Додаткове рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №133/2114/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/2114/23

Провадження № 22-з/801/106/26

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Сало Т. Б.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа № 133/2114/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кахно О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

На розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року позов залишено без задоволення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року залишено без змін.

03 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання розподілу судових витрат, понесених суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України у відзиві на апеляційну скаргу було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги призвело до того, що вона змушена була звертатись до адвоката за наданням їй професійної правничої допомоги, витрати на яку підлягають стягненню з позивача (апелянта) на користь відповідача. Відповідно до квитанції від 10 червня 2026 року, вона понесла витрати на правничу допомогу, що виходячи із складності справи та запланованого часу надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції обраховується в сумі 10 000 гривень у фіксованому розмірі. У матеріалах справи наявні письмові докази документального підтвердження витрат на правничу допомогу і їх розрахунок, які додані до відзиву, а тому немає законних підстав для відмови у компенсації відповідачу таких витрат шляхом їх стягнення з позивача.

13 липня 2026 року з суду першої інстанції на запит апеляційного суду надійшла дана цивільна справа.

Заяв (заперечень) від ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правничу допомогу не надійшло.

У судове засідання, призначене на 18 серпня 2026 року, учасники справи не з`явилися.

17 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Смірнова С.М. надійшла заява, в якій він просить провести судове засідання у їх відсутність та задовольнити подану заяву про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 270 та ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у відсутність належним чином повідомлених учасників справи.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У ч. 1 ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на виконання вимог ст.360 ЦПК України зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до квитанції від 10 червня 2026 року, вона понесла витрати на правничу допомогу, що виходячи із складності справи та запланованого часу надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції обраховується в сумі 10 000 гривень, виходячи з досягнутої сторонами домовленості. Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, станом на сьогодні, додається до відзиву. Задоволення вимоги про розподіл судових витрат є похідною від повної відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 ..

На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу було додано:

- додатковий договір про надання правової допомоги від 09 червня 2026 року, укладений між адвокатом Смірновим С.М. та ОСОБА_1 , за умовами якого адвокат Смірнов С.М. зобов`язався надавати клієнту правову допомогу у судах усіх рівнів та інстанцій у справі №133/2114/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року; клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в сумі 10 000 грн (п.1.1,3.1 договору);

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для розгляду справи в суді апеляційної інстанції від 11 червня 2026 року;

- квитанцію б/н від 10 червня 2026 року про прийняття адвокатом Смірновим С.М. від ОСОБА_1 коштів в сумі 10 000 гривень на підтсаві додаткового договору.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи та відсутності заперечень ОСОБА_3 щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід визначити у розмірі 10 000 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 270, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк