Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №509/4496/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7150/26

Справа № 509/4496/23

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представникаапелянта ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А.С.,

представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Галаганової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла адвокат Грищук Катерина Петрівна, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року, повний текст якого складено 27 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Козирського Є.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності,

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_2 була мотивована тим, що 25 липня 2022 року постановою Одеського апеляційного суду у справі № 509/3416/18 під час вирішення питання про поділ майна подружжя: визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 17/50 частин квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 83/100 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на 17/100 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки Ford Focus 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; визнано за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частини автомобіля марки Ford Focus 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Позивач зазначав, що наразі він сплачує комунальні платежі, саме за рахунок позивача здійснювався поточний ремонт в квартирі АДРЕСА_1 , в той час як відповідачка зазначеним майном не користується, як співвласник квартири не приймає участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також не несе відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідачка квартирою не цікавиться. За характеристикою приміщень вказана квартира, загальною площею 59,5 кв.м, є двокімнатною, розташована на восьмому поверсі будинку, складається з двох житлових кімнат, площами 18,60 кв.м та 13,80 кв.м, кухні, площею 8,40 кв.м, вбиральні (сполученої), площею 1,30 кв.м, ванної кімнати, площею 4,20 кв.м, коридору, площею 9,20 кв.м та комори, площею 3,30 кв.м. (далі - спірна квартира)

З огляду на те, що частка відповідачки 17/100 складає 10,12 кв.м, виділити в натурі таку частку спірної квартири відповідно до регламентованих нормативно технічних вимог ДБН В.2.2.-15:2019 є технічно неможливо, адже окремі кімнати спірної квартири є більшими за площу частки відповідачки. Тобто технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі належну відповідачці на праві власності 17/100 частини спірної квартири, яка б відповідала самостійній квартирі в складі житлових і підсобних приміщень із забезпеченням необхідними інженерними комунікаціями відсутня, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

При цьому позивач зазначив, що житлова і підсобна площа, яка припадає на 17/100 частини спірної квартири згідно нормативних документів менше мінімальної, що виключає можливість виділу частки відповідача ОСОБА_3 в натурі.

Отже, на думку позивача:

частка відповідачки у праві спільної часткової власності є незначною та технічно не можливо здійснити виділ в натурі частки відповідачки в розмірі 17/100 частини спірної квартири;

спільне володіння і користування спірною квартирою сторонами є неможливим, у зв`язку з неприязними стосунками між співвласниками.

Позивач вважав, що припинення права власності відповідачки не завдасть істотної шкоди її інтересам, як співвласника, а тому заявив вимогу про припинення права власності відповідачки на частку у спільному майні з одночасним присудженням їй грошової компенсації. Загальна вартість спірної квартири складає 743 871,25 грн. (сплачено позивачем за придбання квартири), тому після проведення судової будівельно-оціночної експертизи ринкової вартості спірної квартири позивачем буде внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у якості попереднього внесення вартості частки відповідачки.

Крім того, автомобіль марки «Ford Focus», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 є неподільною річчю, сторони не можуть домовитись про порядок користування автомобілем, спільне користування сторонами зазначеним автомобілем є неможливим у зв`язку із неприязними стосунками між ними, таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки з огляду на те, що їй буде виплачено матеріальну компенсацію вартості її частки та позивач заявив вимогу про припинення права власності відповідачки на частку у спільному майні з одночасним присудженням їй грошової компенсації.

Після розірвання шлюбу зазначений автомобіль фактично залишився у користуванні позивача, відповідачка автомобілем не користується та витрат на його утримання не несе. Середня ринкова вартість автомобіля «Ford Focus», 2016 року випуску, відповідно до даних веб-порталу auto.ria.com складає 300 000 грн., тому після проведення судової експертизи ринкової вартості автомобіля позивачем буде внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у якості попереднього внесення вартості частки відповідачки.

Відповідачка фактично ані квартирою, ані автомобілем не користується, тому припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки з огляду на те, що їй буде виплачено матеріальну компенсацію вартості частки квартири та автомобіля.

04 грудня 2023 року від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він зазначив, що відповідачка у відзиві на позовну заяву не погодилась з обставинами, викладеними у позові, зазначала, що для вирішення заявлених позовних вимог необхідний висновок експерта.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд:

1) Припинити право власності ОСОБА_3 на 17/100 частин спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237, шляхом виплати їй грошової компенсації вартості частки з депозитного рахунку суду у розмірі 404 509,05 грн.;

2) Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини автомобіля, марки «Ford Focus», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 шляхом виплати їй грошової компенсації вартості частки з депозитного рахунку суду у розмірі 126 465,39 грн.;

3) Виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості припинених 17/100 частин у праві власності спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237, в розмірі 404 509,05 грн. за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на рахунок Державної казначейської служби України, м. Київ UA418201720355249001000005435, відповідно до квитанції;

4) Виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості припиненої 1/2 частини у праві власності автомобіля, марки «Ford Focus», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 в розмірі 126 465,39 грн. за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на рахунок Державної казначейської служби України, м. Київ UA418201720355249001000005435, відповідно до квитанції;

5) Визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/100 частин спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237;

6) Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Ford Focus», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ;

7) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати з судового збору за подання позовної заяви в розмірі: 5 309,75 грн., та проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи в розмірі 8 000,00 грн., судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 рокупозовну заяву ОСОБА_2 було задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 17/100 частин спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237, шляхом виплати ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки з депозитного рахунку суду у розмірі 404 509,05 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 17/100 частин спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237, що належала ОСОБА_4 згідно постанови Одеського апеляційного суду від 25.07.2022 року (справа №509/3416/18).

Виплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості припинених 17/100 частин у праві власності спірної квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 739104751237, в розмірі 404 509,05 грн. за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на рахунок Державної казначейської служби України, м. Київ UA418201720355249001000005435, відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 28.03.2024 року 0.0.3555916401.1

Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини автомобіля, марки «Ford Focus», 2016 р.в., д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 шляхом виплати ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки з депозитного рахунку суду у розмірі 126 465,39 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Ford Focus», 2016 р.в., д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належала ОСОБА_4 згідно постанови Одеського апеляційного суду від 25.07.2022 року (справа №509/3416/18).

Виплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості припиненої 1/2 частини у праві власності автомобіля, марки «Ford Focus», 2016 р.в., д/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 в розмірі 126 465,39 грн. за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на рахунок Державної казначейської служби України, м. Київ НОМЕР_5 відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 28.03.2024 року 0.0.3555916401.1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 16 309,75 грн., які складаються з: судового збору за подання позовної заяви в розмірі: 5309,75 грн., та витрат за проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи в розмірі 8 000,00 грн., судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3 000,00 грн. (т.3, а.с.172-180).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Грищук К.П. ставить питання про скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.1-15).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.4, а.с.83-93).

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Грищук К.П. було залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року було залишено без змін (т.4, а.с.171-180).

Однак, постановою Верховного Суду від 06.05.2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бєліка А.С. було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року, в частині позовних вимог про припинення права іншого з подружжя на частку у спірній квартирі з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності на частку спірної квартири скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині судові рішення залишені без змін. Поновлено дію постанови Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року в іншій частині (т.5, а.с.99-108).

Тобто, предметом апеляційного розгляду по даній справі є позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права іншого з подружжя - ОСОБА_3 на частку у спірній квартирі з одночасним присудженням їй грошової компенсації, визнання права власності на частку спірної квартири.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року визначено склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Громік Р.Д., Комлева О.С. (т.5, а.с.112).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , в частині сплати грошової компенсації відповідачу ОСОБА_3 частки у її праві власності 17/100 частин спірної квартири, в розмірі 404 509,05 грн., суд виходив із того, що спірна квартира є неподільною,частка ОСОБА_3 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена їй в натурі, спільне володіння і користування спірною квартирою між сторонами є неможливим; і таке припинення права власності ОСОБА_3 у спірній квартирі не завдасть їй істотної шкоди.

При цьому суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), згідно якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).

Однак, з таким рішенням суду погодитись не можливо, виходячи з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції не було враховано, що з ухваленням оскаржуваного судового рішення відповідач ОСОБА_3 взагалі позбавляється житла. Тим більше такого житла позбавляється і єдиний малолітній син сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки після фактичного припинення подружніх відносин між сторонами і подальшого розірвання шлюбу між ними, дитина проживає з матір`ю, тобто відповідачкою ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син, ОСОБА_5 , який з дня народження проживає з відповідачем ОСОБА_3 і на якого позивач ОСОБА_2 сплачує аліменти у твердій грошовій сумі 15 000 грн. щомісячно.

Той факт, що позивач ОСОБА_2 є моряком закордонного плавання і фактично проживає за межами України, на що посилається відповідач ОСОБА_3 , не спростовані матеріалами справи.

В свою чергу, та обставина, що відповідач ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживають в м. Одесі, підтверджуються матеріалами справи.

Так, Листом Державної прикордонної служби України від 10.01.2022 року підтверджується, що 09.12.2020 року позивач ОСОБА_2 виїхав за межі України (т.4, а.с.30).

Більше того, Інформаційною довідкою від 10.04.2020 року підтверджено, що позивач виїхав, і той факт, що позивач ОСОБА_2 часто перетинав кордон і відповідно не проживає в Україні (т.4, а.с.31-32).

Дипломом № 00265/2013/07 також підтверджується той факт, що позивач є моряком (механік суден) (т.4, а.с.33).

Посвідченням моряка ОСОБА_2 , серії НОМЕР_6 і послужною книжкою моряка ОСОБА_2 № 00264/2013/26 також підтверджуються ті факти, що позивач ОСОБА_2 є моряком закордонного плавання (т.4, а.с.35).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується ті факти, що відповідач ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживають в м. Одесі

Короткотривале перебування відповідачки в Іспанії було пов`язано виключено із військовою агресією Російської Федерації проти України та в інтересах безпеки малолітнього сина - ОСОБА_5 .

Так, Наказами Господарського суду Одеської області від 26.11.2020р., від 08.06.2021р., від 31.05.2022р., від 09.06.2023р підтверджується, що відповідачка працює в Україні.

Довідкою від 30.09.2024 № 70, що видана Одеським закладом дошкільної освіти «Ясла- садок» №165 Одеської міської ради, підтверджується, що син відповідачки ОСОБА_5 був вихованцем даного закладу з 02.09.2019 року по 31.08.2023 року (т.4, а.с.36).

Декларація № 0001-8А72-К010 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, підтверджує, що дитина проходить медичні обстеження в м.Одеса (т.4, а.с.37).

Довідка від 24.09.2024 року, що видана лікарем ОСОБА_6 , підтверджує, що дитина з 13.09.2024 року проходить курс реабілітації за системою Кінезітерапії. Також в даній довідці зазначено діагноз дитини: сколіотична постава. Дисплазія сполучної тканини, гіпермобільний синдром. Плоскостопість. Нестабільність шийного відділу хребта. Церебральна ангіодистонія з венозною в стадії субкомпенсації, ВБН на рецидуально-органічному фоні (т.4, а.с.38).

Довідка від 25.09.2024 року, що видана Фітнес центром «Форма» підтверджує, що дитина відвідує заняття з кінезітерапії з 21.09.2021 року по 13.09.2024 року (т.4, а.с.39).

Довідка від 04.10.2024 року № 01-33/108, що видана Одеським ліцеєм № 55 Одеської міської ради, підтверджує, що дитина навчається у 2-Г класі на очній формі навчання (т.4, а.с.40).

Довідка від 04.10.2024 року № 01-33/106, що видана Одеським ліцеєм № 55 Одеської міської ради, не вказує на те, що позивач бере якусь участь у навчанні дитини і відповідно вихованням дитини займається лише його мати - відповідач ОСОБА_3 (т.4, а.с.41).

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не проживає у спірній квартирі, а відповідачу, яка є співвласником спірної квартири, разом із сином сторін спірна квартира необхідна саме для проживання, що фактично спростовує доводи позивача і його представника про неможливість спільного користування спірною квартирою сторонами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно даної норми, а також усталеної практики Верховного Суду для застосування даної норми необхідна наявність однієї із підстав, що передбачена пунктами 1-3 і обов`язкова наявність підстави, що передбачена пунктом 4.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 зроблено висновок по застосуванню п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та вказано, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 20 жовтня 2021 року № 7-р(ІІ)/2021 вказано, що житло є складовим елементом достатнього життєвого рівня, право на який має кожен (стаття 48 Конституції України, пункт 1 статті 25 Загальної декларації прав людини 1948 року, пункт 1 статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року).

Більше того, у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18 зроблено висновок, що аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім 7. Саме ця обставина є визначальною по вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року по справі № 428/7432/20 вказано, що вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про відсутність визначених у ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності особи на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки позивач не надав суду доказів неможливості спільного користування спірною квартирою, а також доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника. Позбавлення його на цю частку буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц (провадження № 61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61- 33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі № 183/4432/16-ц (провадження № 61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 289/398/16, провадження № 61-16865св20) та інших.

Крім того, згідно зі ст.ст. 8, 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Оскільки з матеріалів справи безспірно вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , рівно як і малолітній син сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зовсім не забезпечені житлом по місцю свого постійного проживання, як на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, так і на даний час, що було необхідно перевірити при новому апеляційному розгляді справи, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 06.05.2026 року по даній справі (т.5, а.с.107-108), то оскаржуване судове рішення є незаконним.

При цьому колегія суддів зазначає, що той факт, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача ОСОБА_3 , та сина сторін, який з нею проживає, підтверджується Витягом № 390797952 (т.4, а.с.28). Окрім того, відповідач ОСОБА_3 та малолітній син сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані в даній спірній квартирі, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 09.09.2024 та від 21.01.2025, а також Рішенням № 15 від 23 січня 2025 року виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (т.4, а.с.28, 116, 117).

Посилання представника позивача ОСОБА_2 на те, що на час розгляду даного спору, відповідач ОСОБА_3 самовільно погіршила умови свого проживання, подаривши своєму батькові ОСОБА_7 належну їй на праві власності 1\5 частину квартири АДРЕСА_2 , а тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені правомірно, є слушними, однак не спростовують того факту, що на часухвалення оскаржуваного судового рішення, а також на даний час ні вона, ні син сторін, який між тим не був стороною договору дарування даної частини квартири, не забезпечені житлом. Більше того, даний договір дарування на теперішній час є чинним і ніким не спростований.

Таким чином, оскільки оскаржуваним судовим рішенням порушені вимоги ст. 365 ЦК України, а також норми міжнародного законодавства і судової практики, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням постанови, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в частині позовних вимог про припинення права іншого з подружжя на частку у спірній квартирі АДРЕСА_3 , з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності на частку спірної квартири слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бєлік Андрій Сергійович, задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року скасувати, в частині розподілу квартири АДРЕСА_1 .

Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, понесені по справі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду - суду касаційної інстанції України - протягом тридцяти днів з моменту проголошення - виготовлення повного тексту судового рішення.

Через відпустку суддів Сегеди С.М. і Комлевої О.С., повний текст судового рішення виготовлено і складено в день відкликання вказаних суддів із відпустки, 19.08.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева