Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №744/363/26 — Семенівський районний суд Чернігівської області

18.08.2026

Справа № 744/363/26

Провадження № 3/744/161/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Смаги С. В.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 472282 від 22 квітня 2026 року, 22 квітня 2026 року о 18 годині 44 хвилини в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області по вулиці Центральній біля будинку № 10 громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги підпункту «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди громадянина ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою спеціального приладу «Alcоtest 6820» (проба позитивна - 1,07 ‰ (проміле)).

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав повністю та пояснив, що 22 квітня 2026 року він алкогольні напої не вживав. Він є військовослужбовцем. 22 квітня 2026 року він їздив на своєму автомобілі у міський парк міста Семенівка, тому що надійшло повідомлення про те, що у парку знаходиться дрон-«ждун». Він разом зі своїм підрозділом бере участь у знешкоджені таких дронів, так як має відповідну підготовку та досвід. Не виявивши в парку дрон він поїхав за місцем проживання. По дорозі його зупинили працівники поліції, які запідозрили у нього запах спиртного з порожнини рота. На пропозицію працівників поліції ОСОБА_1 дунув у спеціальний прилад, який показав наявність у нього алкогольного сп`яніння. Після продуття приладу поліцейський одразу почав складати протокол про адміністративне правопорушення, не ознайомивши ОСОБА_1 з роздруківкою результату тесту на стан алкогольного сп`яніння та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння. В цих документах ОСОБА_1 розписався лише тоді, коли вже був складений протокол про адміністративне правопорушення. Про можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарні у випадку незгоди з результатом тестування йому поліцейськими не роз`яснювалось, сам він про таку можливість не знав, хоча обов`язково б нею скористався. Направлення на медичний огляд до лікарні у присутності ОСОБА_1 не складалось та з ним він не ознайомлювався.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), не знайшла свого підтвердження належними та допустимими доказами за наступних обставин.

ОСОБА_1 ставиться до вини порушення підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 472282 від 22 квітня 2026 року, 22 квітня 2026 року о 18 годині 44 хвилини в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області по вулиці Центральній біля будинку № 10 громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

В даному випадку огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився поліцейським з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820».

Згідно відомостей роздруківки результату тестування ОСОБА_1 на алкоголь до протоколу серії ААД № 472282 від 22 квітня 2026 року, результат тесту: 1,07 ‰ (проміле).

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення, крім роздруківки результату тестування на алкоголь, додані наступні докази: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення в КНП «Семенівська МЛ» на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є протиправне діяння, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку.

З відеозапису, доданого до протоколу встановлено, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 було запропоновано поставити підпис у роздруківці результату тесту на стан алкогольного сп`яніння та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто протокол про адміністративне правопорушення складався за відсутності належним чином оформлених роздруківки результату тесту на стан алкогольного сп`яніння та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

На відеозапису немає відеофіксації моменту роз`яснення ОСОБА_1 можливості у разі незгоди з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, в закладі охорони здоров`я.

На відеозапису не зафіксовано момент складення поліцейським 22 квітня 2026 року о 18 годині 51 хвилині направлення ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан сп`яніння та подальшого ознайомлення його з цим направленням, що свідчить про те, що таке направлення в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не складалось та вказана особа з ним не ознайомлювалась.

Таким чином не було дотримано встановлений законодавством порядок вчинення дій, пов`язаних з проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені обставини, вказують на недопустимість як доказів у даній справі роздруківки результату тесту на стан алкогольного сп`яніння, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення в КНП «Семенівська МЛ» на медичний огляд.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року ) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України містить норми прямої дії, а згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення – це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області.

Суддя: С. В. Смага