Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №148/365/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/365/26

Провадження № 33/801/871/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А.

Доповідач: Ковальська І. А.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальської І.А.,

за участі: захисника Довганя О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Довганя Олега Олексійовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наступних обставин.

01.02.2026 близько 17.30 години в с. Ганнопіль на вул. Кооперативна водій ОСОБА_2 здійснював рух на транспортному засобі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру № 800747. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом першої інстанції, як порушення п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що врахувавши усі обставини справи, проаналізувавши матеріали адміністративного провадження ОСОБА_2 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції захисник Довгань О.О., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строки на апеляційне оскарження та скасувати постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026, та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026 є незаконною, необґрунтованою, ухваленою з істотним порушенням процесуальних прав ОСОБА_1 , за неповного дослідження доказів та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Насамперед захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначаючи, що ОСОБА_2 не був присутній під час розгляду справи та проголошенні постанови від 09.07.2026. Копію оскаржуваної постанови він уперше отримав 21.07.2026 безпосередньо у Тростянецькому районному суді Вінницької області на підставі поданої ним письмової заяви, у якій зафіксовано факт і дату отримання. Того ж дня копія постанови надійшла йому поштовим зв`язком.

Отже, лише 21.07.2026 ОСОБА_2 фактично ознайомився зі змістом постанови та її мотивами й отримав можливість підготувати вмотивовану апеляційну скаргу, яку подано 27 липня 2026 року, тобто через шість днів після фактичного отримання копії судового рішення.

У зв`язку із цим захисник вважає, що передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк пропущено з поважних причин, оскільки справу розглянуто без належного повідомлення ОСОБА_1 , а копію постанови він фактично отримав лише 21 липня 2026 року.

На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги по суті, захисник стверджує, що справу безпідставно розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Так, у постанові суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 був повідомлений судовою повісткою за місцем проживання та SMS-повідомленням відповідно до поданої ним заяви. Однак, як наголошує захисник, матеріали справи спростовують такий висновок. Наявна у справі заява від 01 лютого 2026 року адресована Тульчинському районному суду Вінницької області та має назву «Заявка про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення». У її тексті ОСОБА_2 визначив єдиний погоджений ним спосіб електронного інформування - SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 . Відомостей про згоду отримувати судові повістки через Viber або будь-який інший месенджер у заяві немає.

Окремо захисник наголошує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, хоча встановлення цієї обставини є обов`язковою передумовою відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, долучений відеозапис із нагрудної камери № 800747 не фіксує руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Запис розпочинається, коли транспортний засіб уже стоїть, а поліцейські спілкуються із ОСОБА_1 поруч із нерухомим автомобілем. На 01 хв 07 с відеозапису на запитання поліцейського «Ви тут стояли?» ОСОБА_2 відповідає «Так», а на 11 хв 24 с під час телефонної розмови говорить: «Стояв та й мене зупинили». Жодна із цих фраз, як стверджує захисник, не є визнанням факту керування транспортним засобом, а, навпаки, послідовно описує перебування ОСОБА_1 біля автомобіля, який стояв.

Відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , уже є нерухомим, а патрульний автомобіль рухається в його напрямку. Водночас факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано жодними належними та допустимими доказами.

Сам по собі рапорт працівника поліції, на думку захисника, не є належним і достатнім доказом вини, оскільки відображає лише позицію поліцейського та не доводить обставин керування без інших незалежних доказів - відеозапису чи показань свідків. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.05.2020 у справі № 524/4668/17 та від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а, захисник зазначає, що рапорт поліцейського не може бути єдиним доказом винуватості особи та потребує об`єктивної перевірки іншими доказами.

Так само складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про доведеність вини особи. Протокол є лише носієм доказової інформації, яка підлягає перевірці й оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а не рішенням, що встановлює наявність правопорушення. На підтвердження цього захисник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2019 у справі № 638/3490/18, та Верховного Суду, наведені у постанові від 22.06.2023 у справі № 752/5417/19.

Крім того, сторона захисту вказує на істотне порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, огляд має проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Підставами для проведення огляду в закладі охорони здоров`я є незгода особи пройти огляд на місці зупинки або незгода з результатами такого огляду, проведеного поліцейським.

Водночас на 13 хв 11 с - 13 хв 32 с відеозапису поліцейський прямо повідомляє, що спеціального технічного засобу «Drager» на місці немає, оскільки він перебуває в іншому екіпажі у Шпикові, та пропонує або поїхати до лікарні, або оформити матеріали за п. 2.5 Правил дорожнього руху. Отже, поліцейський фактично визнав, що екіпаж не мав спеціального технічного засобу та не був спроможний провести огляд на місці зупинки.

За таких обставин, як зауважує захисник, ОСОБА_2 не міг відмовитися від конкретно запропонованого огляду на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, оскільки такого засобу не було й фактична готовність провести відповідний огляд була відсутня. Неможливість працівників поліції забезпечити передбачений законом огляд не може тлумачитися як відмова особи від його проходження.

До того ж відеозапис не містить чіткої, послідовної та зрозумілої пропозиції пройти наявний і реально здійснюваний огляд на місці зупинки. ОСОБА_2 лише зазначав, що не бажає їхати до лікарні у м. Тульчин, тоді як поліцейські були зобов`язані спершу забезпечити йому можливість пройти огляд на місці зупинки.

Натомість поліцейські поставили ОСОБА_1 перед альтернативою: негайно їхати до лікарні або бути оформленим за п. 2.5 Правил дорожнього руху, паралельно неодноразово спонукаючи його сформулювати відмову. На 12 хв 02 с відеозапису ОСОБА_2 прямо зазначає: «Вони говорять, я не розумію цих слів», що, на думку захисника, підтверджує нерозуміння ним запропонованої процедури. Працівники поліції мали роз`яснити послідовність дій, правові наслідки кожного із запропонованих варіантів і переконатися, що волевиявлення особи є усвідомленим.

При цьому на 30 хв 07 с відеозапису поліцейський одночасно називає два різні місця проходження огляду - місце зупинки та Тульчинську центральну районну лікарню, чим, за доводами захисника, змішує огляд на місці зупинки з медичним оглядом у закладі охорони здоров`я.

За таких умов вимога пройти огляд у закладі охорони здоров`я суперечила ч. 3 ст. 266 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 не відмовлявся від огляду на місці зупинки, а провести такий огляд поліцейські не могли через відсутність спеціального технічного засобу. Тому подальша вимога щодо проведення огляду в медичному закладі була безпідставною, а відмова від поїздки до лікарні після недотримання встановленої процедури не може утворювати склад адміністративного правопорушення.

Також захисник звертає увагу на зміст відеозапису та порушення прав ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів. Упродовж відеозапису він поводиться спокійно, не виявляє конфліктної чи зухвалої поведінки, підтримує тривалу розмову, відповідає на запитання та спілкується телефоном. Його мовлення є зв`язним, а індивідуальні особливості мовлення не можуть без спеціальних медичних знань ототожнюватися з ознаками алкогольного сп`яніння. Відеозапис не дає змоги встановити жодної зовнішньої ознаки, яка сама по собі переконливо підтверджувала б стан алкогольного сп`яніння.

Поряд із цим відеозапис не містить належного роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Під час оформлення матеріалів він неодноразово повідомляв, що без окулярів нічого не бачить, однак йому пропонували документи для ознайомлення та підпису. За таких обставин наявність підписів або відсутність письмових зауважень у документах не доводить, що ОСОБА_2 прочитав їх зміст, зрозумів викладені формулювання та погодився з ними.

Приблизно з 20-ї хвилини відеозапису один із поліцейських оформлює матеріали на службовому планшеті, а близько 32-ї хвилини, уже в службовому автомобілі, роздруковує постанову, після чого продовжує складати протокол. Така послідовність дій, за твердженням захисника, не фіксує повноцінного з`ясування заперечень ОСОБА_1 , дослідження доказів або перевірки його пояснень і свідчить про формальний характер оформлення матеріалів.

Водночас істотним доказом для об`єктивного розгляду справи захисник вважає висновок щодо результатів медичного огляду від 01.02.2026 № 4, виданий Тульчинською центральною районною лікарнею. Після події ОСОБА_2 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов медичний огляд. Згідно з висновком, огляд проведено 01.02.2026 о 19:15 год, за його результатами ознак сп`яніння не виявлено. Оскільки подія мала місце близько 17 год 30 хв, огляд проведено в межах двогодинного строку, встановленого ст. 266 КУпАП для проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Захисник просить прийняти та дослідити зазначений висновок як новий доказ відповідно до ст. 294 КУпАП, пояснюючи неможливістю його подання до суду першої інстанції тим, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про судове засідання 09 липня 2026 року, не брав участі в розгляді справи та не мав можливості подати документ і пояснити його значення. На думку захисника, цей висновок у сукупності з відсутністю відеофіксації керування транспортним засобом, відсутністю у поліцейських спеціального технічного засобу, суперечливістю їхніх пропозицій і поведінкою ОСОБА_1 істотно посилює розумні сумніви щодо версії працівників поліції та підтверджує, що він не мав наміру ухилятися від об`єктивної перевірки свого стану.

Насамкінець захисник зазначає, що суд першої інстанції визнав вину ОСОБА_1 доведеною протоколом, актом відмови, направленням на огляд, рапортом та відеозаписом. Проте протокол, акт, направлення й рапорт складені самими працівниками поліції, мають похідний характер і не усувають відсутності відеофіксації керування транспортним засобом та порушень процедури огляду.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 створював небезпеку для життя та здоров`я інших осіб, також, як наголошує захисник, не підтверджений жодним конкретним доказом. Відеозапис не містить руху автомобіля, небезпечного маневрування чи іншої дорожньої ситуації, на підставі якої можна було б зробити такий висновок.

Таким чином, на переконання сторони захисту, суд першої інстанції не забезпечив усебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, не перевірив, чи була пропозиція пройти огляд чіткою та законною, чи розумів ОСОБА_2 зміст роз`яснень, чи міг він прочитати складені документи, чи була його поведінка свідомою відмовою саме від законної та фактично доступної процедури, а також не надав належної оцінки відсутності доказів керування транспортним засобом.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» та «Коробов проти України», положення ст. 62 Конституції України й Рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 № 1-р/2019, захисник стверджує, що сукупність досліджених доказів не відповідає критерію доведення вини поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, а обов`язок доведення вини покладається на державу.

З огляду на викладене захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Довгань О.О. просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не був присутній під час розгляду справи судом першої інстанції. Судові повістки надсилалися йому через месенджер Вайбер, яким останній, з огляду на свій вік, не вміє користуватися.

Щодо обставин справи захисник зазначив, що на відеозаписі не зафіксовано руху транспортного засобу. Відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль уже припаркований, а ОСОБА_2 перебуває поруч із ним.

Крім того, захисник пояснив, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, оскільки працівники поліції повідомили про відсутність у них спеціального технічного засобу Drager та необхідність очікувати на прибуття іншого екіпажу поліції, який мав його доставити.

Після завершення працівниками поліції складання щодо нього протоколу ОСОБА_2 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого стану сп`яніння не виявлено.

З огляду на викладене захисник просив поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Суд апеляційної інстанції вислухавши позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовільнити, дослідивши матеріали справи, та мотиви апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє

Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд має враховувати не лише формальну дату ухвалення постанови, а й обставини, за яких особа дізналася або об`єктивно могла дізнатися про її постановлення, чи була вона присутня під час розгляду справи та чи мала реальну можливість своєчасно ознайомитися зі змістом судового рішення, його мотивами та підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу.

Постанова Тростянецького районного суду Вінницької області ухвалена 09.07.2026 за відсутності ОСОБА_1 . Із матеріалів справи вбачається, що з її змістом останній фактично ознайомився та отримав копію судового рішення 21.07.2026.

Апеляційну скаргу захисником подано 27.07.2026, тобто через шість днів після фактичного отримання копії постанови.

Наведене свідчить про те, що після отримання судового рішення ОСОБА_2 та його захисник діяли без невиправданого зволікання і в межах десятиденного строку, обчисленого з моменту, коли особа реально отримала можливість ознайомитися зі змістом постанови та підготувати її оскарження.

Враховуючи наведену вище інформацію, апеляційний суд вважає, що з огляду на вік особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та те, що він не вміє користуватися месенджером, строк на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026 слід рахувати із моменту фактичного ознайомлення особи зі змістом постанови, а тому строк на апеляційне оскарження слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги, то суд зазначає наступне.

За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд із метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Таким чином, обов`язок водія пройти огляд безпосередньо пов`язаний із дотриманням працівниками поліції встановленого законом порядку його проведення.

Для кваліфікації дій особи як відмови за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостатньо встановити, що вона не виконала будь-яку пропозицію працівника поліції. Необхідно довести, що особі було запропоновано пройти конкретний огляд у спосіб і послідовності, передбачених законодавством, а вона після усвідомлення змісту такої пропозиції однозначно відмовилася від її виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

За змістом ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічну послідовність передбачено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

Так, відповідно до п. 3 Порядку № 1103 огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 6 цього Порядку водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія від проходження такого огляду або незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Пунктом 1 розділу ІІ зазначеної Інструкції передбачено, що за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Отже, наведені положення встановлюють певну послідовність дій. Спочатку працівник поліції повинен запропонувати водієві пройти фактично доступний огляд на місці зупинки із застосуванням наявного спеціального технічного засобу. Лише після однозначної відмови від такого огляду або незгоди з його результатами виникають підстави для направлення до закладу охорони здоров`я.

Із відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про відсутність у них спеціального технічного засобу Драгер та про необхідність очікувати на прибуття іншого екіпажу поліції, який мав доставити цей прилад.

Отже, на момент спілкування із ОСОБА_1 спеціального технічного засобу на місці не було, огляд із його використанням фактично не міг бути проведений, а працівники поліції не були готові негайно реалізувати запропоновану процедуру.

За таких обставин слід розмежовувати відмову від проходження огляду за допомогою наявного спеціального технічного засобу та небажання особи очікувати протягом невизначеного часу на прибуття іншого екіпажу, який лише в майбутньому мав доставити відповідний прилад.

Очікування приладу не є самим оглядом на стан сп`яніння. Тому небажання особи очікувати на прибуття іншого екіпажу не може автоматично та без оцінки всіх обставин ототожнюватися з відмовою від огляду у встановленому законом порядку.

Для констатації юридично значущої відмови працівник поліції повинен сформулювати чітку, конкретну та зрозумілу пропозицію пройти певний вид огляду, роз`яснити порядок його проведення та забезпечити фактичну можливість реалізації цієї процедури. Відмова має бути усвідомленою, однозначною та стосуватися саме реально доступного огляду, а не очікування невідомий час на створення можливості для його проведення.

У матеріалах справи відсутні дані про те, коли саме мав прибути інший екіпаж, протягом якого часу ОСОБА_2 повинен був очікувати, чи було взагалі підтверджено можливість доставлення справного та допущеного до використання приладу, а також чи було після його доставлення повторно запропоновано ОСОБА_2 пройти конкретний огляд.

Наявність у протоколі формального запису про відмову не усуває необхідності встановити, від якої саме процедури відмовилася особа, чи могла така процедура бути реально проведена та чи відповідала пропозиція працівників поліції вимогам ст. 266 КУпАП.

Відсутність у працівників поліції спеціального технічного засобу є організаційною обставиною, відповідальність за яку не може перекладатися на особу, яку перевіряють. Держава в особі уповноважених органів повинна забезпечити працівників поліції засобами, необхідними для здійснення передбачених законом процедур.

Неналежне матеріально-технічне забезпечення екіпажу не може змінювати зміст установленого законом порядку огляду, звужувати процесуальні гарантії особи або створювати для неї презумпцію відмови.

Наявний у матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено про відмову ОСОБА_1 , не усуває вказаної суперечності. Сам відеозапис підтверджує, що спеціального технічного засобу на місці не було й огляд із його застосуванням фактично не проводився та не міг бути проведений у момент відповідної пропозиції.

За таких обставин назва та зміст акта не узгоджуються з реально зафіксованою ситуацією. Документ, у якому зазначено про відмову від огляду з використанням спеціального технічного засобу, не може безумовно підтверджувати таку відмову, якщо на місці події відповідного засобу взагалі не було.

Той факт, що ОСОБА_2 не зазначив письмових зауважень у протоколі, на що послався суд першої інстанції, також не доводить дотримання процедури огляду. Відсутність письмових зауважень не змінює об`єктивно зафіксованої на відеозаписі обставини - відсутності у працівників поліції приладу Драгер.

Суд першої інстанції наведеним обставинам належної оцінки не дав, обмежившись посиланням на формальну наявність акта огляду та направлення до медичного закладу. У постанові не проаналізовано, чи було забезпечено ОСОБА_1 реальну можливість пройти огляд на місці, чи був наявний спеціальний технічний засіб та чи стосувалася його поведінка відмови саме від конкретного огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП.

Суд першої інстанції також не усунув суперечність між змістом складених працівниками поліції документів, у яких зазначено про відмову від огляду з використанням спеціального технічного засобу, та відеозаписом, із якого вбачається, що такого засобу в поліцейських на місці не було.

Отже, матеріали справи не дають підстав для беззаперечного висновку, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду саме відповідно до встановленого законом порядку.

Захисник у судовому засіданні також посилався на те, що після завершення працівниками поліції складання адміністративних матеріалів ОСОБА_2 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено.

Із наданого стороною захисту висновку № 4 щодо результатів медичного огляду від 01.02.2026 вбачається, що огляд ОСОБА_2 проведено о 19 год 15 хв, за його результатами ознак сп`яніння не встановлено.

Подія, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, мала місце близько 17 год 30 хв. Отже, медичний огляд проведено через одну годину сорок п`ять хвилин після часу, вказаного у протоколі, тобто в межах двогодинного строку, передбаченого ст. 266 КУпАП та п. 7 Порядку № 1103 для проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть установлюватися, зокрема, іншими документами.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Оскільки ОСОБА_2 не був присутній під час розгляду справи судом першої інстанції внаслідок неналежного повідомлення та не мав реальної можливості особисто надати зазначений документ і пояснити його значення для справи, причини неподання висновку місцевому суду слід визнати обґрунтованими.

Апеляційний суд враховує, що самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я не замінює процедури огляду, проведення якої відповідно до ст. 266 КУпАП повинні організувати та забезпечити працівники поліції. Так само негативний результат подальшого медичного огляду сам по собі автоматично не скасовує відповідальності за раніше вчинену та належним чином зафіксовану відмову від огляду.

Водночас у цій справі немає підстав повністю ігнорувати зазначений висновок або відмовляти йому в будь-якому доказовому значенні. Він складений медичним працівником у закладі охорони здоров`я, містить конкретні дату й час проведення огляду та безпосередній висновок про те, що ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено.

Цей документ стосується саме тих обставин, які стали підставою для складання протоколу, та отриманий через нетривалий проміжок часу після події. Тому він є письмовим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП і підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Особливого значення набуває поведінка ОСОБА_2 після завершення оформлення матеріалів. Самостійне звернення до закладу охорони здоров`я для перевірки свого стану об`єктивно не узгоджується з припущенням про його намір будь-яким способом уникнути встановлення стану сп`яніння.

Навпаки, така поведінка підтверджує послідовність доводів захисту про те, що причиною непроходження огляду під час спілкування з працівниками поліції була відсутність у них спеціального технічного засобу та необхідність очікувати на його доставлення, а не свідоме прагнення ухилитися від об`єктивного дослідження стану.

Висновок медичного огляду не оцінюється апеляційним судом ізольовано та не визнається єдиною підставою для закриття провадження. Його доказове значення полягає в тому, що він доповнює сукупність установлених обставин: відсутність відеофіксації керування транспортним засобом, відсутність свідків такого керування, відсутність у працівників поліції приладу Драгер на місці події та відсутність належної фіксації однозначної відмови від реально доступного огляду.

Крім того, медичний висновок безпосередньо не узгоджується з категоричним твердженням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та наражав на небезпеку себе й інших громадян.

Підставою для складання протоколу була відмова від проходження огляду, а не встановлений результатами огляду стан алкогольного сп`яніння. Жодного позитивного результату дослідження, який підтверджував би перебування ОСОБА_2 у стані сп`яніння, матеріали справи не містять.

Натомість наданий стороною захисту медичний документ містить протилежний висновок.

Тому твердження суду першої інстанції про фактичне керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння виходить за межі доведених обставин і ґрунтується не на результатах огляду, а на припущенні, зробленому з факту оформлення матеріалів за відмову.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Це означає, що суд не може обмежитися формальним переліком протоколу, акта, направлення та відеозапису, а зобов`язаний перевірити, які саме обставини підтверджує кожен із цих доказів, чи узгоджуються вони між собою за змістом та чи усувають розумні сумніви щодо винуватості особи.

У цій справі протокол містить твердження про керування автомобілем, однак відеозапис такого керування не фіксує. Рапорт підтверджує відсутність свідків та очевидців, а отже інших незалежних доказів керування немає.

Акт огляду містить запис про відмову від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу, проте відеозапис одночасно підтверджує, що приладу Драгер у працівників поліції на місці не було.

Отже, особі пропонувалося не пройти фактично доступний огляд, а очікувати на прибуття іншого екіпажу з відповідним приладом.

Після завершення оформлення матеріалів ОСОБА_2 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та в межах двох годин пройшов медичний огляд, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено.

Таким чином, наведені докази не утворюють послідовної, несуперечливої та достатньої сукупності, яка б підтверджувала всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Навпаки, матеріали справи містять істотні та неусунуті суперечності щодо двох основних обставин: чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом та чи відмовився він від проходження огляду саме відповідно до встановленого законом порядку.

Суд першої інстанції таких суперечностей не усунув, не встановив, яким конкретно доказом підтверджується рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , не надав належної оцінки відсутності у працівників поліції спеціального технічного засобу та без достатніх підстав ототожнив відмову очікувати на доставлення приладу з відмовою від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Формальна узгодженість складених працівниками поліції документів не є достатньою, якщо всі вони ґрунтуються на одному й тому самому непідтвердженому твердженні та суперечать змісту об`єктивного відеозапису. Кількість процесуальних документів не може замінити якість і достатність фактичних даних, які в них містяться.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, або на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 наголосив, що адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, зокрема на презумпції невинуватості.

Презумпція невинуватості означає, що особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі обов`язкові елементи правопорушення повинні бути доведені стороною обвинувачення належними, допустимими та достатніми доказами. Відсутність доказів не може тлумачитися проти особи, а припущення не можуть доповнювати недоліки адміністративних матеріалів.

Усі неусунуті сумніви щодо того, чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом, чи була йому запропонована реальна та доступна процедура огляду, чи стосувалася його поведінка однозначної відмови саме від установленого законом огляду, мають тлумачитися на його користь.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без дотримання вимог ст. 245, 251, 252 і 280 КУпАП.

Належними та допустимими доказами не доведено обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факту його однозначної відмови від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.

Відтак постанова Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 130, 245, 247, 251, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Довганя Олега Олексійовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.

Постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.07.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Ковальська