Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №243/8488/24 — Миколаївський апеляційний суд

18.08.26

22-ц/812/1228/26

Провадження №22-ц/812/1228/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Повертайленко Ю.В.,

за участі заявниці ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Лихачова Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №243/8488/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана його представником - адвокатом Лихачовим Романом Борисовичем, на рішення, яке ухвалив Вітовський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Козаченка Романа Вікторовича у приміщенні цього суду 07 квітня 2026 року, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_3 та відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Заяву мотивовано тим, що з 2022 року вона почала зустрічатися з ОСОБА_5 , а з березня 2023 року вони почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та дружина в смт Черкаське Краматорського району Донецької області. Під час спільного проживання вона завагітніла, але 15 травня 2024 року ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України, загинув під час виконання свого обов`язку із захисту України від збройних формувань російської федерації. ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця народила дочку ОСОБА_7 . За життя ОСОБА_5 піклувався про ОСОБА_1 та визнавав себе батьком майбутньої дитини, надавав матеріальну допомогу, що підтверджується як показами свідків, так і сімейними фото, а також роздруківками перерахування коштів. ОСОБА_5 збирався подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, чому зашкодила його загибель. Тому 10 липня 2024 року при реєстрації народження дитини відомості про батька були записані згідно зі статтею 135 СК України зі слів заявниці та зазначено в свідоцтві про народження прізвище, ім`я по батькові дитини як « ОСОБА_8 ».

Посилаючись на викладені обставини, а також, що встановлення факту батьківства необхідно для призначення доньці пенсії у зв`язку із втратою годувальника та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, заявниця просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, зазначивши його батьком, та змінити прізвище дитини з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2025 року за заявою представника заявниці було замінено заінтересовану особу - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належну заінтересовану особу - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та задоволено клопотання представника заінтересованої особи Панас О.І. і залучено до участі у справі заінтересованою особою Міністерство оборони України, оскільки загиблий ОСОБА_5 був військовослужбовцем Збройних Сил України.

Також суд залучив у справу заінтересованими особами батьків загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Представник заінтересованих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , адвокат Лихачов Р.Б. подав суду письмові заперечення щодо заяви, в яких зазначено, що батьки загиблого ОСОБА_5 та його сестра не згодні із вимогами ОСОБА_1 , оскільки мають сумніви щодо його батьківства стосовно дитини ОСОБА_8 та вважають, що у справі наявний спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Також адвокат Лихачов Р.Б. просив залишити заяву без розгяду через наявність спору про право.

Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внесено до актового запису №242 про народження ОСОБА_8 , вчиненого 10 липня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зміни щодо батьківства, вказавши її батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який народився в с. Любин Яворівського району Львівської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також змінено прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_5 загинув, а його батьківство щодо ОСОБА_8 підтверджено висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, наявні підстави для задоволення заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лихачев Р.Б. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у разі заперечення заінтересованих осіб, зокрема батьків, дітей, інших родичів загиблого військовослужбовця, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є спадкоємцями майна померлого, факту проживання однією сім`єю заявника із загиблим військовослужбовцем, такий факт не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки із заяви вбачається спір про право. Так, ОСОБА_1 зазначчає, що встановлення батьківства необхідно виключно з метою отримання допомоги по втраті годувальника (загиблого військовослужбовця). Отже, вимога заявника у цій справі пов`язана з доведенням наявності підстав як для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , так і для визнання (підтвердження) за дитиною певного соціально-правового статусу. Натомість, на отримання спадкових і соціальних прав після смерті ОСОБА_5 претендують інші члени сім`ї загиблого, зокрема, його батьки, сестра. Оскільки із змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення батьківства необхідно для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та інших, то в даному випадку наявний спір про право, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі окремого провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Це свідчить про існування реального спору між заявницею та ОСОБА_2 , а також між заявницею та заінтересованою особою матір`ю ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , за таких обставин справа підлягає розгляду саме у порядку позовного провадження. Крім того, адвокат Лихачев Р.Б. зазначає, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №277-МГ від 02 вересня 2025 року не може бути покладений в основу рішення, оскільки суд не перевірив дотримання вимог процесуального законодавства при відборі зразків для дослідження, зокрема відсутні належні докази того, що вони дійсно належать померлому ОСОБА_5 , а також не підтверджено безперервність ланцюга зберігання зразків (chain of custody), що виключає можливість їх підміни або забруднення та не встановлено, ким саме, коли й за яких умов здійснювався відбір біологічного матеріалу, що ставить під сумнів достовірність ідентифікації особи, з якою проводилося порівняння. Також судом не прийнято до уваги порушення права сторони на участь у проведенні експертизи, а саме те, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості поставити додаткові запитання експерту, ініціювати участь іншої експертної установи та бути присутнім при відборі зразків, що суперечить принципу змагальності сторін і рівності процесуальних прав.

Правом на подання відзиву учасники справи не скористалися.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заінтересованих осіб - ОСОБА_2 - адвоката Лихачова Р.Б., заявниці ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановив суд першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 , серії НОМЕР_1 від 10 липня 2024 року, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; її батьками зазначені: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_11 (том 1, а.с. 40).

Згідно відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05 лютого 2025 року актовий запис про народження дитини № 242 від 10 липня 2024 року здійснено відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відомості про батька зазначені відповідно до частини першої статті 135 СК України (том 1, а.с. 102-104).

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертизи № 277-МГ від 02 вересня 2025 року (розпочата 25 серпня 2025 року), проведеної за ухвалою суду ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз», загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; вірогідність того, що загиблий ОСОБА_5 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_8 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 % (том 1, а.с. 231-234).

Під час проведення експертних досліджень використовувався біологічний матеріал загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_5 , який зберігається в архіві біологічних матеріалів судово-медичної лабораторії відділу судово-медичних експертиз трупів ДСУ «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз».

Згідно із листом соціально-демографічних даних молодшого сержанта 1 гранатометного відділенні гранатометного взводу 3 механізованого батальйону, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22 травня 2024 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 2298м/1329дон від 21 травня 2024 року, ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем Збройних сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 унаслідок військових дій (том 1, а.с. 41, 42, 79звор.-80).

Звертаючись із заявою до суду, ОСОБА_1 вказувала, що метою встановлення факту батьківства ОСОБА_5 щодо її доньки ОСОБА_8 є внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, оскільки донька має право знати своє походження, а також - отримання матеріальної допомоги у зв`язку із втратою годувальника.

В обґрунтування таких вимог заявниця зазначила, що з 2023 року вона та ОСОБА_5 почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та дружина в смт Черкаське Краматорського району Донецької області. Під час спільного проживання вона завагітніла, але ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 загинув під час виконання свого обов`язку із захисту України від збройних формувань російської федерації. ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця народила дочку ОСОБА_7 . За життя ОСОБА_5 піклувався про ОСОБА_1 та визнавав себе батьком майбутньої дитини, надавав матеріальну допомогу, збирався подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, чому зашкодила його загибель. Тому 10 липня 2024 року при реєстрації народження дитини відомості про батька були записані згідно зі статтею 135 СК України зі слів заявниці та зазначено в свідоцтві про народження прізвище, ім`я по батькові дитини як « ОСОБА_8 ».

Згідно статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно із частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» членами сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Крім того, відповідно статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У справі, яка переглядається, встановлення юридичного факту батьківства загиблого ОСОБА_5 відносно ОСОБА_8 згідно поданої заяви необхідно заявниці для вирішення питання щодо реалізації права на отримання виплат, що належать дитині після загибелі батька, зокрема, пенсії у зв`язку із втратою годувальника - ОСОБА_5 .

Натомість батьки ОСОБА_5 в суді першої інстанції заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_1 та зазначали, що встановлення факту, про який просить заявниця, стосується їхніх прав та обов`язків.

Звертаючись із апеляційною скаргою, батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 також заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 та зазначав, що встановлення факту, про який просить заявниця, стосується його прав на отримання виплат після смерті сина, а також встановлення такого факту вплине на права та обов`язки спадкоємців загиблого.

Суд першої інстанції, розглянувши справу, не взяв до уваги, що наведені заперечення батьків загиблого ОСОБА_5 щодо встановлення факту батьківства останнього щодо дитини заявниці свідчить про наявність між ними спору про право цивільне, оскільки встановлення такого факту безпосередньо вплине на їхні права щодо отримання виплат у зв`язку із смертю сина, зокрема і пенсійних, а також одноразової допомоги.

Крім того поза увагою суду залишилось те, що згідно наявних у справі доказів, які подавали учасники, ОСОБА_5 на день смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_12 з 03 травня 2019 року (том 1, а.с. 195) та є батьком: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1, а.с. 191), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (том 1, а.с. 189) та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1, а.с. 187).

Дружина, повнолітній син ОСОБА_5 та законні представники неповнолітніх дітей загиблого до участі у справі не залучалися, тоді як вирішення справи впливає на права та обов`язки цих осіб, зокрема, спадкові та права щодо отримання соціальних виплат.

За такого наведене свідчить про те, що між заявницею і ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є батьками загиблого ОСОБА_5 , існує спір про право на соціальні виплати, який має бути вирішений у порядку позовного провадження із залученням усіх зацікавлених осіб.

Встановивши наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що суд першої інстанції залишив поза увагою, апеляційний суд доходить висновку, що є передбачені частиною 1 статті 377 та частиною 4 статті 315 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення суду та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 .

Враховуючи наслідки апеляційного перегляду, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана його представником - адвокатом Лихачовим Романом Борисовичем задовольнити.

Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________

Повна постанова складена 19 серпня 2026 року