019 року по лютий 2022 року не може бути проіндексована за вказаний період.

При цьому, колегія суддів не погоджується з розрахунком 3% річних, наданих позивачем у загальній сумі 3426,95 грн та вважає, що 3 %, які підлягають стягненню з відповідачів становить: 1102,27 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідно наявність правих підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 17167,04 грн (14343,55 + 1721,22 + 1102,27).

Окрім того, апеляційна скарга також містить вимоги щодо стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8400,0 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Скаржником на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 22.04.2026 до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, в якому міститься зазначення назви наданої послуги та її вартість; при цьому, копія договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 міститься в матеріалах справи (долучена позивачем в якості додатків до позовної заяви) та згідно якого сторонами обумовлено, що адвокатське об`єднання зобов`язується надавати позивачу на довгостроковій основі відповідно до умов договору правничу допомог, в тому числі й щодо складання, підписання та подання апеляційних скарг тощо (а.с. 41).

З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги та зміну розміру задоволених позовних вимог, враховуючи положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат понесених позивачем в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача становить 2528,40 грн.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТОВ «Санфорд Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1251 від 26.05.2025.

За подання апеляційної скарги ТОВ «Санфорд Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60, що підтверджується платіжною інструкцією № 244 від 22.04.2026.

З урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарг, скасування оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості за процентами із ухвалення в даній частині нового про часткове задоволення позовних (30,1 % задоволені позовні вимоги в загальному від заявлених) судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» становить 1822,85 грн.

При цьому, з огляду на розмір задоволених позовних вимог та положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за результати розгляду справи становить 2167,20 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-1 поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за угодою № С-301-007275-19-980 від 04.02.2019 у загальному розмірі 17167 (сімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 04 коп, яка складається з; 14343,55 грн – тіло кредиту, 1721,22 – проценти за користування кредитом та 1102,27 – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-1 поверх, приміщення 68, 69) сплачений судовий збір у розмірі 1822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн 85 коп та витрати на правничу допомогу за першу інстанцію – 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн 20 коп, за апеляційну інстанцію - 2528 (дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 19 серпня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда