Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №488/5840/24 — Миколаївський апеляційний суд

19.08.26

22-ц/812/1932/26

Провадження №22-ц/812/1932/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 488/5840/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до

ОСОБА_1

про стягнення надміру виплаченої пенсії

за апеляційною скаргою

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Щегловою Я.В., 21 січня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 02 лютого 2026 року,

у с т а н о в и в:

У грудні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 06 березня 2023 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

26 серпня 2024 року до ГУ ПФУ надійшла заява відповідача з довідкою Державного бюро розслідувань від 09 серпня 2024 року № 364, відповідно до якої повідомлено, що відповідач проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань.

З 01 вересня 2024 року відповідачу призупинено виплату пенсії.

У зв`язку з набранням чинності Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до Закону № 2262 та з урахуванням заяви відповідача від 22 серпня 2024 року № 245 з довідкою Державного бюро розслідувань від 09 серпня 2024 року № 364 щодо проходження військової служби на посадах начальницького складу, утворилась переплата пенсії за період з 22 серпня 2024 року до 31серпня 2024 року в розмірі 11 004 грн 73 коп., яка підлягає поверненню.

Листом від 02 вересня 2024 року № 1400-0404-8/73208 відповідача повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 11 004 грн 73 коп.

Залишок надміру виплачених коштів в добровільному порядку відповідач не повернув.

Посилаючись на викладене, ГУ ПФУ в Миколаївській області просило стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену пенсію у розмірі 11 004 грн 73 коп.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано посилання позивача на те, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2262 у редакції, яка діяла до 09 серпня 2024 року, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. У зв`язку з набранням чинності Закону № 3886 09 серпня 2024 року , яким внесено зміни до Закону № 2262, а саме: зокрема частину 2 статті 2 Закону № 2262 доповнено словами «Державне бюро розслідувань».

За такого, підстава виплати відповідачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262 відсутня та виплачена за період з 22 серпня 2024 року по 31серпня 2024 року в розмірі 11004 грн 73 коп. підлягає поверненню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу ГУ УПФУ в Миколаївській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві зазначав, що внесення змін до Закону №2262-ХІІ , які відбулися 09 серпня 2024 року не можуть бути підставою для призупинення йому пенсії, оскільки прийняття його на службу в Державне бюро розслідувань відбулося 01 квітня 2021 року, що не є повторним прийняттям на службу в розумінні частини другої статті 2 Закону №2262-ХІІ. На той час, коли його зараховано в кадри Державного бюро розслідувань та призначено на посаду дія Закону №2262 ХІІ не поширювалась на співробітників Державного бюро розслідувань взагалі Незважаючи на той факт, що в Державне бюро розслідувань його призначено на посаду з 01 квітня 2021 року, коли Закон №2262-ХІІ взагалі не поширювався на співробітників Державного бюро розслідувань, та внесення змін до Закону №2262-ХІІ у липні 2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01 вересня 2024 року відповідачу по справі незаконно припинено виплату пенсії за вислугу років.

ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначає, що Законом України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадання чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до Закону № 2262, зокрема частину 2 статті 2 Закону № 2262 доповнено словами «Державне бюро розслідувань», після чого вказує, що особам, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262 у разі прийняття на службу до Державного бюро розслідувань , виплата пенсії на час їх служби припиняється . Однак, навіть статтею Закону №2262 (редакція від 09 серпня 2024 року) визначено не просто «у разі прийняття на службу», а «у разі повторного прийняття їх на службу що, також, позивач ніяк не обґрунтовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. З 01 квітня 2021 року проходить службу в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу. З 06 березня 2023 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01 вересня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з тих підстав, що він проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань, що відповідно до Закону України № 3886, яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є підставою для припинення виплати пенсії на час служби.

Переплату пенсії за період з 22 серпня 2024 року до 31 серпня 2024 року у розмірі 11 004 грн 73 коп. ОСОБА_1 на вимогу позивача добровільно не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статей 1212 та 1215 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 400/961/25, залишеним без змін постановою колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01вересня 2024 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статті 15 та 16 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у спосіб, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу позову, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Проте матеріали справи не містять доказів про те, що виплата позивачу пенсії за період з 22 по 31 серпня 2024 року є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату.

Не встановлено також і недобросовісності зі сторони набувача виплати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії за період з 22 по 31 серпня 2024 року.

Посилання позивача на те, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2262 у редакції, яка діяла до 09 серпня 2024 року, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Так, внесення з 09 серпня 2024 року змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якими правило припинення виплати пенсії на період проходження служби у разі повторного прийняття на військову службу розповсюдилось на проходження служби в органах Державного бюро розслідувань, не може бути застосовано до правовідносин щодо призначення осіб до органів Державного бюро розслідувань під час перебування їх на пенсійному обліку за Законом № 2262-ХІІ, які виникли до набрання чинності вказаних законодавчих змін, з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

До таких висновків дійшов Миколаївський окружний адміністративний суд у рішенні по справі № 400/961/25, за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївський області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року

Зокрема, адміністративний суд першої інстанції встановив, і з цим висновком погодився апеляційний суд, що ОСОБА_1 з 2023 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому був працевлаштований до Державного бюро розслідувань ще у 2021 році, відтак, на переконання суду, обмеження, встановлені частиною другою статті 2 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, які набули чинності 09 серпня 2024 року, на позивача не поширюються. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2024 року є протиправними.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М.Базовкіна

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.