Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №153/883/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/883/26

Провадження №11-кп/801/824/2026

Категорія: 197

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого в режимі відеоконференції – ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026020170000048, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03 квітня 2026 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, особи з інвалідністю групи 1 А, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в :

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ч. 2 ст. 84 КК України у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.

За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що в період 2016-2017 років, точної дати не встановлено, в денний час, він, являючись військовослужбовцем ЗСУ та перебуваючи на території Донецької області, на старих вогневих позиціях виявив покинуту вибухову речовину, а саме тротилові шашки, вагою по 400 г та 200 г, у кількості не менше 27 штук.

ОСОБА_10 діючи умисно, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин, указані тротилові шашки помістив до свого рюкзака, придбавши у такий спосіб вибухові речовини та надалі зберігав їх при собі. У цей же період часу, ОСОБА_9 указані тротилові шашки незаконно перевіз до свого помешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де огорнув їх папером, липкою стрічкою та почав зберігати, без передбаченого законом дозволу, в сараї на території указаного будинковолодіння.

01 листопада 2022 року ОСОБА_9 визнано непридатним до військової служби з виключенням з обліку та 06 грудня 2022 року звільнено з військової служби за станом здоров`я.

18 березня 2025 року у зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_9 , не будучи військовослужбовцем, перевіз указаний пакунок із тротиловими шашками до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжив їх зберігати в підсобному приміщенні без передбаченого законом дозволу.

03 квітня 2026 року в ході огляду території указаного домоволодіння було виявлено 27 тротилових шашок (13 шашок вагою по 400 г та 14 шашок вагою по 200 г).

Відповідно до висновків експерта № СЕ-19/102-26/7504-ФХВР від 22 квітня 2026 року, № CE-19/102-26/7540-ФХВР від 27 квітня 2026 року, № CE-19/102-26/7541-ФХВР від 24 квітня 2026 року, № CE-19/102-26/7542-ФХВР від 20 квітня 2026 року, надані на дослідження речовини є вибуховими речовинами - тротилом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України, носіння, зберігання, придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні – прокурор Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 , не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його винуватості, просить вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року скасувати в частині звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону.

Ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік та покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня ухвалення вироку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

місцевий суд безпідставно звільнив обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, оскільки питання щодо звільнення особи від покарання на підставі ст. 84 КК України вирішується на стадії виконання вироку за результатами медичного обстеження та складання відповідного висновку.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав себе винуватим. Щодо апеляційної скарги прокурора поклався на розсуд суду. Просив суворо його не карати.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З оскаржуваного вироку слідує, що суд розглянув обвинувальний акт відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Доводи прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» роз`яснено, що звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується і тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру зазначеного в Переліку захворювань.

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання визначений Додатком № 12 до Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України за № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі».

Згідно з наказом МОЗ України № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» від 15 серпня 2014 року питання про звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою вирішуються на стадії виконання вироків на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

Тобто, питання про звільнення від відбування покарання за хворобою належить до питань, які суд вирішує під час виконання вироків (п. 6 ч. 1 ст. 537 КПК України).

Під час ухвалення вироку, місцевий суд був позбавлений процесуальної можливості звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання за хворобою на підставі ч. 2 ст. 84 КК України.

Отже, вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання за хворобою на підставі ч. 2 ст. 84 КК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та приймає до уваги:

характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченим кримінального правопорушень, яке відповідно до ст. 12 є тяжким злочином;

характеристику особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального проступку визнав та щиро розкаявся, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю групи 1 А;

обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Ураховуючи конкретні обставини справи, а саме вчинення тяжкого умисного злочину, особу обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі встановленій санкцією статті, оскільки призначення інших видів покарань є недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими.

Водночас сукупність установлених обставин кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, який визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та є особою з інвалідністю, дають суду підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України з застосуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Отже, допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність – застосування закону, який не підлягав застосуванню (ст. 84 КК України) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 та п. 4 ч.1 ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції – скасувати в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026020170000048, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03 квітня 2026 року щодо ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК України скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок.

Визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

В решті вирок залишити без змін

Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4