Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №130/1496/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/1496/26

Провадження № 33/801/893/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

У скарзі зазначає, що працівники поліції його не зупиняли, не супроводжували до місця зупинки автомобіля, а підійшли до автомобіля та до нього в той момент, як він присів на передньому сидінні, так як не може стояти внаслідок серйозних вікових вад з опорно-руховим апаратом. Після оформлення протоколів поліцейські його відпустили, щоб їхав далі, хоча за їхніми показами він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що є нелогічним. Пропозиції щодо проходження огляду в закладі охорони здоров`я від поліцейських не надходило. Поліцейські самостійно дістали мундштук та його відкрили, що є грубим порушенням процедури і ставить під сумнів покази Драгера.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646610, складеного поліцейським ВП №2 (м. Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Чонговай П.І., 21 квітня 2026 року о 16 год. 13 хв. в с. Демидівка по вулиці Шкільна ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 868», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Тестування проводилося на місці зупинки зі згоди водія за допомогою алкотестера Драгер 6810 у встановленому законом порядку, тест №03838, результат 0,58% (проміле). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).

Цифровий показник приладу «Drager Alcotest 6810» становить 0,58‰, що відображено у роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу та зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.1,4).

У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, дійшов до висновку, що його вина підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646610 від 21 квітня 2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою результатів обстеження тестеру «Drager 6810»; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 квітня 2026 року до КНП «Багатопрофільної Тиврівської лікарні»; компакт-диском; іншими матеріалами адміністративної справи.

Однак, вказаний висновок зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи та без повного і всебічного дослідження наявних в ній доказів.

Як в апеляційній скарзі, так і в суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, «ЗАЗ 868», д.н.з. НОМЕР_1 , стверджуючи, що автомобіль заздалегідь був припаркований біля магазину і двигун був вимкнений.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її перебування у стані алкогольного сп`яніння.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Зі змісту оскаржуваної постанови суду слідує, що суд першої інстанції взагалі не надавав оцінки вказаним доводам ОСОБА_1 , а роблячи висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, лише перелічив наявні у матеріалах справи докази.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Поліцейський Чонговай П.І., викладаючи в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646610 від 21 квітня 2026 року суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин зазначив, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 868», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом у справі, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційним судом встановлено, що працівники поліції дійсно не зупиняли автомобіль ЗАЗ 868», д.н.з. НОМЕР_1 . Докази його руху на відео також відсутні. Вони підійшли до ОСОБА_1 в той момент, коли автомобіль був припаркованим біля магазину, при цьому двигув був вимкненим.

Тобто, факт керування ОСОБА_1 автомобілем та факт його зупинки поліцейськими не доводиться матеріалами справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що поліцейські фактично навіть на звинуватили ОСОБА_1 у тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Почувши запах алкоголю з порожнини рота пасажира, який підійшов до них, запропонували продути прилад «Драгер» водію.

У ході розмови поліцейські не озвучували ОСОБА_1 ознак сп`яніння.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (пункт 1 розділу ІІ Інструкції).

Ключовою у цих нормах підставою для проходження огляду, а отже і для вимоги поліцейського пройти огляд, є наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

З вказаних норм випливає, що вимогу водієві пройти огляд на стан сп`яніння можливо висунути лише у випадку, коли поліцейським встановлено наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, про що він повинен повідомити водія, і лише після цього поліцейський висуває вимогу водієві пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, після проведення огляду на місці за допомогою спеціального технічного засобу поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права, зокрема те, що у разі незгоди із показниками технічного засобу він має право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Сам огляд проводився за допомогою приладу «Драгер» і для відбору проб видихаємого повітря використовувався, зокрема, мундштук. З відеозапису вбачається, що цілісність упаковки мундштука не перевірялася, він розпаковувався не ОСОБА_1 і не в нього на очах, а поліцейським у багажнику автомобіля.

Існують обґрунтовані підстави вважати, що під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння міг використовуватися мундштук, який не відповідає вимогам нормативних документів, що викликає сумнів у результаті огляду та дає обґрунтовані підстави вважати отримані за допомогою таких приладів результати недостовірними.

Вказані вище обставини у їх сукупності не дають підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке йому ставиться в провину.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні адміністративного правопорушення доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

З огляду на наведене, враховуючи положення статті 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд вважає, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не доведена матеріалами справи.

Вказане є підставою для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало